Постанова

від 18.09.2009 по справі 2а-8648/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 24/181

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.09.2009 р. 09:11 № 2а-8648/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О., при секретарі судового засідання Чернишевої О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за

за позовом Приватного підприємства Промбуд (далі -Позивач) доКиївської регіональної митниці (далі -Відповідач 1) Головного управління Державного казначейства України у м.Києві (далі -Відповідач 2) провизнання неправомірним та нечинним рішення Київської регіональної митниці стосовно визначення митної вартості товарів та зобов`язання вчинити дії за участю представників

від Позивача:Костюченко О.І. (довіреність від 08 січня 2009 року) Шинкаренко С.О. (довіреність від 05 серпня 2009 року № 2/08) від Відповідача 1Маньковська К.Е. (довіреність від 02 липня 2009 року) від Відповідача 2Купріянов Б.В. (довіреність від 06 січня 2009 року № 05-04/7-30)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідачів про визнання неправомірним та нечинним рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів, оформеного шляхом внесеня змін до вантажної митної декларації МД-2 № 1000000/8/507533 спеціалістом відділу контролю митної вартості Київської регіональної митниці; про зобов`язання Відповідачів здійснити необхідні дії щодо повернення з Державного бюджету України податку на додану вартість із ввезених на територію України Позивачем товарів на суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 27 445,21 грн.; про стягнення на користь Позивача з Головного управління Державного казначейства України в м.Києві з Державного бюджету України судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Уточнивши позовні вимоги Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці щодо визначення митної вартості від 06 серпня 2008 року № МВ 12-12-К/5442/1;

- стягнути на його користь із Головного управління Державного казначейства у м.Києві суму безпідставно переплачених платежів у розмірі 19 710,55 грн.;

- зобов`язати Київську регіональну митницю визначити митну вартість товару, який було розмитнено за митною декларацією від 08 серпня 2008 року № 1000000/8/507533 за ціною, яка підлягає сплаті за цей товар згідно договору купівлі-продажу від 18 липня 2008 року № UA 13/008;

- стягнути на його користь із Головного управління Державного казначейства України у м.Києві шкоду, завдану незаконним рішенням Київської регіональної митниці у розмірі 3 046,78 грн.;

- стягнути на його користь із Головного управління Державного казначейства України у м.Киві судові витрати у розмірі 2 000,00 грн. (правова допомога) та у розмірі 277,85 грн. (судовий збір).

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що при ввезенні в Україну товару Позивачем було подано всі необхідні документи для його митного оформлення. Однак, Відповідач 1 безпідставно відхилив заявлений Позивачем метод визначення митної вартості товару за ціною угоди та самостійно застосував резервний метод визначення митної вартості, не витребувавши від Позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару, внаслідок чого завищив митну вартість товару, яку останній змушений був сплатити.

Оскільки від часу надміру сплачених платежів сплинув значний проміжок часу, Позивач зазнав збитків від інфляції, тому, вважає, що вони мають бути йому відшкодовані.

Крім того, між Позивачем та Приватним підприємством „ІНТЕЛДЕФ" укладено договір про надання правової допомоги щодо стягнення в судовому порядку суми безпідставно переплаченого мита за зовнішньоекономічним договором від 18 липня 2008 року №UA 13/008, вартість якої складає 2000,00 грн, тому ця сума також підлягає стягненню на користь Позивача.

Представник Відповідача 1 - Київської регіональної митниці у письмовому запереченні та усних поясненнях щодо позову заперечила, зазначивши, що оскаржуване рішення є правомірним та обгрунтованим, оскільки заявлену Позивачем митну вартість не підтверджено належними документами, що викликало у Відповідача 1 сумнів у її достовірності, а тому за неможливості почергового застосування інших методів, Відповідач 1 застосував метод № 3 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів шляхом проведення розрахунків на підставі цінової інформації ЄАІС Державної митної служби України.

Також, на думку представника Відповідача 1, Позивач безпідставно вимагає відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат, пов`язаних із отриманням правової допомоги.

Представник Відповідача 2 - Головного управління Державного казнайчества України у м. Києві у письмовому запереченні та усних поясненнях заперечив щодо задоволення позову в частині щодо Відповідача 2, вважаючи його необгрунтованим та безпідставним. Заперечення обгрунтоване тим, що контролюючим органом стосовно стягнення митних платежів, зазначених у позовній заяві є митні органи, законодавством не передбачено повернення надмірно сплачених податків та зборів за рахунок органів Державного казначейства України.

Ухвалою суду від 23 липня 2009 року відкрито провадження у справі та призначено до судового рогляду на 14 серпня 2009 року.

В судовових засіданнях 14 серпня, 02 та 10 вересня 2009 року оголошувались перерви відповідно до 02, 10 та 18 вересня 2009 року.

У судових засіданнях 02 та 10 вересня 2009 року представником Позивача подано уточнення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 18 вересня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2008 року Приватне підприємство Промбуд`та фірма Манфред Грейнер ГмбХ уклали договір № UA-13/008 щодо поставки обладнання, а саме: шуруповерт Urban 2100 V б/в, стіл монтажу фурнітури Wegoma FAP 2000 б/в, новий екструдер ECO Star 250 PU NV. Вартість товару згідно договору склала 24 167,0 євро.

Декларантом Позивача СП ТзОВ Інтеркар 05 серпня 2008 року подано Відповідачеві: вантажно-митну декларацію (далі -ВМД) № 100000011/2008/507192, облікову картку суб`єкта зовнішньо-економічної діяльності, повідомлення про намір ввезення, накладну СМR №0446638 від 29 липня 2008 року, рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір, довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, рішення органу сертифікації, висновок експерта.

08 серпня 2008 року замість анульованої ВМД № 10000011/8/5075192 Позивачем подано ВМД № 100000011/8/507533.

Під час митного контролю щодо правильності визначення Позивачем митної вартості товарів, що переміщувались на територію України на підставі вантажно-митної декларації №100000011/8/507192, у Відповідача 1 виникли сумніви щодо достовірності відомостей, наданих декларантом для митного оформлення, які грунтувались на тому, що:

- у ВМД № 100000011/2008/507192, яку було анульовано, у графі 34 Код країни походження`міститься позначка 00 , а у ВМД № 1000000/2008/507533, поданій замість анульованої, - позначка „DE";

- згідно з актом Відповідача 1 про проведення митного огляду від 05 серпня 2008 року слідів зносу на обладнанні, про який зазначено, що був у використанні, не виявлено;

- висновок експерта Донецької торгово-промислової палати, відділення у м.Краматорськ, від 25 липня 2009 року № ЕК-270 щодо підтвердження заявленої митної вартості товару надано за 12 днів до фактичного пред`явлення товару до митного оформлення.

У зв`язку з цим Відповідачем 1 прийнято рішення від 06 серпня 2008 року № МВ 12-12-К/5442/1 про здійснення митної оцінки товару із застосуванням методу №3 - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів резервного методу визначення митної вартості. Зазначене рішення оформлене у вигляді довідки за вищевказаною датою та номером. При цьому, скоригована Відповідачем 1 вартість товару збільшилася із заявленої 181 148,56 грн. до 245 064,39 грн, сума ввізного мита та ПДВ із 47 098,63 грн. до 74 543,84 грн.

Однак, всупереч викладеному Відповідач 1 застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, про що свідчить відмітка у графі 7 ДМВ від 08 серпня 2008р. №100000011/8/507533.

Згідно з абзацом 23 статті 1 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також: інших операцій, пов`язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Митним кодексом України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до частини 2 статті 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно зі статтею 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов`язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред`явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов`язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з приписами статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов`язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов`язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Частинами 2-3 зазначеної статті визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині 1 цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Представники Позивача наполягали на обгрунтованості визначеної Позивачем митної вартості товару відповідно до статті 267 МК України за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються до України.

Згідно з пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (далі -Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов`язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно з наведеним переліком декларант Позивача СП ТзОВ Інтеркар`подав Відповіачеві 1 низку необхідних документів, а саме: облікову картку суб`єкта ЗЕД, повідомлення про намір ввезення, накладну СМR №0446638 від 29 липя 2008 року, рахунок-фактуру (інвойс), зовнішньоекономічний договір (контракт), довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України і знаходиться за її межами, рішення органу сертифікації, висновок експерта.

Відповідно до пункту 10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об"єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у разі зв"язку із виникнення сумнівів у Відповідача 1 щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей Відповідач 1 мав право витребувати у Позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Згідно з пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов`язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Однак, як вбачаться з ВМД № 100000011/8/507533 у графі „Відмітки митного органу" відсутні будь-які записи щодо витребування з декларанта Позивача подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

За таких обставин суд не бере до уваги доводи представника Відповідача 1 стосовно того, що додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів витребовувались у декларанта Позивача при проведенні усного опитування, а також під час консультацій з метою обміну інформацією, що стосується зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товару, під час якої останнім поінформовано про відсутність таких документів.

Відповідно до пунтку 14 Порядку якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він вімовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Оскільки додаткові документи від декларанта Позивача не витребовувались, у Відповідача 1 не було підстав самостійно визначати митну вартість товарів, що імпортувались в Україну за договором від 18 липня 2008 року № UA-13/008, та приймати рішення від 06 серпня 2008 року № МВ 12-12-К/5442/1 про виначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) за вказаним договором.

Отже, зазначене рішення Відповідача 1 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі рішення Кивської регіональої митниці від 06 серпня 2008 року № МВ 12-12-К/5442/1 Позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим (резервним) методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору).

Відповідно до наданого Позивачем розрахунку розмір надміру сплаченого ним платежу складає 19 710,55 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідачі факт сплати Позивачем цих коштів не заперечували.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 року № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов`язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до статті 25 Закону України Про Єдиний митний тариф`сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

Таким чином, надміру сплачені платежі підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Позивач (з урахуванням поданих уточнень) просить стягнути надміру сплачені платежі у розмірі 19 710,55 грн. з Головного управління Державного казначейства України у місті Києві, а не з Державного бюджету України.

Відповідно до положень частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Керуючись викладеним та враховуючи протиправність рішення Київської регіональної митниці від 06 серпня 2008 року № МВ 12-12-К/5442/1, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог і стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача надміру сплачені платежі у розмірі 19 710,55 грн.

З огляду на те, що рішення Відповідача 1 від 06 серпня 2009 року № МВ 12-12-К/5442/1 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), що імпортувались в Україну згідно з договором купівлі-продажу від 18 липня 2008 року №UA-13/008, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а Позивачем було визначено митну вартість товару за методом 1 -за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Відповідача 1 визначити митну вартість товару, який було розмитнено за ВМД № 100000011/8/507533, за ціною, що підлягає сплаті за цей товар.

Також, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з Відповідача 2 шкоди у розмірі 3 046,78 грн., заподіяної Позивачеві оскаржуваним рішенням Відповідача 1. Наведене обґрунтовується тим, що законодавством України не передбачено покладення відповідальності на органи Державного казначейства України за протиправні дії інших органів державної влади.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. До судових витрат згідно зі статтею 87 КАС України належать, зокрема судовий збір та витрати на правову допомогу.

Однак, витрати на правову допомогу, компенсація яких передбачена положеннями статті 90 КАС України, відшкодуванню Позивачеві не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 15 травня 2009 року №12/05/09, укладеного між Приватним підприємством „Промбуд" та Приватним підприємством „ІНТЕЛДЕФ", останній має зобов`язання щодо надання правової допомоги Позивачеві стосовно представництва його інтересів в судах різних рівнів з питань стягнення суми безпідставно переплаченого мита за зовнішньоекономічним договором від 18 липня 2008 року № UA-13/008. Вартість правової допомоги складає 2 000,00 грн.

Як вбачається з акту від 27 серпня 2009 року про виконання договірних зобов`язань за вказаним вище договором, Приватне підприємство „ІНТЕЛДЕФ" надало Позивачеві правову допомогу у вигляді представництва його інтересів у загальних місцевих судах.

За змістом статті 19 Закону України „Про судоустрій України" відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є, зокрема, господарські та адміністративні.

Розгляд цієї справи здійснювався Окружним адміністративним судом міста Києва, який є спеціалізованим адміністративним судом.

Доказів сплати коштів за надану правову допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи Окружним адміністративним судом міста Києва, Позивач суду не надав.

Водночас, з Державного бюджету України підлягає поверненню Позивачеві сплачений за нематеріальні вимоги судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні частини вимог матеріального характеру, сума сплаченого судового збору підлягає розподілу відповідно до задоволених вимог, а саме 197,0 грн.

Таким чином, разом сума судових витрат, що підлягає поверненню Позивачеві з Державного бюджету України складає 200,50 грн. (двісті гривень п`ятдесят копійок).

Керуючись статтями 163-168 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправим та скасувати рішення Київської регіональної митниці від 06 серпня 2008 року № МВ 12-12-К/5442/1 про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки).

Стягнути з Державого бюджету України на користь Приватного підпримсва „Промбуд" суму надмірно спачених платежів у розмірі 19 710,55 грн. (дев`ятнадцять тисяч сімсот десять гривень п`ятдесят п`ять копійок.) шляхом перерахування коштів на рахунок Приватного підприємства „Промбуд" (р/р НОМЕР_1 в АКІБ „Укрсиббанк" в м.Харкові, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25586975).

Стягнути з Державного бюджету Укаїни на користь Приватного підприємства „Промбуд" шляхом перераування коштів на рахунок Приватного підпримства „Промбуд" (р/р НОМЕР_1 в АКІБ „Укрсиббанк" в м.Харкові, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25586975) 200,50 грн. (двісті гривень п`ятдесят копійок) витрат по сплаті судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя (підпис) О.О.Власенкова

Дата складення та підписання постанови у повному обсязі -24 вересня 2009 року

З оригіналом згідно.

Суддя О.О.Власенкова