Ухвала

від 28.11.2019 по справі 922/1199/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"28" листопада 2019 р.м.ХарківСправа № 922/1199/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до ФО ОСОБА_1 , м. Харків (перший відповідач) , Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Побратим Агро", м. Харків (другий відповідач) , Фермерського господарства "Дружба Інвест", с. Стара Гнилиця (третій відповідач) про визнання недійсним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди, скасування рішень про державну реєстрацію за участю представників учасників справи:

прокурор - Зливка К.

позивача - Чернишов К.О.

відповідачів - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області, в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (позивач) з позовом до ФО ОСОБА_1 , СГВК "Побратим Агро" та ФГ "Дружба Інвест", в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10922-СГ від 11.10.2016 "Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки";

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 01.02.2017 №33665508, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №18810225 від 30.01.2017 про реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882000:06:000:0674) за ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6322882000:06:000:0674) від 04.04.2017 №17, укладений між ОСОБА_1 та СВК "Побратим Агро" (код ЄДРПОУ 40988621);

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 11.05.2017 №35109151 на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №20322550 від 05.05.2017 про реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6322882000:06:000:0674));

- визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки (кадастровий номер 6322882000:06:000:0674) від 19.05.2017 №16, укладений між СВК "Побратим Агро" (код ЄДРПОУ 40988621) та ФГ "Дружба Інвест" (код ЄДРПОУ 41234589);

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 07.06.2017 №35549474, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №20781127 від 30.05.2017 про реєстрацію права суборенди земельної ділянки (кадастровий номер 6322882000:06:000:0674);

- зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), СВК "Побратим Агро" (код ЄДРПОУ 40988621) та ФГ "Дружба Інвест" (код ЄДРПОУ 41234589) повернути земельну ділянку загальною площею 1,8232 га, яка розташована за межами населених пунктів Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області, кадастровий номер 6322882000:06:000:0674, вартістю 69614,73 грн., державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на неправомірне отримання першим відповідачем - ОСОБА_1 земельної ділянки на території Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Ухвалою суду від 04.06.2019 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.07.2019 о 10:30.

26.06.2019 до суду від позивача надійшли письмові пояснення на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.07.2019 провадження у справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

Ухвалою суду від 17.10.2019 провадження у справі було поновлено та призначене підготовче засідання на 31.10.2019 о 10:00.

Ухвалою суду від 31.10.2019, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження був продовжений до 16.12.2019 включно та підготовче засідання було відкладено до 28.11.2019 о 10:15.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 28.11.2019, суд за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16 дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим, згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відтак, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити, зокрема, в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Так, за приписами ч. ч. 2, 3 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, перевірка дотримання позивачем умов визначення суду, до предметної юрисдикції якого має відноситися розгляд тієї чи іншої справи, не обмежується дослідженням судом складу учасників справи, який визначено позивачем у позові, а має перевірятися з урахуванням сутності спору, права, що захищається та правовідносин, що склалися між учасниками такого спору.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи своє звернення до господарського суду, прокурор вказував на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.10.2016 №10922-СГ передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,8232 га (кадастровий номер 6322882000:06:000:0674), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06.09.2016, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором департаменту реєстрації Харківської міської ради Ігнатової Н.Є. 30.01.2017 зареєстроване право власності за ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, про що внесено до Державного реєстру запис про право власності №18810225 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33665508 від 01.02.2017. Проте, як зазначає прокурор у позові, під час вивчення законності надання земельних ділянок громадянам у власність із земель державної власності було встановлено, що ОСОБА_1 на час видачі спірного наказу (наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 11.10.2016 №10922-СГ) вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (державний акт на право власності на земельну ділянку ЯК №182484, виданий 26.03.2012 відділом держкомзему у Краснокутському районі Харківської області).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно-правових актів. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення надана ОСОБА_1 саме як фізичній особі (громадянину Україну) для ведення особистого селянського господарства, діяльність ведення якого не пов`язана з підприємницькою діяльністю.

З урахуванням викладеного, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичної особи, яка є власником земельних ділянок, зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах, а провадження у справі підлягає закриттю в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. За змістом ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, закриття провадження у цій справі через встановлені судом обставини, що унеможливлюють розгляд цієї справи за правилами господарського судочинства не є свідченням позбавлення позивача права на розгляд його справи в суді. Але "судом, встановленим законом" у розумінні ст. 6 Конвенції є суд, до юрисдикції якого віднесено процесуальним законом вирішення цієї справи, отже таким судом буде вважатися відповідний місцевий загальний суд.

Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. На виконання наведених приписів суд приходить до висновку, що розглядуваний спір віднесено до розгляду за правилами цивільного судочинства та, відповідно, має розглядатися у відповідному місцевому загальному суді.

Керуючись ст. ст. 231 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №922/1199/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала підписана 03 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Погорелова