Рішення

від 13.11.2019 по справі 370/3331/18

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

справа №370/3331/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2019 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: судді Мазка Н.Б.

із секретарем Мудрак В.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт Макарів Макарівського району Київської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на неї,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на неї, посилаючись на те, що отримав від останньої лист-вимогу про припинення використання земельної ділянки, в якому вона стверджує, що він використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів і підпадає під її самовільне зайняття, за що передбачена відповідальність згідно чинного законодавства.

Він повторно отримав аналогічного листа щодо припинення використання земельної ділянки. Позивач вважає дану вимогу безпідставною, незаконною, необґрунтованою, такою, що суперечить чинному законодавству.

26.12.2008 року ним, позивачем набуто право власності на земельну ділянку площею 0,9899 га на підставі договору купівлі-продажу №2325.

13.05.2009 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222784200:03:016:0086 серія ЯЖ №875012, який посвідчує право використовувати вказану земельну ділянку.

Позивач просить: визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222784200:03:016:0086, серія ЯЖ №875012.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чапік К.М. позовні вимоги підтримала з посиланням на обставини, які викладені в позові, просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час, місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення №0800104756430, в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надала.

Судом встановлено, що згідно Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №875012 від13.05.2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №2325 від 26.12.2008 року, є власником земельної ділянки площею 0,9899 га, яка розташована на території Лишнянської сільської ради, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010991400595, кадастровий номер земельної ділянки 3222784200:03:016:0086 (а.с.8, 9).

Згідно договору купівлі-продажу від 26.12.2008 року, укладеного між ТОВ ТРЕЙД-ФІНАЛЬЯНС ідентифікаційний код юридичної особи 35574206, та ОСОБА_1 , останній купив земельну ділянку площею 0,9899 га на території Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області, для ведення особистого селянського господарства. В пункті 7 цього договору зазначено про те, що право власності на земельну ділянку, що є предметом цього договору, виникає після одержання покупцем документа, що посвідчує право власності на неї (Державного акту про право власності на земельну ділянку) (а.с.31).

З звіту №586-18/9 з експертної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: Лишнянська сільська рада, кадастровий номер 3222784200:03:016:0086, вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки становить 273 806.00 гривень (а.с.12-24).

Позивачем до позову додані два аркуші формату 4-А, в яких вказане його прізвище, ім`я, по батькові, адреса, та наступний текст дослівно:

-перший лист: відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

Крім того, в Основному Законі України зазначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14); правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України Земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, тобто використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства.

Таким чином, використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів підпадає під її самовільне зайняття, а отже, передбачає відповідальність згідно чинного законодавства України.

На підставі викладеного вимагаю припинити використовувати земельну ділянку без відповідних прав на неї.

підпис …… ОСОБА_2 (а.с.6);

-другий лист відповідно до частини першої статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

Крім того, в Основному Законі України зазначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14); правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України Земля - основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, тобто використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства.

Таким чином, використання земельної ділянки площею 0,9899 га, яка розташована на території Лишнянської сільської ради, Макарівського району для ведення особистого селянського господарства без правовстановлюючих документів підпадає під її самовільне зайняття, а отже, передбачає відповідальність згідно чинного законодавства України.

На підставі викладеного повторно вимагаю припинити використовувати земельну ділянку без відповідних прав на неї.

підпис ...... ОСОБА_2 (а.с.7).

При вирішенні спору суд керується вимогами ч.1 ст.321 ЦК України, якою передбачено, що п раво власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, в чому полягають перешкоди з боку відповідача у користуванні належної йому, позивачеві земельною ділянкою.

Також, суд звертає увагу на те, що позивач є власником земельної ділянки на підставі Державного акту серії ЯЖ №875012, доказів того, щоб хтось оспорював його право власності на вказану земельну ділянку або не визнання кимось його права власності на вказану ділянку, позивачем не надано.

Керуючись вимогами ч.1 ст.321 ст.391, 392 ЦК України, ст.253-256 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на неї.

Резолютивна частина рішення складена 13.11.2019 року.

Повний текст рішення буде складений 25.11.2019 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складення повного його тексту, у порядку передбаченому підпунктом 15.5, пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Суддя