Рішення

від 03.12.2019 по справі 628/2602/19

КУП'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 628/2602/19

Провадження № 2/628/1130/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Коваленко .О.А.

за участю секретаря - Горбашової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп`янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР про захист прав споживачів, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року представник позивача звернулась до суду з позовом до ТОВ ДРІМКАР про захист прав споживачів, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення коштів, вказавши наступне.

12 червня 2018 року між позивачем та ТОВ "ДРІМКАР" укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0062, за яким сторони зобов`язалися у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіль марки Hyundaу, модель Tucson, рік випуску: новий, інші характеристики 2,0 D АКПП, колір срібло, комплектація ТОР, на умовах попереднього договору. Згідно з пунктом 1.5 попереднього договору сторони зобов`язались укласти основний договір 17 червня 2018 року за умови повного виконання ним пункту 2.1 попереднього договору. На виконання умов пункту 2.1 попереднього договору від 12 червня 2018 року він здійснив оплату авансу відповідачу в сумі 69000, 00 грн., проте, основний договір між ним і відповідачем укладений не був. Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю і своєчасно, але відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав. Тому позивач просить визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу №0062 від 12 червня 2018 року та стягнути на його користь грошові кошти в сумі 69000, 00 грн. та витрати за переказ національної валюти через банк в розмірі 500, 00 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надавши заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, його адресу направлялись судові повістки, але вони повернулися до суду з відміткою поштового відправлення за закінченням терміну зберігання , інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення . Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином суд вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12 червня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 0062 (а.с. 8,9).

Відповідно до п. 1.1 попереднього договору сторони зобов`язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу, на умовах, встановлених у цьому попередньому договорі.

Пунктом 1.2 попереднього договору визначено, що транспортний засіб, який продавець зобов`язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: автомобіль марки Hyundaу, модель Tucson, рік випуску: новий, інші характеристики 2,0 D АКПП, колір срібло, комплектація ТОР.

Згідно з п. 1.5 попереднього договору сторони зобов`язуються укласти основний договір 17 червня 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1 цього попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 (п`ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов`язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31 грудня 2019 року.

Відповідно до п. 2.1 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору в момент укладення цього попереднього договору покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 69000, 00 гривень, а продавець своїм підписом під цим попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

На виконання умов п. 2.1 попереднього договору від 12 червня 2018 року позивач здійснив оплату на рахунок ТОВ ДРІМКАР 69000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН1772 від 12 червня 2018 року, та в якій зазначено призначення платежу: сплата за т/з (купівля автомобіля згідно договору № 0062 від 12 червня 2018 р., платник ОСОБА_1 (а.с. 10).

З листа від 26 липня 2018 року ТОВ ДРІМКАР , адресованого позивачу, копію якого позивачем долучено до справи, вбачається, що відсутні правові підстави для дострокового розірвання (припинення) договору та повернення грошової суми, сплаченої на виконання п. 2.1 попереднього договору (а.с.13).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Як зазначено у ч. 1 і 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За правилом ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулює Закон України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ст. 17 Закону України Про захист прав споживачів за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша цієї статті).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга цієї статті).

Згідно положень частини третьої цієї статті несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника) ( пункт 2 цієї частини); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункт 3 цієї частини); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 цієї частини); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається (пункт 6 цієї частини); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7 цієї частини); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 цієї частини);обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей (пункт 15 цієї частини); встановлення обов`язку споживача виконати всі зобов`язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх (пункт 16 цієї частини); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов`язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди (пункт 17 цієї частини).

Згідно частини четвертої цієї статті перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

За правилом частини шостої цієї статті у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Згідно з приписами ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Судом встановлено, що укладений між сторонами попередній договір взагалі не містить умов щодо відповідальності продавця, з вини якого не укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, та повернення внесеної на рахунок продавця грошової суми як авансу за основним договором за будь-яких умов. Вказане свідчить про те, що умови попереднього договору порушують принцип добросовісності, містять дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін та завдають шкоди позивачу як споживачеві.

Саме з цих підстав попередній договір № 0062 купівлі продажу транспортного засобу від 12 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ДРІМКАР , слід визнати недійсним.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов в частині визнання недійсним попереднього договору № 0062 купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного 12 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР та ОСОБА_1 , і стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР на користь ОСОБА_1 грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу № 0062 від 12 червня 2018 року в сумі 69000, 00 грн. обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат за переказ національної валюти через банк в розмірі 500, 00 грн., суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, так як такі витрати платник несе самостійно при проведенні банківських платежів і їх відшкодування не передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768, 40 грн., від сплати якого звільнений позивач.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264-265, 280, 282 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 635 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР про захист прав споживачів, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу №0062 від 12 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР , код ЄДРПОУ 42150380, юридична адреса: м. Харків, вул. Руставелі, буд. 4/20, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , сплачені грошові кошти в сумі 69000, 00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ДРІМКАР на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий Коваленко О.А.