Рішення

від 03.12.2019 по справі 917/1842/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.19 Справа № 917/1842/19

Господарський суд Полтавської області в складі судді Іванко Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регенераторний завод", 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 3, оф. 98, ідент. код 42241540

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУДТРАСМАГІСТРАЛЬ", 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Театральна, буд. 34, каб. 41, ідент. код 41174699

про стягнення 141 728, 49 грн.

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регенераторний завод" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУДТРАСМАГІСТРАЛЬ" (далі - відповідач) про стягнення 141 728, 49 грн., з яких : 130 000,00 грн. попередня оплата, 10777,53 грн. пеня та 950,96 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №13/06/19 від 13.06.2019 р. здійснив попередню оплату товару в сумі 130 000,00 грн., відповідач поставку товару не здійснив, у зв`язку з чим у нього утворився борг в сумі попередньої оплати.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.10.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регенераторний завод" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУДТРАСМАГІСТРАЛЬ" було визначено строк до 28.11.19 р. для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк для подання відзиву па позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відзив на позовну заяву, суд 30.10.2019р. направив на адресу відповідача, а саме: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Театральна, буд. 34, каб. 41, рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.10.2019р. по даній справі.

Вищезазначена ухвала суду від 28.10.2019р., яка направлялася відповідачу на адресу: 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Театральна, буд. 34, каб. 41, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час, місце проведення судового засідання.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.10.2019 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст.233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13 червня 2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регенераторний завод" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУДТРАСМАГІСТРАЛЬ" (далі - постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 13/06/19.

Відповідно до умов пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується передати в погоджені терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, нафтопродукти, що іменуються далі по тексту - товар.

Згідно п. 2.2. договору сторони погодили, що поставка товару (кожної окремої партії товару) здійснюється в строк 30 календарних днів, але не раніше зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару, що постачається.

Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, позивачем було сплачено за поставку мазуту паливного малосірчастого низькопарафіністого 130000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями : №1626 від 13.06.2019 р. на суму 100 000,00 грн., №1641 від 14.06.2019 р. на суму 20 000, 00 грн. та №1650 від 18.06.2019 р. на суму 10 000, 00грн. (додаються).

Поставка товару відповідачем не здійснена, у зв`язку з чим у нього утворився борг в сумі 130 000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №120 від 02.07.2019р. про повернення коштів або здійснення поставки товару.

На час звернення позивача з позовом вимога відповідачем не виконана.

Відповідно до п. 4.1. договору, в разі несвоєчасної поставки товару (умисне порушення термінів поставки) постачальник виплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення.

Пунктом 4.4. договору визначено, що взаємовідносини щодо відповідальності сторін за порушення зобов`язань, не передбачені цим договором і додатками до нього, регулюються чинним законодавством України.

На підставі викладеного, за невиконання умов договору поставки нафтопродуктів № 13/06/19 від 13.06.219 р. позивач просить стягнути з відповідача: 130000,00 грн. попередньої оплати, 10777,53 грн. пені та 950,96 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, а саме у встановлений строк не поставив товар.

Направлена на адресу відповідача вимога залишена останнім без відповіді та задоволення, а тому станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується борг в сумі 130 000,00 грн.

Таким чином зобов`язання відповідача щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 130000,00 грн. на час розгляду справи не виконане. Доказів у спростування викладеного відповідачем суду не надано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 130000,00 грн. попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 4.1., 4.4. договору сторони погодили, що в разі несвоєчасної поставки товару (умисне порушення термінів поставки) постачальник виплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожен день прострочення. Взаємовідносини щодо відповідальності сторін за порушення зобов`язань, не передбачені цим договором і додатками до нього, регулюються чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу - 10777,53грн. пені та 950,96 грн. 3% річних.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 10777,53 грн. пені суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість нарахування, зокрема, 3% річних за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за невиконані роботи.

Аналогічний правовий висновок про неможливість нарахування 3% річних на суму попередньої оплати у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №910/24853/13, від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позивач нараховує 3% річних до моменту коли зобов`язання були негрошовими, оскільки відповідач повинен був виконати поставку товару.

Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним, оскільки вимоги позивача на той момент не були грошовими в розумінні вказаної статті.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 950,96 грн., які він нарахував на суму попередньої оплати.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 130 000,00 грн. попередньої оплати та 10777,53 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 2125,93 грн. судового збору за платіжним дорученням № 731 від 16.10.2019 р.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2111,66 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241, 252 ГПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХБУДТРАСМАГІСТРАЛЬ" (39600, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Театральна, буд. 34, каб. 41, ідент. код 41174699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регенераторний завод" (04107, м. Київ, вул. Підгірна, 3, оф. 98, ідент. код 42241540) 130 000,00 грн. попередньої оплати, 10777,53 грн. пені та 2111,66 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Іванко Л.А.