Рішення

від 29.11.2019 по справі 460/3035/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2019 року м. Рівне №460/3035/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, яке зазначене в повідомленні №4800/03-23/19 від 18.09.2019, в частині стягнення з особових рахунків на підприємствах - виробниках/виконувачах житлово-комунальних послуг на загальну суму 17919,18 грн. та зобов`язання повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в розмірі 11950 грн.

Ухвалою від 30.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в січні 2017 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення з заявою та пакетом документів про призначення субсидії. Так, з січня 2017 року по вересень 2019 року позивачу нараховувалася житлова субсидія, та щосезону перепризначалася в автоматичному режимі без його звернення. Однак у вересні 2019 року позивач отримав повідомлення про надміру нараховані йому кошти житлової субсидії за період з травня 2018 року по січень 2019 року та перерахованої готівкової субсидії за лютий-квітень та серпень 2019 року. Сторона позивача вважає рішення про повернення надміру наданої житлової та готівкової субсидії, мотивоване не поданням позивачем інформації, яка впливає на право та розмір субсидії при її призначенні, а саме: інформації про чоловіка дочки, необґрунтованим, оскільки її чоловік не зареєстрований в будинку та не проживає разом з дочкою. На момент звернення з заявою про призначення субсидії обов`язку надання інформації про чоловіка дочки у позивача не було, змін у складі сім`ї члена позивача не відбулося. З огляду на наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов (а.с.24-28) позов не визнав на обґрунтування своїх заперечень вказав на те, що вперше житлову субсидію позивачу було призначено на період з січня 2017 року по квітень 2017 року, далі субсидія розраховувалася в автоматичному режимі без особистого звернення позивача. З 1 травня 2018 року Урядом змінено умови призначення житлової субсидії, зокрема, щодо повідомлення сімейного стану членів сім`ї. Зазначено, що оскільки позивач не повідомив про сімейний стан зареєстрованих осіб та наявність членів сім`ї (чоловіка доньки), які зареєстровані за іншою адресою, то субсидію було призначено без врахуванням доходів чоловіка, що означає, на думку відповідача, субсидія надавалася у більшому розмірі, ніж належало. З огляду на це, сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

31.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації з заявою про призначення житлової субсидії на домогосподарство м.Здолбунів, вул. Ціалковського, 7 (а.с.31).

До заяви була додана декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, у якій в розділі 3 "Особи, які зареєстровані (для орендарів - особи, які фактично проживають) у житловому приміщенні/будинку" зазначені: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.31, зворотній бік).

На підставі поданих документів рішенням відповідача про призначення субсидії ОСОБА_1 було призначено житлову субсидію за адресою АДРЕСА_1 .

18.09.2019 Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації листом №4800/03-23/19 повідомило позивача, що на підставі висновків проведеної головним державним соціальним інспектором перевірки про доходи, майновий та сімейний стан виявлено, що ОСОБА_1 вчасно не подав інформацію, яка впливає на право та розмір при призначенні субсидії, внаслідок чого йому нараховано кошти житлової субсидії за період з травня 2018 року по січень 2019 року в сумі 17919,15 грн. та перераховано готівкової субсидії за лютий-квітень та серпень 2019 року в сумі 11950 грн. У зв`язку з цим, повідомлено, що у відповідності до п.22 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21.10.1995 №848, сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, на вимогу управління буде повернута виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття відповідної суми з особових рахунків позивача, а також, що ОСОБА_1 зобов`язаний повернути суму надміру виплаченої житлової субсидії до 31.12.2019 на рахунок Мінсоцполітики 11950 грн. У разі ж відмови повернення коштів у зазначений термін, вони будуть стягнуті управлінням соціального захисту населення у судовому порядку (а.с.12).

Не погодившись з правомірністю дій щодо повернення житлової субсидії та стягнення грошової субсидії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Умови призначення та порядок надання житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 21.10.1995 №848 (далі - Положення №848).

Приписами пункту 7 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача з заявою про призначення субсидії умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначало Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (далі - Положення № 848).

Кабінетом Міністрів України 27.04.2018 прийнято постанову № 329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. №1022", якою Положення №848 викладено у новій редакції та пунктом 2 якої установлено, що з 01.05.2018 призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є, зокрема, особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Пунктом 5 вищевказаної постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з 01.05.2018.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення №848 (на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (абзац перший пункт 3 Положення №848).

Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення №848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).

Приписами абзаців першого, третього та п`ятого пункту 9 Положення № 848 встановлено, що під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім`ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства (крім доходів батьків у разі призначення субсидії студентам, які зареєстровані у гуртожитку за місцем навчання, та доходів одного з батьків дитини у разі призначення субсидії другому з батьків з дитиною у разі, коли батьки розлучені або не перебували у шлюбі, а також осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються. Кількість членів домогосподарства визначається на початок місяця, з якого призначається житлова субсидія.

Для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім`ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пункті 9 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи (абзац перший пункт 10 Положення №848).

Пунктом 22 Положення №848 передбачено, що за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг, серед іншого, у разі, коли громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 16 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення.

У випадках, зазначених в абзацах четвертому - восьмому цього пункту, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином до державного бюджету, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії.

Так, абзац перший пункту 16 Положення №848 (в редакції, чинній на 01.05.2018) передбачав, що після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють розрахунок житлової субсидії на наступний сезон для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

Водночас, вищезазначений абзац пункту 16 Положення №848 з 01.10.2018 передбачає, що після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний строк для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому сезоні (крім осіб, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, осіб, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, орендарів, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарств, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб).

В силу абзацу третього пункту 16 Положення №848 особам, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, особам, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, орендарям, внутрішньо переміщеним особам, громадянам, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарствам, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації.

Також, абзац шістнадцятий пункту 16 Положення №848 передбачає, що громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема: зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу; зміни у складі сім`ї члена домогосподарства; зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком; зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об`єднання; настання умов, зазначених у підпунктах 2 і 4 пункту 6 цього Положення.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. №1022" передбачено перелік випадків, в яких призначення житлової субсидії з 01.05.2018 має здійснюватися лише після подання нових заяви і декларації, зокрема, якщо у складі домогосподарства є особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Водночас, абзацами першим та третім пункту 16 Положення № 848 (в редакції з 01.05.2018) такий випадок не був передбачений, а лише з 01.10.2018 редакція зазначених норм передбачає, що особам, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, призначення житлової субсидії на наступний строк також здійснюється після подання нових заяви та декларації.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, враховуючи положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329, а також наявну у нього інформацію про чоловіка доньки позивача ОСОБА_6 , який не зареєстрований за адресою домогосподарства, мав припинити виплату субсидії позивачу або у разі подання нових заяви і декларації призначити її позивачу з 01.05.2018.

Проте, такі заява та декларація ОСОБА_1 подані не були, а житлова субсидія була автоматично відповідачем призначена на наступний період без врахування положень чинного законодавства.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача, що у зв`язку зі змінами в законодавстві ОСОБА_1 повинен був подати нові заяву та декларацію нової встановленої форми, оскільки такої вимоги законодавством не встановлено. Зміни в законодавстві передбачають призначення житлової субсидії лише після волевиявлення отримувача субсидії. В даному випадку ж, Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації призначила позивачу субсидію в автоматичному режимі без його заяви.

Суд наголошує, що згідно абзацу шістнадцятого пункту 16 Положення №848 громадянин, якому призначено житлову субсидію, зобов`язаний протягом 30 календарних днів проінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про обставини для перерахунку призначеної житлової субсидії, зокрема: зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) членів домогосподарства (орендар, внутрішньо переміщена особа - членів домогосподарства, які фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), їх соціального статусу; зміни у складі сім`ї члена домогосподарства; зміну переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання; зміну переліку витрат на управління багатоквартирним будинком; зміну управителя, виконавця комунальних послуг, створення об`єднання; настання умов, зазначених у підпунктах 2 і 4 пункту 6 цього Положення. У разі зміни складу зареєстрованих (фактично проживаючих) у житловому приміщенні (будинку) осіб, складу сім`ї члена домогосподарства подаються нові заява та декларація.

З наданих суду документів, не встановлено зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) або зміни у складі сім`ї члена позивача, а тому ОСОБА_1 не був зобов`язаний повідомляти відповідачу дані про членів сім`ї, зокрема, щодо чоловіка доньки, у формі нових заяви і декларації.

Із пояснень позивача, що не спростовано відповідачем, під час подання заяви про призначення житлової субсидії його донька- ОСОБА_3 перебувала вже у шлюбі, однак у зв`язку з іншим фактичним місцем проживання та реєстрацією її чоловіка, його не вказували у декларації.

Таким чином, позивач не надавав відповідачу недостовірних відомостей, що вплинуло або могло вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Будь-яких доказів, які б свідчили про свідоме неповідомлення позивачем управління про зміну сімейного стану члена його сім`ї не надано і судом не встановлено. Натомість, у даному спорі, відповідач фактично перекладає свою відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень при призначенні субсидії на позивача.

З огляду на наведене, судом встановлено, що позивачем недостовірні відомості не подавались, субсидія за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 призначалась на підставі документів, які він подавав у 2017 році, а отже у відповідача відсутні підстави для повернення суми субсидії шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

В даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Іммобільяре Саффі" проти Італії", "East/West Alliance Limited" проти України". "Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії" тощо) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. При цьому, як підтверджується практикою Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Куиюглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення віл 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства". п.50, Series А N 98).

За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення, яке зазначене в повідомленні №4800/03-23/19 від 18.09.2019, в частині стягнення з особових рахунків на підприємствах - виробниках/виконувачах житлово-комунальних послуг на загальну суму 17919,18 грн. та зобов`язання повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в розмірі 11950 грн.

Згідно з статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у вигляді сплаченого при поданні позовної заяви суми судового збору стягуються на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації (вул. В. Жука, 1, м. Здолбунів, Рівненська область, 35705, код ЄДРПОУ 03195458) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації, яке зазначене в повідомленні №4800/03-23/19 від 18.09.2019, в частині стягнення з особових рахунків на підприємствах - виробниках/виконувачах житлово-комунальних послуг на загальну суму 17919,18 грн. та зобов`язання повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії в розмірі 11950 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Здолбунівської районної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 29 листопада 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.