Постанова

від 25.11.2019 по справі 495/8486/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1094/19

Номер справи місцевого суду: 495/8486/16-ц

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черевка П.М.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне Козацтво - Гамара Валерія Івановича на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року по справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне козацтво до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства Алтай , за участю третьої особи Державного реєстратора Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротової Світлани Олександрівни про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановив:

27.10.2016 року СВК Вільне Козацтво звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , СФГ Алтай , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спора, державний реєстратор Маразліївської сільської ради Кротова С.О. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування вимог позивач вказував на те, що між ним та ОСОБА_1 30.09.2008 року був укладений Договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку № НОМЕР_1 в масиві № 24+25 Старокозацької сільської ради надав в оренду СВК Вільне Козацтво , вказуючи, що договір оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року був зареєстрований Білгород-Дністровським районним відділом Одеської регіональної філії Центру державного земельного кадастру 09.11.2010 р. за № 041051500643.

З Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69594447 від 03.10.2016 р. СВК Вільне козацтво стало відомо, що 15.04.2016 року між ОСОБА_1 та СФГ Алтай був укладений договір оренди земельної ділянки № 12/Ст, згідно з яким ОСОБА_1 передав в оренду СФГ Алтай належну йому на праві власності земельну ділянку № НОМЕР_1 в масиві № НОМЕР_2 +25, кадастровий № 5120886800:01:001:0224, розташовану на території Старокозацької сільської ради, інше речове право зареєстровано державним реєстратором Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротовою С.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень за № 30654430 від 27.07.2016 р. у зв`язку із чим, просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 12/Ст від 15.04.2016.

Станом на 09.10.2015 року на адресу СВК Вільне козацтво з боку ОСОБА_1 письмове повідомлення про закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року не надходило, а тому цей договір є діючим.

Окрім того, ОСОБА_1 отримував від СВК Вільне козацтво орендну плату за користування земельною ділянкою в 2016 році.

СВК Вільне Козацтво додало до позову завірену копію Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 р.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року в задоволенні позовної заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне козацтво до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства Алтай , за участю третьої особи Державного реєстратора Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротової Світлани Олександрівни про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне Козацтво - Гамар В.І. звернувсядо суду з апеляційною скаргою та, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким договір оренди земельної ділянки № 12/Ст від 15.04.2016 року, який укладено між ОСОБА_1 та СФГ Алтай , що було зареєстровано державним реєстратором Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротовою С.О.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на адресу позивача з боку відповідача не надходило жодного письмового повідомлення про закінчення дії укладеного договору. А відтак з врахуванням визначених у договорі домовленостей договір оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року є діючим. На підтвердження зазначеного факту свідчить та обставина, що земельна ділянка на даний час перебуває у користуванні позивача, а відповідач отримав від позивача орендну плату за користування земельною ділянкою в 2016 році.

В судове засідання, призначене на 13 листопада 2019 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.05.2018 р. у справі №495/10273/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне козацтво , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним. Рішення суду набрало чинності 05.06.2018 р.

Відповідно до Державного акта на право власності на землю серії ІІ-ОД №042614 від 16.04.2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,29 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька сільська рада АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи судом першої інстанції витребувано у СВК Вільне Козацтво та від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області оригінал Договору оренди земельної ділянки б/н від 30.09.2008 року з його невід`ємними частинами, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Вільне Козацтво (орендар).

Відповідно до пояснень представника СВК Вільне Козацтво , наданих в судовому засіданні, надати на вимогу суду оригінал Договору оренди земельної ділянки б/н від 30.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та СВК Вільне Козацтво немає можливості.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на виконання ухвали суду, підтверджено реєстрацію Договору оренди земельної ділянки б/н від 30.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та СВК Вільне Козацтво в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди земельної ділянки від 09.11.2010 року за №04.10.515.00643 та повідомлено про те, що сам договір оренди в управлінні відсутній.

