Рішення

від 03.12.2019 по справі 540/2190/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2190/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.09.2019 року за №994 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства";

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 20000,000 кв.м, для ведення особистого селянського господарства, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради Каховського району Херсонської області, земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером - 6523585500:15:001:0002, цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою від 21.10.2019 року у справі відкрите спрощене позовне провадження, учасникам наданий строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 19.11.2019 року о 14:00 год.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки 2,0000 га з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002 для ведення особистого селянського господарства, додавши до заяви копію паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податку, витяг з Публічної кадастрової карти України із схематичним (графічним) зображенням місця розташування бажаної земельної ділянки. Рішенням XLIII сесії Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області VII скликання від 13.09.2019 року № 994 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002. Дане рішення позивач отримав 24.09.2019 року та стверджує, що при зверненні до відповідача із клопотанням, ним дотримані вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України, а тому відповідач повинен був надати дозвіл на розробку проекту відведення в порядку, передбаченому цією нормою. Позивач вважає оспорюване рішення протиправним, посилаючись на відсутність конкретних мотивів, якими керувався відповідач при його прийнятті. Також позивач відмічає, що сільська рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18.11.2019 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що правом безоплатного отримання у власність земельних ділянок орієнтовною площею по 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002 скористалися інші мешканці Зеленопідської ОТГ, подавши відповідачу 05.07.2019 року відповідні заяви. У зв`язку з чим, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки ОСОБА_1 має право претендувати лише на вільну земельну ділянку. Посилаючись на те, що відмова Зеленопідської сільської ради в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою не перешкоджає йому замовити розробку такого проекту, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Учасники справи подали клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

22.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради Каховського району Херсонської області, бажана земельна ділянка знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002.

Рішенням XLIII сесії Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області сільської ради VII скликання від 13.09.2019 року № 994 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства" відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Зеленопідської сільської ради у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6523585500:15:001:0002 орієнтовною площею 2,0000 га.

Вважаючи рішення від 13.09.2019 року № 994 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку законності відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Згідно зі ст. 14 Конституції України кожному громадянину України гарантується право на землю.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам передбачені статтею 121 ЗК України, зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, кожен громадянин України має установлене Земельним кодексом України право на одноразове безоплатне одержання у приватну власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства та садівництва в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Для реалізації цього права громадянин подає до уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень діяти інакше, ніж це передбачено ст. 118 ЗК України.

До таких висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2019 року у справі № 803/1244/16, від 22.02.2019 року у справі № 813/1631/14, від 31.10.2019 року у справі № 822/25/18, від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.

Зі змісту рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області XLIII сесії сільської ради VII скликання від 13.09.2019 року № 994 слідує, що дане рішення не містить жодних обґрунтувань підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. У рішенні зазначено: "беручи до уваги результати поіменного голосування депутатів сільської ради, керуючись п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 33 Земельного кодексу України...".

Отже, підстав для відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених статтею 118 ЗК України, рішення від 13.09.2019 року № 994 не містить, як і не містить жодних інших обгрунтувань для відмови.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ним надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства іншим особам. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду рішення XLIII сесії Зеленопідської сільської ради VII скликання від 13.09.2019 року №№ 976-985, якими громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надано дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 6523585500:15:001:0002 на території Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області.

Суд відмічає, що у рішенні від 13.09.2019 року № 994 не вказані такі підстави для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як надання такого дозволу щодо цих самих земельних ділянок іншим громадянам.

У свою чергу, стаття 118 ЗК України не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, як надання іншій особі такого дозволу.

Аналогічні висновки з цього питання викладено в постанові Верховного Суду від 28.10.2019 року у справі № 183/4197/15 (2-а/183/6/16).

Щодо наданого відповідачем до суду проекту рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області щодо внесення змін та доповнень до рішення від 13.09.2019 року № 994, то суд не приймає його до уваги, так як даний проект не є рішенням сільської ради, а тому немає юридичної сили.

Варто також відмітити, що суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Отже, суд вважає, що рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області XLIII сесії сільської ради VII скликання від 13.09.2019 року № 994 прийняте всупереч положень Земельного кодексу України, відтак є необґрунтованим та таким, що прийняте без законних підстав, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні відповідачем не наведено.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21.11.2019 року у справі № 159/1257/18, від 17.12.2018 року у справі № 509/4156/15-а.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідач належними та допустимими доказами не довів наявність законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відтак рішення Зеленопідської ОТГ від 13.09.2019 року № 994 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Зеленопідської сільської ради від 13.09.2019 року № 994.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно позиції суду направленої на зобов`язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тобто, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17.

Втім, не зважаючи на відсутність за даних обставин дискреційних повноважень у відповідача, суд відмічає, що предметом спору в цій частині є правомірність зобов`язання Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області вчинити певні дії, а саме прийняти рішення про надання відповідного дозволу.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, а статтею 122 ЗК України - повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Суд вважає, що в контексті обставин спірних правовідносин застосування вищевказаного способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Судом встановлено, що при зверненні до Зеленопідської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивачем були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Разом з тим, у межах цієї справи оцінка правомірності відмови у наданні відповідного дозволу стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області від 13.09.2019 року № 994 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства".

За змістом ч. 7 ст. 118 ЗК України для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки необхідно оцінити відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить до виключної компетенції Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області.

Водночас, матеріали справи не містять передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України документів, що зумовлює неможливість з`ясування судом питання про наявність або відсутність підстав для надання позивачу відповідного дозволу та зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

За таких обставин, відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відтак суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.07.2019 року № 22-07-19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми слідує, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду, а тому суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подавати звіт про виконання судового рішення.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення з відповідача судового збору у сумі 1536,80 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із аналізу наведених вище правових норм слідує, що судові витрати на правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу, встановлюється умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/16.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимоги заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходить з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до договору № 25-09/19 про надання правничої допомоги від 25.09.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "ЮС ЕКВІТАС", його предметом є надання правничої допомоги, зокрема: представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, їх апеляційних та касаційних інстанціях, а також в інших державних органах під час розгляду правових спорів (п. 2.1.1 договору); складає процесуальні документи (складення позовних заяв, відзивів, заперечень, відповідей на відзив, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, заяв тощо); підготовка інших документів (звернень, запитів, претензій тощо) з питань діяльності Клієнта (п. 2.1.2 договору); надає юридичні консультації в усній та письмовій формі (п. 2.1.3 договору).

Згідно із п. 5.1 договору правничу допомогу, яка надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в акті прийому-передачі робіт (надання послуг), яка зазначається у акті. Вартість правничої допомоги за одну годину роботи становить від 500 грн. до 1500 грн., в залежності від виду наданих послуг, їх обсягу, складності, віддаленості відряджень тощо.

Відповідно до п. 5.4 договору за результатами надання правничої допомоги складається акт прийому-передачі робіт (надання послуг), що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість (гонорар).

На підтвердження отримання гонорару в розмірі 5000 грн., представник позивача надав суду копію квитанції про оплату послуг від 17.10.2019 року № 0.0.1495824240.1, акт приймання-передачі робіт (наданих послуг) від 03.10.2019 року за № 25-09/19.

Згідно акта приймання-передачі робіт (наданих послуг) розмір гонорару у сумі 5000 грн. складає: складення на направлення до Херсонського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення від 13.09.2019 року за №994, зобов`язання вчинити дії - 4000 грн.; представництво інтересів ОСОБА_1 у Херсонському окружному адміністративному суді щодо розгляду позовної заяви (участь у судових засіданнях незалежно від кількості призначених судових засідань) - 1000 грн.

Суд погоджується зі складовими витрат, зокрема, складення та направлення до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення від 13.09.2019 року за №994, зобов`язання вчинити дії - 4000 грн., оскільки надання цих послуг підтверджується документально, роботу здійснену адвокатом в межах даного позову в повному обсязі, в обумовлений сторонами (позивачем та адвокатом) розмір гонорару відповідає складності справи та є співмірним наданим послугам.

У свою чергу суд вважає не підтвердженими витрати у сумі 1000,00 грн. на представництво інтересів ОСОБА_1 у суді, оскільки справу розглянуто в порядку письмового провадження, тобто судових засідань не відбулось.

Отже, відшкодуванню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Щодо стягнення з відповідача судового збору у сумі 1536,80 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI).

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI).

Системний аналіз ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою (аналогічну правову позицію щодо сплати судового збору висловлено у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 року у справі № 21-3944а16).

Позивач звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Зеленопідської сільської ради від 13.09.2019 року № 994 та зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

Тобто, ОСОБА_1 заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру та вказано спосіб поновлення порушеного права, за яку має бути сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Натомість позивачем сплачено судовий збір у сумі 1536,80 коп.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 768,40 грн. здійснюватиметься за умови подання позивачем відповідного клопотання.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення від 13.09.2019 року № 994, що є позовною вимогою немайнового характеру та за яку позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., а часткове задоволення позовних вимог пов`язано виключно з обранням судом іншого способу захисту порушеного права, то на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518786, 74853, Херсонська область, Каховський район, с. Зелений Під, вул. Миру, 12) від 13.09.2019 року № 994 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Зеленопідську сільську раду територіальної громади Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518786, 74853, Херсонська область, Каховський район, с. Зелений Під, вул. Миру, 12) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 22.07.2019 року № 22-07-19 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель комунальної власності земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518786, 74853, Херсонська область, Каховський район, с. Зелений Під, вул. Миру, 12) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Зеленопідської сільської ради територіальної громади Херсонської області (код ЄДРПОУ 26518786, 74853, Херсонська області (код ЄДРПОУ 26518786, 74853, Херсонська область, Каховський район, с. Зелений Під, вул. Миру, 12) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 109020100