Постанова

від 03.12.2019 по справі 520/6863/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 р. Справа № 520/6863/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.09.19 року по справі № 520/6863/19

за позовом ОСОБА_1

до Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними Рішення №35 від 20 березня 2019 року комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням/перерахунком та виплатою пенсій Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України та Рішення №42/2-19 від 13 лютого 2019 року комісії при головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати Куп`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 з 21 серпня 2018 року пенсію на пільгових умовах зі зниженням віку та врахувати стаж роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п."а" та "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення , періоди роботи на Куп`янському ливарному заводі, після реорганізації - ВАТ "Куп`янський ливарний завод" - обрубником лиття цеха термообробки, обрубки та порошкової металургії з 07.01.1985 року по 01.07.1986 р., з 01.07.1986 року по 02.01.1989 року каменярем - пічником цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії, з 01.11.1989 року вогнетривником цеху товарів народного споживання та метало-керамічних виробів, з 01.12.1997 року про 10.04.2002 року електрогазозварником цеху товарів народного споживання та металокерамічних виробів, а всього 10 років 4 місяці 15 днів.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що з 21 серпня 2018 року він має право на пільгову пенсію за віком при досягненні 55 років у зв`язку з тим, що він працював на Куп`янському ливарному заводі. Позивач звернувся до відповідача -Куп`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Харківській області, але отримав рішення комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням/перерахунком та виплатою пенсій Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову №35 від 20.03.2019 року. Окрім цього, рішенням №42/2-19 від 13 лютого 2019 року комісією при головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу відмовлено в підтвердженні пільгового стажу на підставі недостатності документів, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та недостатністю пільгового стажу роботи. Позивач вважає, що відмова відповідачів включити до пільгового стажу періоди роботи, записані в трудовій книжці, є порушенням конституційного права на соціальний захист. Рішеннями відповідачів не аналізуються докази, не застосовані норми матеріального права, які повинні бути застосовані, рішення відповідачів не відповідають обставинам справи, не основані на доказах. Позивач зазначив, що відповідачі при прийнятті оскаржуваних рішень діяли не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області №42/2-19 від 13.02.2019 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області №35 від 20.03.2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язано Куп`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2018 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.114 ч.2 п.2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.08.2018 року.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що не просив суд вирішити - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , а просив зобов`язати відповідачів призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах.

На думку позивача, вказане рішення суду про зобов`язання відповідачів повторно розглянути заяву ОСОБА_1 не вирішує питання призначення та виплати пенсії, тому що відповідачі з повторно розглянуть та відмовлять в призначенні пенсії. Рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим, таким, що б його можна було виконати та захистити права на пільгову пенсію.

За постановою Пленуму ВАСУ №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративних справах" суд не може виходити за межі позовних вимог, рішення суду повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким. А у разі зобов`язання вчинити певні дії, то суд повинен визначити спосіб визначений законом, яким повинно захищатись порушене право особи.

Суд скасував рішення відповідачів, якими порушувались права позивача на соціальний захист, але не визначив спосіб, натомість права позивача залишились незахищеними у повному обсязі на підставі закону.

Так, позивач зазначає, що всього працював за Списком №1 - 3 роки 11 міс. 28 днів - Обрубником лиття цеха термообробки, обрубки та порошкової металургії з 7.01.1985 року по 1.07.1986 р., з 1.07.1986 року каменярем, пічником цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії, після 02.01. 1989 року вогнетривником цього ж цеху, 1.11.1989 року переведений в цех товарів народного споживання та метало-керамічних виробів вогнетривник, газоелектрозварником - з 1.12.1997 року по 10.04. 2002 року - 4 роки 4 міс. 10 днів, тобто загальний пільговий стаж становить 10 років 8 міс. 10 днїв враховувати службу у лавах армії. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини цього стажу, пенсії призначаються зі зменшенням пенсійного віку за кожні 2 роки 6 міс. такої роботи на 1 рік. Позивач зауважує, що йому цього стажу достатньо для призначення пільгової пенсії з 21 серпня 2018 року в 56 років.

За ст. 62 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, являється трудова книжка. Тільки при відсутності трудової книжки встановлюється інший порядок підтвердження трудового стажу.

Скасувавши рішення відповідачів, суд повинен вирішити про призначення та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Токим чином, на думку позивача, вказане рішення частково не відповідає нормам процесуального та матеріального права, на які він послався як на обгрунтування обставин позову.

Відповідачем подано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, стосовно того, що суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

Так, повноваженнями щодо призначення та виплати пенсії за віком наділений виключно відповідач, а тому зазначення конкретних дій відповідача під час розгляду заяви про призначення пенсії, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Відповідач зауважує, що суд першої інстанції правомірно вважає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством. Суд не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність нормативно-правовим актам.

На думку відповідача, доводи, викладені в апеляційній скарзі, грунтуються на невірному трактуванні позивачем норм матеріального права та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно копії трудової книжки БТ НОМЕР_1 , позивач працював на Куп`янському ливарному заводі ім. 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції, після реорганізації - ВАТ "Куп`янський ливарний завод":

- обрубником лиття цеха термообробки обрубки та порошкової металургії з 07.01.1985 року по 01.07.1986 року;

- з 01.07.1986 року переведений каменярем пічником цеха термообробки обрубки та порошкової металургії, після 02.01.1989 року змінилась назва посади вогнетривник цього ж цеху;

- з 01.11.1989 року до 31.03.1990 року працював в цеху товарів народного споживання та метало-керамічних виробів вогнетривником;

- з 01.12.1997 року до 10.04.2002 року працював електрогазозварником цеху товарів народного споживання та металокерамічних виробів.

В зв`язку з ліквідацією ВАТ "Куп`янський ливарний завод" у зв`язку з визнанням банкрутом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та надав до вказаної заяви копії: трудової книжки, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004808369. архівні довідки від 20.12.2018 року №1565 - №1571, №1572, №1578, №1579, архівні копії від 20.12.2018 року №1574 - №1577.

За наслідками розгляду вказаної заяви 13 лютого 2019 року Комісією при головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №42/2-19 про результати розгляду заяви позивача щодо підтвердження стажу роботи на пільгових умовах, зі змісту якого:

- не вбачається робота заявника за періоди з 01.07.1986 р. по 31.10.1989 р. та з 01.11.1989 р. по 31.03.1990 р. на ремонті печей в гарячому стані, тому підтвердити відповідні періоди немає підстав;

- з наданих документів не вбачається робота заявника електрогазозварником, зайнятим на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, у період з 01.12.1997 р. по 10.04.2002 р., тому підтвердити відповідний період немає підстав.

За таких обставин прийнято рішення підтвердити стаж ОСОБА_1 у період з 07.01.1985 р. по 30.06.1986 р. за професією обрубник лиття цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії за Списком №1.

Також судом встановлено, що позивач 19.11.2018 року звернувся до Куп`янського об`єднаного управління пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.п.2 п.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням/перерахунком та виплатою пенсій Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №35 від 20 березня 2019 року відмовлено гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до п.п.2 п.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.08.2018 року в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до заяви ОСОБА_1 та наданих документів, а саме: трудової книжки, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004808369, архівних копій від 20.12.2018 року №1574 - №1577, архівних довідок від 20.12.2018 року №1565 - №1572, № 1578, №1579 встановлено, що заявник працював на Куп`янському ливарному заводі (далі ВАТ Куп`янський ливарний завод") у період з 07.01.1985 року по 30.06.1986 року за професією обрубник лиття цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії, з 01.07.1986 року по 31.10.1989 року - каменярем - пічником в цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії (з 02.01.1989 року - ЕТКД - вогнетривник), з 01.11.1989 року по 31.03.1990 року - вогнетривник в цеху товарів народного споживання та металокерамічних виробів, з 01.12.1997 року по 10.04.2002 року - електрогазозварником в цеху товарів народного споживання та металокерамічних виробів (згідно з трудовою книжкою). Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, розділом ХІ "Металообробка", п.1 "Ливарне виробництво", "а" - робітники, передбачені обрубники, вирубники і обпиловники фасонного лиття наждаком і вручну та пічники, каменярі та футерувальники на ремонті печей в гарячому стані (як вогнетривники, зайняті на ремонті печей в гарячому стані). Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, розділ XXXII" Загальні професії" передбачені електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки ( код 23200000-19756). Заявник надав копію наказу від 11.06.1997 року №128а "Про атестацію робочих місць", яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення електрозварнику, зайнятому на різанні та ручному зварюванні в ЦТНС за Списком № 2. З наданих документів не вбачається робота заявника за періоди з 01.07.1986 року по 31.10.1989 року та з 01.11.1989 року по 31.03.1990 року на ремонті печей в гарячому стані, тому відповідні періоди не підтверджені комісією при головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області як пільгові. З наданих документів не вбачається робота заявника електрогазозварником, зайнятим на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, які містять шкідливі речовини не нижче з класу небезпеки, у період з 01.12.1997 року по 10.04.2002 року, тому комісією не підтверджено відповідний період як пільговий. Комісія при головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області підтвердила період з 07.01.1985 року по 30.06.1986 року за професією обрубник лиття цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії за Списком №1.

