Ухвала

від 28.11.2019 по справі 521/17353/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/17353/19

Провадження №2-з/521/333/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

28 листопада 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард Кредитна лінія Товариства з обмеженою відповідальністю Економічне Бюро і компанія про відшкодування шкоди,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПТ Ломбард Кредитна лінія ТОВ Економічне Бюро і компанія .

Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій сторона просила суд вжити заходів забезпечення позову у виді: накладення арешту на будь-яке майно та розрахунковий рахунок Повного товариства Ломбард Кредитна лінія Товариства з обмеженою відповідальністю Економічне Бюро і компанія (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37420805) № НОМЕР_1 в АТ Укрексімбанк (МФО 322313).

Від відповідача не надходило заперечень з приводу заяви позивача.

Згідно із частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1, частин 2, 3 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання (п.4). Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Але заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з параграфами 47, 49, 55 рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна-Тюмень проти України ( Ukraine-Tyumen v. Ukraine , заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (див., наприклад, рішення у справі Ян та інші проти Німеччини ( Jahn and Others v. Germany , заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції (див. рішення у справах Амюр проти Франції ( Amuur v. France , від 25 червня 1996 року, п. 50; Колишній Король Греції та інші проти Греції ( Former King of Greece and Others v. Greece , заява №25701/94, п. 79) та Малама проти Греції ( Malama v. Greece ), заява №43622/98, п. 43)

Як вказав Європейський суд з прав людини у параграфах 100, 101 рішення у справі Алішич та інші проти Боснії і Герцеговини, Хорватії, Сербії, Словенії та колишньої Югославської Республіки Македонія ( Aliљiж and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the former Yugoslav Republic of Macedonia , заява №60642/08), основною метою статті 1 Протоколу №1 є захист особи від необґрунтованого втручання держави в мирне володіння її майном. Однак в силу статті 1 Конвенції кожна договірна сторона забезпечує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції . Виконання цього загального обов`язку може створити позитивні зобов`язання, властиві забезпеченню ефективного здійснення прав, гарантованих Конвенцією. У контексті статті 1 Протоколу №1 ці позитивні зобов`язання можуть вимагати від держави вжити заходів, необхідних для захисту права власності (див. справи Broniowski v. Poland ( Броніовськи проти Польщі , заява №31443/96, п. 143), та Likvidзjamв р/s Selga і Vasiпevska v. Latvia Ліквідація акціонерної компанії Селга і Василевська проти Латвії , заяви №17126/02 та 24991/02, п. 94-113).

Проте межі між позитивними та негативними обов`язками держави за статтею 1 Протоколу №1 не піддаються точному визначенню. Втім, застосовувані принципи схожі. Незалежно від того, чи аналізується справа з точки зору позитивного обов`язку держави або з точки зору втручання з боку публічних органів, яке повинне бути виправдане, застосовні критерії суттєво не відрізняються. В обох контекстах увагу слід приділити справедливому балансу, якого необхідно досягти між конкуруючими інтересами особи і суспільства в цілому. Також справедливим є те, що цілі, згадані в цьому положенні, можуть мати певне відношення в оцінці того, чи було досягнуто балансу між вимогами залученого суспільного інтересу і фундаментальним правом власності заявника. В обох контекстах держава користується певною свободою розсуду у визначенні кроків, які необхідно здійснити для забезпечення дотримання Конвенції (див. згадану вище справу Broniowski , п. 144, з подальшими посиланнями).

Згідно з положеннями пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Перевіряючи обґрунтованість заяви з урахуванням сутності позовних вимог та їх правового змісту, суд зазначає, що за своєю природою заявлений позов є майновим. Між сторонами існує реальний спір, невжиття відповідних заходів може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Аналіз матеріалів справи з урахуванням заяви про забезпечення позову не вказує на обов`язок суду застосувати зустрічне забезпечення. Але при цьому суд доводить до відома сторони позивача, що у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині 1 статті 155 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися (стаття 159 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, виходячи з мотивів співмірності та дотримання справедливого балансу між приватними і публічними інтересами, суд вбачає доцільним і достатнім обмежитись арештом грошових коштів товариства на заявленному рахунку в розмірі суми заявленних вимог майнового характеру в розмірі 15000,00 гривень.

Керуючись статтями 10, 13, 149, 150, 153, 154, 157, 159, 258, 259, 260, пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти на розрахунковому рахунку Повного товариства Ломбард Кредитна лінія Товариства з обмеженою відповідальністю Економічне Бюро і компанія (65000, місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, 21, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37420805) № НОМЕР_1 в АТ Укрексімбанк (МФО 322313) - в розмірі 15000,00 гривень, до розгляду справи по суті.

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: І.В. Плавич