Під час розгляду справи жодна із сторін не надала суду оригінал оспорюваного договору, який також не був здобутий на чисельні ухвали суду про його витребування у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності його реєстрації та укладання.

Відмовляючи у задоволенні позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне козацтво , суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За час розгляду справи суд сприяв сторонам в наданні доказів, задовольняючи клопотання про витребування доказів, з метою отримання для дослідження оригіналу Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.12.2016 року зобов`язано начальника відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області надати Договір оренди земельної ділянки б/н від 30.09.2008 року та витребувано відомості про те, чи був зареєстрований договір оренди земельної б/н від 30.09.2008 р., та надати відомості коли його було зареєстровано.

Відділом Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області на виконання ухвали суду, підтверджено реєстрацію договору оренди земельної ділянки б/н від 30.09.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та СВК Вільне Козацтво , в Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди земельної ділянки від 09.11.2010 року за №041051500643 та повідомлено про те, що сам договір оренди в управлінні відсутній.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.6 ст.177 ЦПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його випробовування.

На підтвердження заявлених вимог суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів з метою отримання для дослідження договір оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року. Проте, ухвала суду про витребування доказів позитивного результату не надала, оригінал договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008р відсутній у СВК Вільне козацтво , у ОСОБА_1 , у відділу Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області, у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Як вбачається з матеріалів справи, СВК Вільне козацтво надав до суду першої інстанції завірену копію договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року. Однак, враховуючи предмет доказування, а саме доводи відповідача стосовного того, що спірний договір він не підписував, в запереченні та відзиві на позов представник відповідача зазначав про необхідність проведення судово-почеркознавчої експертизи, яка можлива лише за наявністю оригіналу договору.

На підставі статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

В абзаці 1 п.4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр визначено, що якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані у Державному реєстрі земель до набрання чинності Законом України Про державний земельний кадастр , відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

З Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69594447 від 03.10.2016 р вбачається, що інформація про реєстрацію права користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 р до Державного земельного кадастру внесена не була.

Згідно з ст.204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України в п.8 постанови № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК , саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, та з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №69594447 від 03.10.2016р з якої вбачається, що між ОСОБА_1 та СФГ Алтай був укладений договір оренди земельної ділянки № 12/Ст від 15.04.2016 року, земельна ділянка № НОМЕР_1 в масиві № НОМЕР_2 +25, кадастровий № 5120886800:01:001:0224, Старокозацької сільської ради, зареєстрований державним реєстратором Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Кротовою С.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень за № 30654430 від 27.07.2016 р.

Копія договору оренди земельної ділянки від 15.04.2016 № 12/Ст відсутня в матеріалах справи.

Але, для правильного вирішення справи, встановлення дійсних обставин справи та врегулювання відносин між сторонами, для підтвердження доводів позивача, або їх спростування, суду необхідні такі докази: оригінал примірника Договору оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року та оригінал примірника договору оренди земельної ділянки № 14/Ст від 15.04.2016 року.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Автор апеляційної скарги вважає, що на адресу позивача з боку відповідача не надходило жодного письмового повідомлення про закінчення дії укладеного договору, тому з врахуванням визначених у договорі домовленостей договір оренди земельної ділянки від 30.09.2008 року є діючим. На підтвердження зазначеного факту свідчить та обставина, що земельна ділянка на даний час перебуває у користуванні позивача, а відповідач отримав від позивача орендну плату за користування земельною ділянкою в 2016 році, колегія суддів вважає це безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, повні та достатні докази на підтвердження тверджень позивача у зв`язку із відсутністю названих договорів оренди земельної ділянки, відсутні докази неправомірних дій державного реєстратора чи відповідача під час здійснення реєстрації речового права.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, то вони зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у рішенні повно відобразив обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні першої та апеляційної інстанціях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - немає.

Судова колегія, розглянувши справу, прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вільне Козацтво - Гамара Валерія Івановича - залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 серпня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко

А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький