ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
03 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/2895/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 0840/2895/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ-ПРО"
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВ-ПРО" задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 15.11.2018 р. скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України, оскільки в апеляційній скарзі не зазначено посадове становище представника Головного управління ДФС у Запорізькій області - Жовтоножко Д.Ф.
11.10.2019 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р.;
- надати докази сплати судового збору в сумі 8002,98 грн.;
- вказати дату отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
25.11.2019 року до суду надійшло клопотання скаржника від 21.11.2019 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків. У клопотанні скаржник, зокрема зазначив, що значний строк між повторним поданням апеляційної скарги зумовлений відсутністю асигнувань на сплату судового збору, в якості доказу відповідачем при первинному подані клопотання про поновлення строку на оскарження були додані листи до вищестоящого контролюючого органу із змісту яких вбачається, що ГУ ставилось питання про збільшення обсягу виділення коштів на сплату судового збору.
Подання апеляційне скарги вперше, вдруге є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії для реалізації свого права на апеляційне оскарження, зокрема і з метою не пропущення строку передбаченого ч.2 ст.299 КАС України.
Фактичні обставини справи свідчать, з метою збільшення асигнувань кошторисних призначень за КЕКВ 2800 скаржник неодноразово звертався до вищестоящого контролюючого органу.
На день подання клопотання у ГУ ДФС у Запорізькій області відсутня можливість усунути недоліки касаційної скарги у зв`язку з забороною списання коштів на підставі отриманих ГУ ДКС України у Запорізькій області заяв та виконавчих листів щодо стягнення з ГУ ДФС у Запорізькій області сум судових витрат по судовим справам №280/1575/19, №0840/3566/18, №280/4330/18.
На день подання клопотання у ГУ ДФС у Запорізькій області відсутня можливість усунути недоліки касаційної скарги, у зв`язку з забороною списання коштів на підставі отриманих ГУ ДКС України у Запорізькій області заяв та виконавчих листів щодо стягнення з ГУ ДФС у Запорізькій області сум судових витрат по судовим справам №280/1575/19, №0840/3566/18, №280/4330/18
Судовий збір за подання апеляційної скарги по даній справі буде негайно сплачений після зняття заборони на списання коштів.
Просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Розглянувши зазначені клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскарженого рішення проголошено судом 17.10.2018 року за участю представника відповідача. Повний текст рішення суду від 17.10.2018 року виготовлений 29.10.2018 року. Копію рішення суду від 17.10.2018 року скаржник отримав 06.11.2018 року.
Апеляційну скаргу подано скаржником до суду першої інстанції 11.10.2019 року, тобто після спливу строку, встановленого ч.1 та ч.2 ст. 295 КАС України.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 р. набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.
Отже, наведені скаржником доводи не можуть свідчити про поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, тому клопотання скаржника задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 299 КАС України).
Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 0840/2895/18 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року.
Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Відмовити Головному управлінню ДФС у Запорізькій області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 0840/2895/18 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2019 |
Оприлюднено | 05.12.2019 |
Номер документу | 86065764 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Панченко О.М.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Конишева Олена Василівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Конишева Олена Василівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Конишева Олена Василівна
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Конишева Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні