Рішення

від 27.11.2019 по справі 922/2378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2019 справа № 922/2378/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» , м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Млавіца 2019 Плюс» , м. Львів,

предмет позову: стягнення 59 402,75 грн.,

підстава позову: порушення умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.02.2018 року,

за участю представників:

позивача: Мачічка Ольга Олександрівна - адвокат на підставі довіреності № Др-33-1019 від 28.10.2019 року,

відповідача : не з`явився.

ПРОЦЕС

26.07.2019 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Млавіца 2019 Плюс» про стягнення 59 402,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2019 року у справі №922/2378/19 відповідну позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

11.09.2019 року матеріали справи №922/2378/19 надійшли до Господарського суду Львівської області. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 року справу передано для розгляду судді Матвіїву Р.І.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 07.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження отримана позивачем 15.10.2019 року, що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення, конверт, адресований відповідачу, повернуся до суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у зв`язку з неявкою відповідача розгляд справи двічі відкладався.

У судове засідання 27.11.2019 року з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач явку представника повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив. Конверт, адресований відповідачу, чи повідомлення про вручення поштового відправлення станом на час судового засідання не повернулися. Відстеживши вихідну кореспонденцію суду з трек-кодом 7901412840057 (надіслання ухвали суду від 13.11.2019 року) на сайті АТ Укрпошта , вбачається, що відправлення не вручене під час доставки: інші причини - 18.11.2019р. .

Суд звертає увагу, що 21.11.2019 року до суду повернувся конверт, адресований відповідачу, з ухвалою від 30.10.2019 року, з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення . Суд зазначає, що кореспонденція суду надсилалась відповідачу за адресою 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 7, що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а інших адрес відповідачем суду повідомлено не було та в матеріалах справі не знайдено.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань з метою повідомлення сторони про судове провадження, суд вважає, що ним вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання і останній вважається таким, що отримував копії судових рішень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи постійне неотримання відповідачем кореспонденції суду з причин, що не залежать від суду, неповідомлення причин неявки в судове засідання, а також забезпечення судом розгляду справи протягом розумного строку та забезпечення відповідачу можливості взяти участь в судових засіданнях і реалізацію інших процесуальних прав шляхом неодноразового відкладення розгляду справи, суд вважає, що наведене не створює перешкод суду здійснити розгляд справи по суті за відсутності відповідача.

У судовому засіданні 27.11.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на переконання позивача, зобов`язань по договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Позивач зазначає, що ним надано відповідачу послуги з постачання природного газу у березні 2019 р. в обсязі 5,113 тис.куб.м. на загальну суму 54 741,40 грн. Всупереч умовам договору розрахунок по оплаті спожитого газу за березень 2019 р. на час подання позову до суду споживачем не здійснено. Відповідно, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 54 741,40 грн. основного боргу, 3 434,46 грн. пені, 292,45 грн. 3% річних, 934,44 грн. інфляційні втрати.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування обставин, наведених у позовній заяві, не надав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

26.02.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - постачальник) і Товариство з обмеженою відповідальністю АА Груп , код ЄДР 41454751, на даний час перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Млавіца 2019 Плюс» , (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - споживач) уклали договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41GPKhz585-18, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з додатком № 1 до договору точкою комерційного обліку споживача є об`єкт за адресою Гимназическая набережная, 24, біснес-центр .

Додатковою угодою від 14.01.2019 року викладено в новій редакції п.1.1 договору від 01.02.2018 року, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити газ споживачу у 2019 році.

Як вбачається з акта №ХО389009045 приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 26.02.2018 року № 41GPKhz585-18, ТОВ Харківгаз Збут поставило ТОВ «Млавіца 2019 Плюс» у березні 2019 року газ, обсягом 5,113 тис.куб.м., вартістю 54 741,40 грн.

Відповідно до п.4 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

15.07.2019 року позивачем надіслано відповідачу на адресу м. Харків, пр-т Науки, б. 36 вимогу, з якої вбачається повторне надіслання для підписання акта приймання-передачі природного газу за березень 2019 року. Копія вимоги з доказами її надіслання долучена до матеріалів справи. Відстеживши на сайті ПАТ Укрпошти поштове відправлення за трек-кодом 6109303070480, вбачається, що кореспонденція не отримана: 31.07.2019 року проставлено відмітку повернення за зворотною адресою .

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 26.02.2018 року.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом вище встановлено, що згідно з актом №ХО389009045 приймання-передачі природного газу до договору у березні 2019 року позивачем поставлено відповідачу природний газ, обсягом 5,113 тис.куб.м., вартістю 54 741,40 грн. Докази його надіслання чи вручення іншим чином споживачу після закінчення звітного місяця до 10 числа наступного місяця відсутні. Проте, така обставина не звільняє споживача від обов`язку здійснення оплати отриманого в березні 2019 року газу, оскільки наявні докази надіслання споживачу такого акта в липні 2019 року.

Беручи до уваги умову п.4 договору щодо того, що остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, суд також доходить висновку, що

Наявний у матеріалах справи акт не підписаний споживачем. Договором сторони визначили, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу або ненадання письмової відмови від підписання акта до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п. 2.9.3, п. 2.9.5 договору). Враховуючи погоджені сторонами умови підписання акта та наслідки непідписання такого, а також враховуючи відсутність письмових відповідей з відмовою споживача від підписання відповідного акта, суд доходить висновку, що акт приймання-передачі газу за березень 2019 року вважається підписаним споживачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Докази здійснення споживачем оплати отриманого в березні 2019 року природного газу у погоджений договором строк, тобто до 10.04.2019 року, чи в інший період, у матеріалах справи відсутні.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені вище обставини, з 11.04.2019 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання по оплаті отриманого природного газу в сумі 54 741,40 грн.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, перевіривши доводи позивача, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо отримання природного газу у березні 2019 року, загальною вартістю 54 741,40 грн., відсутність доказів здійснення оплати отриманого природного газу, та спростувань відповідача позовних вимог, суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення 54 741,40 грн. заборгованості за спожитий природний газ.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Договором сторони передбачили, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом4 договору, споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.1).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За розрахунками позивача, пеня за прострочення грошового зобов`язання за період 11.04.2019 року-14.06.2019 року становить 3 434,46 грн.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіряючи розрахунок позивача, суд зазначає, що початок нарахування пені та періоди її нарахування, а також сума боргу, визначені позивачем правильно та в межах, описаних ще. Перевіривши правильність такого розрахунку, суд зазначає, що такий здійснений правильно, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення 3 434,46 грн. пені є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіряючи правильність нарахованих інфляційних втрат, суд зазначає, що за період 11.04.2019 року-14.06.2019 року на суму боргу 54 741,40 грн. позивачем правомірно та математично правильно нараховано 934,44 грн. інфляційних втрат. Перевіривши нараховані позивачем 3 % річних за період прострочення 11.04.2019 року-14.06.2019 року на суму боргу 54 741,40 грн., суд зазначає, що такі також пораховані правильно. Відповідно, 3 % річних в розмірі 292,45 грн. та інфляційні втрати в сумі 934,44 грн. обгрунтовано заявлені до стягнення з відповідача і позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 129 Господарського сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Млавіца 2019 Плюс» (код ЄДР 41454751, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» (код ЄДР 39590621, 61004, Харківська обл., місто Харків, вул. Москалівська, будинок 57/59) 54 741,40 грн. основного боргу, 3 434,46 грн. пені, 292,45 грн. 3% річних, 934,44 грн. інфляційних втрат і 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.12.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.