Рішення

від 03.12.2019 по справі 1.380.2019.005603

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.005603

03 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляює самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м.Львів, проспект Чорновола, 4), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської рада, поблизу с. Заболоття, Сокальського району, Львівської області, яка(відмова) оформлена листом від 20.09.2019 № К-8502/0- 4146/0/37-19 Про розгляд клопотання ;

-зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2, га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі)державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської ради, поблизу с.Заболоття, Сокальського району, Львівської області для ведення особистого селянського господарства із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, та з обов`язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.09.2019 позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства, із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), що розташована на території Жужелянської сільської рада, поблизу с.Заболоття, Сокальського району, Львівської області (за межами населеного пункту). Листом від 20.09.2019 за № К-8502/0-4146/0/37-19 Про розгляд клопотання відповідачем повідомлено про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Підставою відмови стала невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки земельна ділянка знаходиться в межах масиву, яка згідно з проектом роздержавлення приватизацій земель Жужелянської сільської ради передбачений для ведення фермерського господарства. Вважаючи, що нормами Земельного кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернулася до суду за захистом свої прав.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, так як відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою місце розташування запропонованої позивачем до відведення земельної ділянки не відповідає вимогам раціональної організації території, оскільки знаходиться в межах масиву, який згідно з проектом роздержавлення та приватизації земель Жужелянської сільської ради передбачений для ведення фермерського господарства. Також зазначає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи користування приймаються на підставі інформації наданої Відділом Держгеокадастру у відповідному районі в межах області. Враховуючи наведене, представник відповідача вважає позовні вимоги позивача безпідставними, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Жужелянською сільською радою Сокальського району Львівської області, долучено до матеріалів справи письмові пояснення, відповідно до яких сільрада підтримує позов ОСОБА_1 та вважає його підставним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 01.11.2019 суд витребував від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області належним чином засвідчене клопотання ОСОБА_1 з додатками до нього про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та копію усіх документів, на підставі і у зв`язку з якими відповідачем складено лист від 20.09.2019 №К-8502/0-4146/0/37-19 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У визначений судом строк Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надано витребувані судом докази.

Суд установив таке.

04.09.2019 ОСОБА_1 звернулася із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту, Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Листом від 20.09.2019 за №К-8502/0-4146/0/37-19 Про розгляд клопотання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі), яка розташована за межами населеного пункту Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області, оскільки відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою місце розташування запропонованої позивачем до відведення земельної ділянки не відповідає вимогам раціональної організації території, оскільки знаходиться в межах масиву, який згідно з проектом роздержавлення та приватизації земель Жужелянської сільської ради передбачений для ведення фермерського господарства.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну відмову відповідача протиправною, оскільки відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не з підстав, встановлених законом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ч.ч.1-3 та 5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства площею не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст.118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до Положення про ГУ Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру у Львівській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, яке відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (підпункт 12 пункту 4 Положення).

Відповідно до ч. 6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 в справі № 2040/6320/18.

Відповідно до ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

-надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

-розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст.186-1 Земельного кодексу України;

-затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст.118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.

Судом встановлено, що ГУ Держгеокадастру в Львівській області листом від 20.09.2018 №К-8502/0-4146/0/37-19 Про розгляд клопотання відмовлено в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч. 7 ст.118 ЗК України.

Така відмова мотивована тим, що відповідно до викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою місце розташування запропонованої позивачем до відведення земельної ділянки не відповідає вимогам раціональної організації території, оскільки знаходиться в межах масиву, який згідно з проектом роздержавлення та приватизації земель Жужелянської сільської ради передбачений для ведення фермерського господарства.

Суд зазначає, що невідповідність вимог раціональної організації території, у зв`язку із знаходженням ділянки в межах масиву, який згідно з проектом роздержавлення та приватизації земель Жужелянської сільської ради передбачений для ведення фермерського господарства, не є передбаченою ч. 7 ст.118 ЗК України підставою для відмови у наданні відповідного дозволу.

Окрім цього, Жужелянська сільська рада Сокальського району Львівської області не заперечує у виділенні земельної ділянки орієнтовною площею 2,00га громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Жужелянської сільської ради, що підтверджено листом сільради від 02.09.2019 №166.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі ч. 7 ст.118 ЗК України є протиправною.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської ради, поблизу с. Заболоття, Сокальського району, Львівської області.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської ради, поблизу с.Заболоття, Сокальського району, Львівської області не відповідають визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям поведінки відповідача та вимогам ЗК України у спірних правовідносинах, тому їх слід визнати протиправними, задовольнивши позовні вимоги в частині оскарження таких дій.

Друга позовна вимога кожного позивача є похідною від першої та також підлягає до задоволення шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2, га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі)державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської ради, поблизу с.Заболоття, Сокальського району, Львівської області для ведення особистого селянського господарства із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, та з обов`язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити повністю.

Також ОСОБА_1 просить вирішити питання щодо судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 700,00грн.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано такі докази: довіреність про представництво інтересів (надання професійної правничої допомоги) Ковальчук Г.В. від 26.08.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Савки Р.І. серії ЛВ №001643 від 16.08.2019; ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1005006 від 24.10.2019, виданий адвокатом Савкою Р.І.

У відповідності до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Вказаного розрахунку позивачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17 висловив саме таке бачення підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем на надано суду фінансових документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд відмовляє у стягненні таких витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1536,80грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі) державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської рада, поблизу с. Заболоття Сокальського району Львівської області, яка (відмова) оформлена листом від 20.09.2019 № К-8502/0- 4146/0/37-19 Про розгляд клопотання .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2га із земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі)державної форми власності, що розташована на території Жужелянської сільської ради, поблизу с.Заболоття Сокальського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку та з обов`язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр. В.Чорновола, 4, код ЄДРПОУ 39769942) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1536(одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн.80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.