Рішення

від 02.12.2019 по справі 920/1094/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.2019 Справа № 920/1094/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1094/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИМОСТБУД" (проспект Курський, 32, м. Суми, 40020),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Ч.ГРУП" (проїзд Довженка, буд. 8, м. Суми, 40022),

про стягнення 67596 грн. 08 коп. заборгованості відповідно до договору поставки № 0110/18-1, укладеного між сторонами 01.10.2018,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача 67596 грн. 08 коп. заборгованості відповідно до договору поставки № 0110/18-1, укладеного між сторонами 01.10.2018, в тому числі 39063 грн. 03 коп. заборгованості за поставлений товар, 13 660 грн. 56 коп. пені, 3177 грн 43 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 11 695 грн 06 коп. 30 % річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2019 відкрите провадження у справі № 920/1094/19, відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України); зазначено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 6 ст. 252 ГПК України); наданий позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються сторонами в письмовій формі.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала господарського суду Сумської області від 30.10.2019 про відкриття провадження у справі № 920/1094/19 надіслана судом за місцезнаходженням відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (проїзд Довженка, буд. 8, м. Суми, 40022).

02.12.2019 ухвала господарського суду від 30.10.2019, що була надіслана за місцезнаходженням відповідача повернута до суду з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання .

Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв станом на 02.12.2019 не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

01.10.2018 між сторонами укладено договір поставки № 0110/18-1 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором, бетон, бетонні, залізобетонні вироби/конструкції та/або інші будівельні матеріали, в подальшому іменується товар , а останній зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, зазначеної на першій сторінці договору (у правому верхньому кутку сторінки), і діє протягом одного календарного року (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник передає у власність покупцю товар, кожна партія товару визначається згідно рахунку, в якому зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та ціна з урахуванням ПДВ.

Ціна товару є договірною та закріплюється сторонами у рахунках та відповідних накладних (п. 2.2. договору).

Загальна кількість та вартість товару, який поставляється згідно умов цього договору, визначається сумарною кількістю та вартістю поставленого товару на підставі відповідних видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного договору (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 3.2. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця за останньою подією: у момент передачі товару (підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на партію товару) - у випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, або у момент оплати (надходження коштів за відповідну партію товару від покупця на поточний рахунок постачальника у банківській установі, що його обслуговує) - у випадку оплати товару після його фактичної передачі покупцю.

Приймання-передача товару оформлюється видатковими накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Підписанням видаткової накладної покупець підтверджує, що товар отримано належної якості та заявленої покупцем кількості (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки між покупцем та постачальником за даним договором здійснюються у національній валюті України - гривні у наступному порядку: покупець здійснює 100% попередню оплату в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За окремою домовленістю сторін, постачальник має право, не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої партії товару згідно з п. 5.1. договору, поставити його покупцю. У цьому випадку покупець повинен оплатити повну вартість поставленого товару протягом трьох банківських днів з дати поставки.

Матеріалами справи, зокрема рахунками на оплату № 551 від 01.10.2018, № 579 від 10.10.2018, № 592 від 12.10.2018, № 589 від 12.10.2018, № 617 від 19.10.2018, № 623 від 22.10.2018, № 628 від 23.10.2018, № 629 від 23.10.2018, № 683 від 12.11.2018, № 688 від 13.11.2018 та видатковими накладними № 12 від 05.10.2018, № 23 від 10.10.2018, № 31 від 12.10.2018, № 32 від 12.10.2018, № 45 від 19.10.2018, № 46 від 22.10.2018, № 52 від 23.10.2018, № 53 від 23.10.2018, № 16 від 12.11.2018, № 20 від 13.11.2018, що підписані представниками сторін, підписи скріплені печатками, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 54102 грн 03 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 39063 грн 03 коп. за товар поставлений згідно з видатковими накладними № 32 від 12.10.2018, № 46 від 22.10.2018, № 52 від 23.10.2018, № 53 від 23.10.2018, № 16 від 12.11.2018, № 20 від 13.11.2018 та видатковою накладною № 31 від 12.10.2018 (борг в сумі 1671 грн.; часткова оплата в сумі - 3342 грн 00 коп.).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару за договором на загальну суму 54102 грн 03 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема видатковими накладними, що підписані представниками сторін та скріплені печатками. При цьому, відповідач не розрахувався за товар у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 02.04.2018 по 27.12.2018, що підписаний сторонами, підписи скріплені печатками, заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 063 грн 03 коп.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повної оплати поставленого позивачем товару, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39 063 грн 03 коп. заборгованості правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пунктів 7.3.-7.5. договору, у разі прострочення оплати покупцем за поставлений товар, постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (включаючи день оплати), 30% річних та інфляційні збитки, нараховані на суму заборгованості. Строк, за який нараховуються штрафні санкції за цим договором, встановлюється до моменту погашення заборгованості та не обмежується строком, визначеним чинним законодавством. Сторони домовилися застосовувати до вимог про стягнення штрафних санкцій за невиконання та неналежне виконання грошових зобов`язань позовну давність у три роки. Сплата збитків і штрафних санкцій не звільняє сторони від належного виконання своїх обов`язків за цим договором.

Згідно з поданим розрахунком, позивачем відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 13 660 грн 56 коп., виходячи з суми боргу по кожній накладній у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 30% річних в загальній сумі 11 695 грн 06 коп., виходячи з суми боргу по кожній накладній, з урахуванням пункту 5.2 договору щодо строків оплати (протягом трьох банківських днів з дати поставки). Також, за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідачу нараховане інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3177 грн. 43 коп. за період з 18.10.2018 по 28.10.2019 (індекси інфляції за жовтень 2018 року-вересень 2019 року), виходячи з суми заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № 31 від 12.10.2018, № 32 від 12.10.2018, № 46 від 22.10.2018, № 52 від 23.10.2018, № 53 від 23.10.2018 та за період з 15.11.2018 по 28.10.2019 (індекси інфляції за листопад 2018 року-вересень 2019 року), виходячи з суми заборгованості за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № 16 від 12.11.2018, № 20 від 13.11.2018.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статей 251, 253 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням приписів ст. 253 Цивільного кодексу України, пункту 5.2. договору, товар, поставлений за видатковими накладними № 31 та № 32 від 12.10.2018 мав бути оплачений у строк до 17.10.2018 включно (прострочення оплати з 18.10.2018); за видатковою накладною № 46 від 22.10.2018 - у строк до 25.10.2018 включно (прострочення оплати з 26.10.2018); за видатковими накладними № 52 від 23.10.2018, № 53 від 23.10.2018 - у строк до 26.10.2018 включно (прострочення оплати з 27.10.2018); за видатковою накладною № 16 від 12.11.2018 - у строк до 15.11.2018 включно (прострочення оплати з 16.11.2018); за видатковою накладною № 20 від 13.11.2018 - у строк до 16.11.2018 включно (прострочення оплати з 17.11.2018).

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком .

Судом встановлено, що нарахування інфляційних втрат здійснено позивачем помісячно, а не накопичувальним підсумком.

З урахуванням зазначеного, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем поставленого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних в сумі 11674 грн 76 коп., пені в сумі 13636 грн. 20 коп. (виходячи з суми заборгованості за видатковими накладними № 31 та № 32 за період з 18.10.2018 по 28.10.2019; за видатковою накладною № 46 від 22.10.2018 за період з 26.10.2018 по 28.10.2019; за видатковими накладними № 52 від 23.10.2018, № 53 від 23.10.2018 - за період з 27.10.2018 по 28.10.2019; за видатковою накладною № 16 від 12.11.2018 - за період з 16.11.2018 по 28.10.2019; за видатковою накладною № 20 від 13.11.2018 - за період з 17.11.2018 по 28.10.2019) та інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 2045 грн. 04 коп. (сукупний індекс інфляції за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року (27.10.2018-30.09.2019) - 1,057; за період з листопада 2018 року по вересень 2019 року (17.11.2018-30.09.2019) - 1,043).

У задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення з відповідача 30% річних в сумі 20 грн. 30 коп., пені в сумі 24 грн. 36 коп., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 1132 грн. 39 коп. суд відмовляє за необґрунтованістю.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр "ЛІГА", ТОВ "ЛІГА: ЗАКОН", 2019.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.Ч.ГРУП" (проїзд Довженка, буд. 8, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 41671477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИМОСТБУД" (проспект Курський, 32, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 21118361) 39063 грн. 03 коп. заборгованості за поставлений товар, 13636 грн. 20 коп. пені, 2045 грн. 04 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 11674 грн 76 коп. 30 % річних, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 03.12.2019.

Суддя Є.А. Жерьобкіна