З огляду на наведене, Рішенням комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням/перерахунком та виплатою пенсій Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №35 від 20 березня 2019 року визначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 , підтверджений документами, складає 36 років 07 місяців 17 днів; пільговий стаж роботи за Списком №1, підтверджений документами, становить 01 рік 05 місяців 24 дні, за Списком № 2 - відсутній.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 підтверджено періоди роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, та що відповідачами проігноровано посилання позивача на те, що до пільгового стажу належить враховувати службу в лавах армії та не надано правову оцінку вказаному факту, що також свідчить про протиправність оскаржуваних рішень.

Проте, щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення даної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Тобто, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з цих вимог, у тому числі й вимогу про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити пені дії.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.03.2016 року у справі №826/17109/13-а.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суди зобов`язані відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Але ж в даному випадку втручання у дискреційні повноваження відповідача є виправданими, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивачів.

А завданням адміністративного судочинства, у відповідності до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди при розгляді справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.

Так, у рішенні у справі Волохи проти України зазначено: Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22 червня 2004 року). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Гавенда проти Польщі від 14 березня 2002 року., Рішення Європейського суду з прав людини у справі Аманн проти Швейцаріїї від 16 лютого 2000 року).

Також, Європейський суд з прав людини Рішенням у справі Круслена від 24 квітня 1990 року зазначає, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі Фадєєва проти Росії від 9 червня 2005 року, в якому Суд з відсилкою до справи Баклі проти Сполученого Королівства , зазначив, що: Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку необхідності втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції .

Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання. Також, що є дуже важливим, суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями. Дана думка повністю підтверджена рішенням від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховного Суду України, який вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до відповідачів додав до заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах копії: трудової книжки, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004808369, архівні довідки від 20.12.2018 року №1565 - №1571, №1572, №1578, №1579, архівні копії від 20.12.2018 року №1574 - №1577, проте відповідачем за результатами розгляду заяви позивача не було прийнято рішення, про призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачі у спірних відносинах вже реалізували свої дискреційні владні повноваження, відмовивши ОСОБА_1 у призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, оскільки у ході судового розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що відповідачі відмовили позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах протиправно, а визначених законом підстав для такої відмови під час розгляду справи встановлено не було, колегія суддів вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії зокрема, зобов`язати Куп`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 з 21 серпня 2018 року пенсію на пільгових умовах зі зниженням віку та врахувати стаж роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п."а" та "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення , періоди роботи на Куп`янському ливарному заводі, після реорганізації - ВАТ "Куп`янський ливарний завод" - обрубником лиття цеха термообробки, обрубки та порошкової металургії з 07.01.1985 року по 01.07.1986 р., з 01.07.1986 року по 02.01.1989 року каменярем - пічником цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії, з 01.11.1989 року вогнетривником цеху товарів народного споживання та метало-керамічних виробів, з 01.12.1997 року про 10.04.2002 року електрогазозварником цеху товарів народного споживання та металокерамічних виробів, а всього 10 років 4 місяці 15 днів.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляюич в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, зробив помилкові та передчасні висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 року по справі № 520/6863/19, в частині зобов`язанння Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та зобов`язання Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2018 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.114 ч.2 п.2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.08.2018 року, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 по справі № 520/6863/19 - скасувати в частині зобов`язанння Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та зобов`язання Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2018 року про призначення пенсії за віком на підставі ст.114 ч.2 п.2 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.08.2018 року.

Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Куп`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити.

Зобов`язати Куп`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області призначити ОСОБА_1 з 21 серпня 2018 року пенсію на пільгових умовах зі зниженням віку та врахувати стаж роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п."а" та "б" ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення , періоди роботи на Куп`янському ливарному заводі, після реорганізації - ВАТ "Куп`янський ливарний завод" - обрубником лиття цеха термообробки, обрубки та порошкової металургії з 07.01.1985 року по 01.07.1986 р., з 01.07.1986 року по 02.01.1989 року каменярем - пічником цеху термообробки, обрубки та порошкової металургії, з 01.11.1989 року вогнетривником цеху товарів народного споживання та метало-керамічних виробів, з 01.12.1997 року про 10.04.2002 року електрогазозварником цеху товарів народного споживання та металокерамічних виробів, а всього 10 років 4 місяці 15 днів.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.092019 року по справі № 520/6863/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко