Ухвала

від 29.11.2019 по справі 922/4105/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" листопада 2019 р.Справа № 922/4105/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (м. Київ) про відвід судді по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (м. Київ) до Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (м. Харків) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМАСЕРВІС" (м. Харків); - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНЕНДЖМЕНТ ЛОГІСТИК КОМПАНІ" (м. Харків); - Компанія "CARBO TRADING LIMITED" (Кіпр, Лімассол); - Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (м. Харків); - Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (м. Дніпро) простягнення грошових коштів в сумі 134995,00 доларів США (екв. 3480686,65 грн),

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/4105/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (м. Київ) до Приватного акціонерного товариства "ТЕРМОЛАЙФ" (м. Харків), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРОМАСЕРВІС" (м. Харків), Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕНЕНДЖМЕНТ ЛОГІСТИК КОМПАНІ" (м. Харків), Компанія "CARBO TRADING LIMITED" (Кіпр, Лімассол), Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (м. Харків) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (м. Дніпро) про стягнення грошових коштів в сумі 134995,00 доларів США (екв. 3480686,65 грн).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2019 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 28.10.2019 об 11:00 год, про що повідомлено учасників справи.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2019 відкладено підготовче засідання на 20.11.19 об 11:30 год, а 20.11.2019 протокольною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 09.12.2019 о 12:00 год, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою від 20.11.2019 Господарський суд Харківської області викликав учасників справи в підготовче засідання для участі в розгляді справи на 09.12.2019 о 12:30 год.

22.11.2019 ухвалою Господарського суду Харківської області було відхилено клопотання АТ "СБЕРБАНК" про призначення у справі відеоконференції в приміщенні суду по справі №922/4105/16.

28.11.2019 від Акціонерного товариства "СБЕРБАНК" надійшла заява про відвід судді Господарського суду Харківської області Ольшанченка В.І. від участі у розгляді цієї справи.

Подана заява мотивована наявністю сумнівів щодо неупередженості судді Господарського суду Харківської області, що здійснює розгляд справи №922/4105/16, оскільки, на думку заявника, відхиляючи клопотання АТ "СБЕРБАНК" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з підстави недоведеності неможливості представника банку прибути до місцевого господарського суду є грубим порушенням норм Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, практики Європейського суду з прав людини на доступ на правосуддя, і така дія суду звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод позивача, зокрема права на участь в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи та заяву позивача про відвід, суд зазначає наступне.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

З огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції мається на увазі, що "судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є Парламент". Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі (рішення ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" та у справі "Сокуренко і Стригун проти України").

Водночас, згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі "Білуха проти України" (заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що: "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 для забезпечення існування неупередженості суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

У справі Жук проти України, no. 45783/05, від 21.10.2010, суд нагадав, що принцип процесуальної рівності сторін... означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред`явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

Відповідно до рішення Суду у справі Фельдман проти України, no. 76556/01 та 38779/04, від 08.04.2010, з метою вирішення, чи може суд вважатися "незалежним" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, необхідно звернути увагу, inter alia, на наявність гарантій від зовнішнього тиску та на питання, чи проявляє він ознаки незалежності.

Стосовно вимоги "безсторонності" у розумінні цього положення мають бути застосовано два критерії: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання певного судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечував суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу.

Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення Суду у справі Олександр Волков проти України, no. 21722/11, від 09.01.2013).

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У контексті об`єктивного критерію... окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 2 ГПК України закріплено завдання та основні засади господарського судочинства, зокрема, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до змісту статті 7 ГПК України (рівність перед законом і судом) правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Статтею 12 ГПК України закріплено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виключно суду належить право оцінки доказів, необхідних для вирішення справи, і він самостійно, з урахуванням умов, закріплених в ч. 1 ст. 86 ГПК України, визначає, зокрема, їх достатність, належність та допустимість.

Для цього його наділено рядом процесуальних повноважень, в тому числі, правом витребування доказів, виклику сторін в судове засідання, огляду оригіналів доказів тощо.

А отже застосування судом цих заходів в конкретній справі щодо того чи іншого учасника справи, оцінене окремо від, зокрема, обставин справи, мети дотримання завдань господарського судочинства та відповідних засад, визначених ст. 2 ГПК України не може бути підставою для того, щоб вважати суд упередженим.

Праву суду на застосування цих заходів кореспондують і відповідні обов`язки учасників справи, зокрема, у відповідності до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

При цьому, суд відзначає, що згідно з положеннями ст. 56 ГПК України, у разі неможливості прибути в судове засідання за стороною зберігається право брати участь в судовому процесі через представника.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Тому в контексті зазначених вище обставин, які стали приводом для подання АТ "СБЕРБАНК" заяви про відвід судді, відмову судом останньому в участі в судовому засідання в режимі відеоконференції, слід оцінювати як таку, що: а) здійснено для забезпечення безпосередньої участі сторони в дослідженні доказів; б) в межах повноважень, наданих суду Законом; в) здійснено для забезпечення завдань підготовчого провадження; г) на виконання ухвали суду про визнання явки учасника провадження в підготовче судове засідання обов`язковою, яка набрала законної сили.

Наведені ознаки ухвали Господарського суду Харківської області від 22.11.2019 по цій справі свідчать про те, що судом було дотримано об`єктивні критерії безсторонності, визначені рішеннями Європейського суду з прав людини, а також не було порушено принципу рівності сторін, оскільки позивача не було поставлено у суттєво невигідне становище порівняно з відповідачем чи третіми особами, явку яких в підготовче судове засідання теж було визнано обов`язковою, як витікає із вищезазначеного.

Дослідження всіх матеріалів справи на предмет доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість головуючого судді (судді-доповідача) у тому чи іншому результаті вирішення цієї справи, а також про наявність особистої упередженості судді щодо особи заявника, не дає підстави для того, щоб визнати доведеними належними доказами твердження останнього в цій частині.

Крім того, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду.

Вказана норма не передбачає обов`язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції у разі наявності про це клопотання однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 3 ст. 38 ГПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Заява про відвід судді подана позивачем з порушенням строку, встановленого ч. 3 ст. 38 ГПК України, на звернення до суду з відповідною заявою.

Наведені Акціонерним товариством "СБЕРБАНК" у заяві про відвід судді обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 ГПК України, а також не свідчать про упередженість, необ`єктивність або зацікавленість судді Господарського суду Харківської області Ольшанченка В.І. при розгляді чи у результатах розгляду справи №922/4105/16.

З огляду на вказане, подана позивачем заява про відвід судді по своїй суті є спробою вчинення впливу на суддю, що розглядає справу, та способом затягування розгляду справи, адже не містить реальних підстав для відводу.

Крім вищевикладеного, суд вважає зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з ч. 1 п. 5 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку надходження заяви про відвід судді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу до вирішення питання про відвід.

Враховуючи вищенаведене та те, що доводи позивача про відвід судді Ольшанченка В.І. по цій справі свідчать про відсутність підстав для його відводу, проте з метою уникнення сумнівів у неупередженості судді Ольшанченка В.І., суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі та передати справу №922/4105/16 на автоматизований розподіл для вирішення питання про відвід судді Ольшанченка В.І. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 та ст. 39 ГПК України.

Керуючись ст. 35, 38, 39, 228, 229, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі №922/4105/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Порядок і строк оскарження передбачено ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 29.11.2019.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua/.