Рішення

від 21.11.2019 по справі 1.380.2019.004540

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.004540

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Тур Т.О.,

за участі представників:

позивача Мандзюк М.Б.,

відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2019 року:

- №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 647597,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161899,00 грн;

- №0012341414 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем (адміністративні штрафи та інші санкції) у сумі 510,00 грн.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки від 06.08.2019 року №1131/14.14-21/32894356 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Західбуденергозбереження (32894356) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Мастіг (20815282) за період грудень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток . У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав, зокрема, про те, що господарські операції між ТОВ Західбуденергозбереження та його контрагентом ТОВ Мастіг не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. В той же час, зазначила, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим контрагентом, а також доказам, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ Західбуденергозбереження . Натомість долучена до матеріалів справи первинна документація повністю спростовує висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Зазначила, що контролюючий орган не враховує принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування. Всі припущення щодо нібито нереальності господарських операцій зроблені відповідачем виключно на підставі бази даних АІС Податковий блок , без жодної перевірки та/або звірки щодо контрагентів позивача та їх контрагентів. З урахуванням викладеного, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення від 27.08.2019 року №0012331414 та №0012341414 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та відповіді на відзив, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що твердження позивача з приводу підстав для віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, є лише його власним трактуванням приписів ст.201 Податкового кодексу України, оскільки факт наявності податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Вказала, що аналіз податкової звітності контрагентів з баз даних ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних свідчить, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані підприємством, яке не мало можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів. З огляду на що вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0012331414 та №0012341414 за змістом та формою відповідають нормам чинного законодавства, прийняті на підставі та в порядку чинного податкового законодавства, а, отже, - скасуванню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження (код ЄДРПОУ: 32894356) зареєстроване, як юридична особа, 07.04.2004 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12).

На підставі направлення від 24.07.2019 року №7715, виданого Головним управлінням ДФС у Львівській області, відповідно до підп.16.1.5 підп.16.1.7 п.16.1 ст.16, підп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.73.3 ст.73, підп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 31.07.2019 року №4401, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Західбуденергозбереження (32894356) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Мастіг (20815282) за період грудень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 06.08.2019 року №1131/14.14-21/32894356 (далі - акт перевірки від 06.08.2019 року).

У висновках цього акта контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:

- п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2018 року на загальну суму 647597,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) за грудень 2018 року в сумі 647597,00 грн;

- п.п.85.2, 85.4, 85.8 ст.85, п.121.1 ст.121 ПК України.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив, що між ТОВ Західбуденергозбереження та ТОВ Мастіг укладено договори підряду на виконання будівельних робіт, відповідно до яких ТОВ Західбуденергозбереження виступає замовником, а ТОВ Мастіг - підрядником.

Відповідно до даних ІС Податковий блок та даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ Мастіг не здійснювало придбання послуг субпідряду, залучення до виконання робіт третіх (сторонніх) осіб, а також послуг з придбання чи оренди основних засобів.

ТОВ Мастіг , маючи невідповідний штат працівників, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних та ремонтних робіт одночасно на значній території України, зокрема у значній кількості районних центрів та сіл Львівської області, Одеській, Київській, Тернопільській, Хмельницькій, Закарпатській, Чернівецькій, Волинській та Рівненській областях.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ Мастіг не могло здійснювати вищенаведені господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів, відсутності власних та залучених основних засобів, необхідних для здійснення даних робіт.

Крім того, встановлено, що директором, головним бухгалтер та відповідно єдиною особою, що має право підпису у ТОВ Мастіг був ОСОБА_1 . Таким чином, дані операції є фактично неможливими з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до поданих ТОВ Мастіг податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, не встановлено нарахування та виплату фізичним особам - неплатникам ПДВ. Зазначене підтверджує відсутність придбання ТОВ Мастіг послуг по оренді обладнання, устаткування, транспортних послуг.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається також на те, що ТОВ Мастіг здійснювало для ТОВ Західбуденергозбереження реконструкцію водопровідних мереж; перекладання водоводів; поточний ремонт внутрішньої мережі теплопостачання; нове будівництво спального корпусу; капітальний ремонт тераси та приміщень. Проте проведеним аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання ТОВ Мастіг будівельних матеріалів із специфікою, що відповідає даним видам робіт за відповідний період.

Поряд з цим, в ході проведення перевірки встановлено, що у ТОВ Західбуденергозбереження в наявності достатня кількість трудових ресурсів, власних та орендованих основних засобів, придбання необхідних для даних видів робіт будівельних матеріалів (цегла, пісок, щебінь, бетон, гідранти пожежні, муфти, з`єднання і ін.), що дає змогу виконувати роботи власними силами, без залучення третіх осіб.

За результатами зібраної при проведенні податкової перевірки інформації , відповідач дійшов висновку, що операції ТОВ Західбуденергозбереження із ТОВ Мастіг за грудень 2018 року не містять у суті своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) реалізації торгово-матеріальних цінностей. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Втім, наслідком діяльності ТОВ Мастіг є виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів, у т.ч. ТОВ Західбуденергозбереження .

А тому, на думку податкового органу, враховуючи реальний час здійснення операцій з ТОВ Мастіг , відсутність у даного контрагента необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій, перевіркою не підтверджується факт придбання ТОВ Західбуденергозбереження робіт у ТОВ Мастіг за період грудень 2018 року на загальну суму 3885582,00 грн, в т.ч. ПДВ - 647597,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки директору ТОВ Західбуденергозбереження - ОСОБА_2 вручено листи-вимоги від 24.07.2019 року №1/14.14-15, від 26.07.2019 року №2/14.14-15 та від 30.07.2019 року №3/14.14-15 про надання документів та інформації щодо проведених операцій, зокрема: оригінали та засвідчені підписом посадової особи та печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарської діяльності по взаємовідносинах із придбання робіт, послуг з ТОВ Мастіг (20815282) за грудень 2018 року. Однак, станом на 24.07.2019 року та 30.07.2019 року, ТОВ Західбуденергозбереження не представлено контролюючому органу витребовуваних документів, що засвідчено актом ненадання документів від 30.07.2019 року №839/14.14/32894356.

На підставі акта перевірки від 06.08.2019 року, Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019 року:

- №0012331414, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями - 647597,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161899,00 грн;

- №0012341414, згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем (адміністративні штрафи та інші санкції) у сумі 510,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Так, у період, що був предметом перевірки, між ТОВ Західбуденергозбереження (замовник) та ТОВ Мастіг (підрядник) укладено наступні договори підряду на виконання будівельних робіт:

- №02.07/1 від 02.07.2018 року;

- №20.07/1 від 20.07.2018 року;

- №25.07/1 від 25.07.2018 року;

- №05.09/1 від 05.09.2018 року;

- №08.10/1 від 08.10.2018 року;

- №05.11/1 від 05.11.2018 року;

- №12.11/1 від 12.11.2018 року;

- №19.12/1 від 19.12.2018 року.

ТОВ Мастіг (код ЄДРПОУ: 20815282) зареєстроване, як юридична особа, 13.04.1998 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

Крім того, ТОВ Мастіг має ліцензію №19-Л від 04.04.2018 року на виконання будівельно-монтажних робіт, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

ТОВ Мастіг виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні для ТОВ Західбуденергозбереження всього на суму 3885582,00 грн, в т.ч. ПДВ: 647597,00 грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено ТОВ Західбуденергозбереження до складу податкового кредиту за грудень 2018 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ Мастіг обліковується кредиторська заборгованість на початок грудня 653266,80 грн, в грудні 2018 року за виконані роботи проведено оплату на розрахунковий рахунок в сумі 653266,80 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом позивач представив суду:

- виписки з банку за грудень 2018 року;

- накази про призначення та звільнення відповідальних осіб, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

- вищеописані договори підряду на виконання будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за цими договорами;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631;

- податкові накладні з квитанціями, які відображені в декларації за грудень 2018 року та зареєстровані в ЄРПН.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

За змістом підп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.3 п.201.10 ст.201 ПК України).

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0012331414 стало невизнання останнім реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Мастіг .

Разом з тим, суд враховує, що Головне управління ДФС у Львівській області не оспорює факт реєстрації контрагентом позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017 року та формування позивачем податкового кредиту саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарських операцій, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.

Такими іншими обставинами, на переконання податкового органу, є наявні в базі даних Податковий блок відомості щодо контрагента позивача. Однак, в чому саме полягає невідповідність таких господарських операцій їх дійсному економічному змісту, відповідач не визначає.

В свою чергу, за відсутності такого визначення, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та від`ємного значення за господарськими операціями із ТОВ Мастіг є необґрунтованим і не може бути підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов`язань.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентом податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо ТОВ Мастіг та його постачальників матеріали справи не містять.

Суд визнає безпідставними доводи податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів тощо, як підстави неможливості реального здійснення між ТОВ Мастіг та позивачем спірних господарських операцій, з огляду на недоведення відповідачем відсутності можливості у контрагента укладати із іншими суб`єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов`язань перед ТОВ Західбуденергозбереження .

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.03.2019 року (справа №820/4779/15) та від 21.10.2019 року (справа №814/1564/18).

Оцінивши подані платником докази за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Західбуденергозбереження розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент вчинення спірних господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість, а відтак мав право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім будівельних робіт.

До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 року (справа №804/5541/16), податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто у разі підтвердження реального характеру надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

З системного аналізу досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи слідує висновок, що при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог ПК України, відповідач не провів аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, а обмежився лише отриманою податковою інформацією. Проте суд враховує, що підставою для відмови у праві на податковий кредит може слугувати лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань. Втім, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Між тим, у постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16 Верховний Суд дійшов висновку, що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального Закону.

А тому, оцінюючи доводи контролюючого органу, описані вище, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбаних послуг відповідає видам діяльності позивача. Разом з тим, досліджені у судовому засіданні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер.

Положеннями ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відтак, викладені в акті перевірки від 06.08.2019 року висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не можуть бути взяті судом до уваги. Попри це, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача на надав та суд не встановив.

Суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Мастіг .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496,00 грн не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак порушує права та законні інтереси позивача. Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є підставними та такими, що підлягають задоволенню. А тому, спірне рішення слід скасувати як протиправне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0012341414, згідно якого до позивача застосований адміністративний штраф у сумі 510,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно п.44.3 ст.44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п.85.8 ст.85 ПК України).

Разом з тим, в силу вимог п.121.1 ст.121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Як вже зазначалось судом вище, в ході проведення перевірки директору ТОВ Західбуденергозбереження - ОСОБА_2 вручено листи-вимоги від 24.07.2019 року №1/14.14-15, від 26.07.2019 року №2/14.14-15 та від 30.07.2019 року №3/14.14-15 про надання документів та інформації щодо проведених операцій, зокрема: оригінали та засвідчені підписом посадової особи та печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарської діяльності по взаємовідносинах із придбання робіт, послуг з ТОВ Мастіг (20815282) за грудень 2018 року.

Однак, станом на 24.07.2019 року та 30.07.2019 року, ТОВ Західбуденергозбереження не представлено контролюючому органу витребовуваних документів, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом ненадання документів від 30.07.2019 року №839/14.14/32894356 та й не заперечувалось самим представником позивача у судовому засіданні.

У зв`язку із цим, суд вважає, що в діях товариства наявний склад порушення, передбаченого п.85.2 ст.85 та п.121.1 ст.121 ПК України, що свідчить про правомірність винесеного Головним управлінням ДФС у Львівській області спірного податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 року №0012341414. Тому позов у цій частині до задоволення не підлягає.

Виходячи з положень ч.1 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 року №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 809496 (вісімсот дев`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 року №0012341414 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 43143039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західбуденергозбереження (місцезнаходження: вул.Панча, 7-А/26, м.Львів, 79020; код ЄДРПОУ: 32894356) судовий збір в сумі 12142 (дванадцять тисяч сто сорок дві) гривні 45 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 02.12.2019 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 02.12.2019 року.