Рішення

від 03.12.2019 по справі 924/1048/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа № 924/1048/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94Б "Вишневе", м. Хмельницький

про стягнення 4696,18 грн. пені, 1499,74 грн. 3% річних та 5316,56 грн. інфляційних втрат по договору №2414/1617-ТЕ-34 постачання природного газу від 13.09.2016 року,

представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 4696,18 грн. пені, 1499,74 грн. 3% річних та 5316,56 грн. інфляційних втрат по договору №2414/1617-ТЕ-34 постачання природного газу від 13.09.2016 року. Вимоги мотивує неналежним виконанням ОСББ умов договору в частині повноти та своєчасності оплати поставленого позивачем газу.

Ухвалою суду від 04.10.2019 року відкрито провадження у справі за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94Б "Вишневе", м. Хмельницький про стягнення 4696,18 грн. пені, 1499,74 грн. 3% річних та 5316,56 грн. інфляційних втрат по договору №2414/1617-ТЕ-34 постачання природного газу від 13.09.2016 року, для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач у відзиві на позов від 02.12.2019 року просить відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів того, що на момент розгляду даної справи відсутня будь-яка заборгованість між сторонами, що підтверджується актом звірки розрахунків, а договір на постачання природного газу припинив свою дію.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

13.09.2016 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Вишневе" (споживач) укладено договір №2414/1617-ТЕ-34 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 50,000 тис. куб. м. (п. 2.1. договору).

Плановий обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватись за домовленістю сторін (п. 2.3. договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (п. 5.4. договору).

У п. 6.1. договору сторонами погоджено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової остаточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. договору споживач зобов`язаний, з-поміж іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

У додатковій угоді №1 від 23.01.2017 року до договору постачання природного газу сторонами внесено зміни у розділи 1 та 2 договору, замінено слова у п. 3.3. розділу 3, а також доповнено п. 7.1. та змінено п. 7.4. розділу 7 договору, викладено в новій редакції п. 11.3. розділу 11 договору та додано до розділу 11 п. 11.9.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на суму 8142,44 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 року); 26242,02 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 року); 33067,91 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 року); 45082,90 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 року); 32516,39 грн. (акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 року); 21912,83 грн. (акт приймання-передачі від 31.03.2017 року).

Відповідач звернувся до позивача з листом №76/18 від 31.07.2018 року, у якому просить переплату в сумі 32780,03 грн. по договору №1716/1718-ТЕ-34 зарахувати в погашення заборгованості по договору №2414/1617-ТЕ-34.

В свою чергу, як вбачається із виписки з банківського рахунку позивача, ОСББ здійснювало сплату поставленого газу наступним чином: 2900,00 грн. - 01.11.2016 року; 2500,00 грн. - 04.11.2016 року; 2742,44 грн. - 11.11.2016 року; 1400,00 грн. - 30.11.2016 року; 15000,00 грн. - 02.12.2016 року; 9842,02 грн. - 09.12.2016 року; 10000,00 грн. - 29.12.2016 року; 33000,00 грн. - 23.01.2017 року; 45100,00 грн. - 20.02.2017 року; 4000,00 грн. - 17.11.2017 року; 5000,00 грн. - 27.11.2017 року; 2700,00 грн. - 29.11.2017 року; 32780,03 грн. - 31.07.2018 року.

Проте, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем поставленого позивачем газу, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.09.2016 року між сторонами у справі укладено договір №2414/1617-ТЕ-34 постачання природного газу, за умовами якого позивач поставив відповідачу природній газ на суму 166964,49 грн., вартість якого відповідач оплатив в повному обсязі, проте, з порушенням строків, встановлених договором.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, припинення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за неналежне виконання його умов, а відсутність основної заборгованості, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, не свідчить про неможливість вчинення нарахувань штрафних санкцій, 3% річних та втрат від інфляції у випадку наявності прострочення з оплати.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.2. договору сторонами передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 4696,18 грн. згідно поданого розрахунку.

Судом здійснено перерахунок суми пені, заявленої до стягнення, та встановлено правомірність вчинених позивачем нарахувань, з чого 4696,18 грн. пені підлягають стягненню з відповідача, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1499,74 грн. 3% річних та 5316,56 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

У п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 року № 14 роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність, тому 1499,74 грн. 3% річних та 5316,56 грн. втрат від інфляції підлягають стягненню з відповідача, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.

Одночасно суд зауважує, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування втрат від інфляції за зобов`язаннями лютого 2017 року за період з 11.2017 року по 06.2018 року на суму боргу з урахуванням частини збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, та входять до складу грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

З всього вищевикладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову. Клопотань про відшкодування інших судових витрат від позивача не надходило.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94Б "Вишневе", м. Хмельницький про стягнення 4696,18 грн. пені, 1499,74 грн. 3% річних та 5316,56 грн. інфляційних втрат по договору №2414/1617-ТЕ-34 постачання природного газу від 13.09.2016 року, задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по проспекту Миру, 94Б "Вишневе" (29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 94Б, кв. 78, код 37152496) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 1499,74 грн. (одна тисяча чотириста дев`яносто дев`ять грн. 74 коп.) 3% річних, 4696, 18 грн. (чотири тисячі шістсот дев`яносто шість грн. 18 коп.) пені, 5316,56 грн. (п`ять тисяч триста шістнадцять грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу ( 29017, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 94Б, кв. 78 ) - рек. з пов. про вручення