Рішення

від 29.11.2019 по справі 826/15485/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2019 року № 826/15485/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СтілАрм

до Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СтілАрм звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2014 №01001342208 та №0001352208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі.

У зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа, справу було повторно розподілено між суддями.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Григоровича П.О.

Судом здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первісного відповідача на Головне управління ДФС у м. Києві в зв`язку з реорганізацією.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними , базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем і контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності.

За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки №69/1-22-08/30264554 від 16.12.2014, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0001342208 , яким позивачу за порушення п.п.139.1.9 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств всього в сумі 1 274 828,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 019 862 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 254 966 грн;

- 0001352208, яким позивачу за порушення п.п.198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість всього в сумі 1 324 275,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 1 059 420 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 264 855 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Торенія .

Не погоджуючись з обґрунтованістю і правомірністю зазначених доводів контролюючого органу, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття безтоварність (господарської операції).

Разом з тим, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Як встановлено Голосіївським районним судом міста Києва в ухвалі від 13.09.2017 про закриття кримінального провадження № 32016100010000016, справа №752/13073/17: ОСОБА_1 , будучи службовою особою - заступником генерального директора ТОВ СтілАрм в період серпня 2012 по жовтень 2013, незаконно занизив податок на додану вартість підприємства за рахунок безтоварних (фіктивних) взаємовідносин, які оформлено лише документально з ТОВ Торенія (код ЄДРПОУ 38091691) що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету коштів у вигляді несплати податку на додану вартість за серпень 2012 року у сумі 58 384 грн., вересень 2012 року у сумі 249 302 грн., жовтень 2012 року у сумі 109 187 гри., листопад 2012 року у сумі 120 180 грн., грудень 2012 року у сумі 97 813 грн., січень 2013 року у сумі 96 206 грн., лютий 2013 року у сумі 12 630 грн., березень 2013 року у сумі 34 708 грн., квітень 2013 року у сумі 54 220 грн., травень 2013 року у сумі 60 103 грн., червень 2013 року у сумі 21 974 грн., липень 2013 року у сумі 65 902 грн., серпень 2013 року у сумі 49 211 грн., вересень 2013 року у сумі 21 097 грн., жовтень 2013 року у сумі 8 503 грн. тобто на загальну суму 1 059 420 грн., що в 1000і більше разів перевищує встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є значним розміром.

В липні 2012 року, перебуваючи в приміщенні ТОВ СтілАрм за адресою: м. Київ, вул. Ямська 72 , ОСОБА_1 як заступник генерального директора ТОВ СтілАрм , при не встановлених слідством обставинах, з метою умисного ухилення від сплати податків розробив злочинний план, який полягав у незаконному заниженні податку на додану вартість ТОВ СтілАрм на підставі документів, які свідчили про нібито наданні ТОВ Торенія товари.

ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, з метою створення документальної видимості начебто здійснення господарських операцій ТОВ СтілАрм по поставці ТОВ Торенія товарів, достовірно знаючи про те, що вони не будуть надходити (надаватись), діючи в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - VI (з наступними змінами) сформував податковий кредит підприємства, шляхом відображення в його складі податкових накладних, а саме: № 207 від 09.10.2013 на суму 51 016,40 грн., № 922 від 30.09.2013 на суму 24 334,47 грн., № 188 від 09.09.2013 на суму 102 245,70 грн., № 282 від 19.08.2013 на суму 34 926,24 грн., № 796 від 29.08.2013 на суму 51 046,24 грн., № 126 від 05.08.2013 на суму 209 291,69 грн., № 765 від 25.07.2013 на суму 176 970,22 грн., № 227 від 17.07.2013 на суму 88 658,61 грн., № 149 від 08.07.2013 на суму 129 780,16 грн., № 352 від 19.06.2013 на суму 68 970,32 грн., № 351 від 19.06.2013 на суму 62 871,98 грн., № 1297 від 31.05.2013 на суму 115 806,67 грн., № 523 від 23.05.2013 на суму 130 157,59 грн., № 130 від 13.05.2013 на суму 114 650,68 грн., № 174 від 05.04.2013 на суму 127 952,45 грн., № 258 від 15.04.2013 на суму 61 358,17 грн., № 691 від 24.04.2013 на суму 107 696,48 грн., № 1390 від 30.04.2013 на суму 28 312,08 грн., № 163 від 07.03.2013 на суму 82 790,88 грн., № 311 від 15.03.2013 на суму 50 622,37 грн, № 1121 від 28.03.2013 на суму 74 833,41 грн, № 169 від 12.02.2013 на суму 17 139,05 грн, № 219 від 19.02.2013 на суму 17 390,09 грн, № 555 від 27.02.2013 на суму 41 250,10 грн, № 178 від 14.01.2013 на суму 180 792,71 грн, № 293 від 21.01.2013 на суму 110 931,78 грн, № 855 від 28.01.2013 на суму 49 487,25 грн, № 1666 від 31.01.2013 на суму 78 963,11 грн, № 1674 від 31.01.2013 на суму 157 063,80 грн, № 2015 від 31.12.2012 на суму 55258,96 грн, № 1029 від 25.12.2012 на суму 297601,38 грн, № 438 від 14.12.2012 на суму 136857,64 грн, № 266 від 10.12.2012 на суму 97158,74 грн, №1874 від 30.11.2012 на суму 228953,5 грн, № 698 від 21.11.2012 на суму 106835,09 грн, № 467 від 20.11.2012 на суму 75835,4 грн, № 358 від 16.11.2012 на суму 185333,57 грн, № 189 від 06.11.2012 на суму 124122,41 грн, № 1832 від 30.10.2012 на суму 502223,68 грн, № 553 від 22.10.2012 на суму 22760,45 грн, № 388 від 19.10.2012 на суму 28235,84 грн, № 387 від 15.10.2012 на суму 45086,02 грн, № 211 від 08.10.2012 на суму 56813,63 грн, № 535 від 24.09.2012 на суму 50620,18 грн, № 371 від 11.09.2012 на суму 183365,24 грн, № 214 від 05.09.2012 на суму 489268,34 грн, № 720 від 30.08.2012 на суму 115298,3 грн, № 567 від 27.08.2012 на суму 772558,43 грн, № 67 від 13.08.2012 на суму 29308,97 грн, № 35 від 08.08.2012 на суму 166744,63 грн, № 8 від 06.08.2012 на суму 257575,68 грн, № 2 від 01.08.2012 на суму 259163,24 грн, які були включені до податкових декларацій ТОВ СтілАрм з податку на додану вартість за серпень 2012 року, вересень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, липень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, червень 2013 року, липень 2013 року, серпень 2013 року, вересень 2013 юку, жовтень 2013 року та подані до ДПІ у Голосіївському районі у м. Києві.

26.08.2014 Подільським районним судом м. Києва, директора ТОВ Торенія Селезньова В.В. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України з підстав передбачених п.1 ч. 1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. .

Слід зазначити, що податкові накладні, досліджені у вказаній ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва відповідають податковим накладним, дослідженим контролюючим органом в акті перевірки та на підставі яких відповідач дійшов висновку про неправомірність формування позивачем показників податкової звітності по взаємовідносинам позивача з ТОВ Торенія .

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, зокрема, на підставі первинних документів.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею ч.2 ст.74 КАС України, якою передбачено, що обставини, які за закономповинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентом.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За таких обставин, оскільки в рамках кримінальної справи №№752/13073/17 встановлено безтоварність господарських операцій позивача і ТОВ Торенія , за наслідками документального оформлення яких були складені наведені вище податкові накладні, а об`єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість є одні і ті самі операції, суд приходить до висновку про правомірність і обґрунтованість оскаржуваних ППР.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СТІЛАРМ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30264554, адреса: 03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 72, офіс 101).

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович