Постанова

від 27.11.2019 по справі 140/2718/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10836/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області,

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року про забезпечення позову (суддя - Костюкевич С.Ф., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана),

в адміністративній справі №140/2718/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокарс до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України,

про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У вересні 2019 року позивач ТзОВ Єврокарс звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про внесення позивача до переліку ризикових платників податків; 2) зобов`язати Комісію ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації виключити позивача з переліку ризикових платників податків; 3) визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації в ЄРПН наступних податкових накладних: ПН №11 від 13.03.2019 року, ПН №12 від 14.03.2019 року, ПН №13 від 19.03.2019 року, ПН №14 від 21.03.2019 року, ПН №16 від 27.03.2019 року, ПН №21 від 29.03.2019 року, ПН №2 від 02.04.2019 року, ПН №3 від 04.04.2019 року, ПН №12 і д 02.04.2019 року, ПН №13 від 09.04.2019 року, ПН №15 від 10.04.2019 року, ПН №16 від 10.04.2019 року, ПН №17 від 11.04.2019року, ПН №18 від 15.04.2019 року, ПН №19 від 15.04.2019 року, ПН №20 від 12.04.2019 року, ПН №22 від 16.04.2019 року, ПН №23 від 18.04.2019 року, ПН №24 від 23.04.2019 року, ПН №25 від 25.04.2019 року, ПН №4 від 15.05.2019 року, ПН №5 від 14.05.2019 року, ПН №8 від 13.05.2019 року, ПН №1 від 04.06.2019 року, ПН №2 від 11.06.2019 року, ПН №3 від 01.06.2019 року, ПН №1 від 19.07.2019 року, ПН №2 від 31.07.2019 року та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄДРПН зазначені податкові накладні.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року відкрито провадження в справі за цим адміністративним позовом.

У цій адміністративній справі позивач подав до суду першої інстанції клопотання від 12.09.2019 року про забезпечення позову, в якому просив: 1) зупинити дію рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про внесення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків; 2) зобов`язати Комісію ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації виключити ТзОВ Єврокарс з переліку ризикових платників податків на час розгляду справи.

Клопотання про забезпечення позову мотивоване тим, що предметом спору є неправомірне включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків, що призвело до зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що у свою чергу призводить до погіршення ділової репутації, а також до можливих прямих і непрямих збитків підприємства, шляхом виставлення штрафних санкцій контрагентами позивача та розірвання ділових відносин. Зупинення дії рішення Комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації про внесення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків є основним та єдиним можливим способом захисту інтересів ТзОВ Єврокарс та забезпечення позову.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року клопотання ТзОВ Єврокарс про забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Зупинено дію рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, оформленого протоколом від 13.09.2019 року №119, в частині внесення до переліку ризикових платників податків ТзОВ Єврокарс .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року виправлено допущену описку в ухвалі суду від 16.09.2019 року. В тексті ухвали дату рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, оформленого протоколом №119 замість 13 вересня 2019 року необхідно читати 13 вересня 2018 року .

З цією ухвалою суду першої інстанції від 16.09.2019 року про забезпечення позову не погодився відповідач ГУ ДФС у Волинській області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції вказує як на мотив зупинення дії рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області про включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків - забезпечення можливості позивачу до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право щодо реєстрації податкових накладних. Однак, апелянт звертає увагу на те, що зупинення дії рішення комісії ГУ ДФС у Волинській області про включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків, зумовить втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень. Також, зазначає апелянт, що враховуючи зміст п.6 розділу Автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затв. пост. КМ України №117 від 21.02.2018р., єдиним негативним наслідком для позивача, пов`язаним із предметом спору, може бути зупинення реєстрації податкової накладної. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, згідно з п.201.16 с.201 ПК України, штрафні санкції передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з п.п.201.16.4 п.201.16 ст.201 цього Кодексу. Також звертає увагу апелянт на те, що перебіг строків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН переривається на період їх зупинення та штрафні санкції, передбачені п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, не застосовуються до прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Крім цього, оскільки чинним законодавством передбачена процедура реєстрації заблокованих податкових накладних, а тому необгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що без вжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, чи їх захист стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 16.09.2019 року про забезпечення позову.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно норм ч. 1, 2 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Даючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення адміністративного позову суд апеляційної інстанції також враховує: - розумність, обґрунтованість й адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявність зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - необхідність у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції враховує також положення нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо внесення платників податків до переліку ризикових платників податків.

Зокрема, відповідно до абз.22 п.201.10 ст.201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Тобто, у позивача незалежно від зупинення податкової накладної існуватиме обов`язок включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пп.201.16.4 п.201.16 ст.201 цього Кодексу.

Перебіг строків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН переривається на період їх зупинення та штрафні санкції, передбачені п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, не застосовуються до настання однієї із таких подай: - прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН; - набрало законної сили рішення суду про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Таким чином, з аналізу наведених правових положень видно, що негативні наслідки для платника податків не наступають у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Як уже зазначалось вище, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Однак, заявником (позивачем) не надано та в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, зокрема про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків, може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що доводи позивача щодо протиправності рішення про включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків є предметом розгляду при вирішенні даної адміністративної справи по суті позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи наведені вище законодавчі норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянта (відповідача) ГУ ДФС у Волинській області про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про включення ТзОВ Єврокарс до переліку ризикових платників податків не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить статтям 150, 151 КАС України.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при частковому задоволенні клопотання про забезпечення позову не дотримано норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржену ухвалу суду від 16.09.2019 року слід скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - задоволити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року про забезпечення позову в адміністративній справі №140/2718/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокарс до Головного управління ДФС у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Єврокарс про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 02.12.2019 року