Постанова

від 28.11.2019 по справі 240/3665/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3665/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва Вікторія Анатоліївна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

28 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Охрімчук І.Г. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, в якому просило:

- визнати незаконним, протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Житомирській області, оформлене протоколом №29/06-30-07-03-22 від 11.02.2019 про внесення товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості на підставі п.п.1.6. п.1 Критеріїв ризиковості платника податку;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виключення товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" із переліку ризикових платників податків, а саме: виключити товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" із переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистема "Аналітична система" ІТС "Податковий блок".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Комісією ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення щодо віднесення суб`єкта господарювання ТОВ "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" до переліку ризикових. Вважає вказане рішення відповідача таким, що порушує права та інтереси позивача, оскільки внесення до переліку ризикових надає контролюючому органу беззаперечну підставу для автоматичного зупинення реєстрації податкових накладних.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконним, протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у Житомирській області, оформлене протоколом №29/06-30-07-03-22 від 11.02.2019 про внесення товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, 7, м.Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 3945915) виключити товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" (вул.Якіра,3, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 42170794) з переліку ризикових платників податків, а саме: виключити з переліку платників податків в режимі "Журнал ризикових платників податків" розділу "Робота Комісії регіонального рівня" підсистеми "Аналітична система" ІТС "Податковий блок" як платника з ознаками ризиковості.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" 3842,00 грн витрат по сплаті судового збору.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що ТОВ "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" зареєстроване з 31.05.2018, серед видів діяльності зазначено: 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.13 діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 вантажний автомобільний транспорт (а.с.21-25).

Витягом з протоколу Комісії ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.02.2019 №29/06-30-07-03-22 прийнято рішення про внесення до переліку ризикових платників податків ТОВ "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" (а.с.19-20).

Листом від 04.03.2019 на запит позивача повідомлено про те, що наявність ознак ризиковості платника податків є підставою для вирішення Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації питання про внесення такого платника податку до переліку ризикових (а.с.17-18).

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом порушеного права.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, викладене у протоколі від 11.02.2019, про внесення позивача до переліку ризикових платників податків на підставі п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, не відповідає вимогам пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесене необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання Головного управління ДФС у Житомирській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів зазначає, що приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача та не в повному обсязі дослідив документи, які підтверджують, що позивач відповідає Критеріям ризиковості платника податку.

Також зазначає, що судом не з`ясовані обставини, що мають значення по справі в частині здійснення контролюючих функцій контролюючим органом, зокрема податкового контролю.

На думку скаржника, оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії, який не порушує безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, оскільки сам по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжує для нього обов`язкових юридичних наслідків, а тому оскарженню не підлягає.

У поданих суду апеляційної інстанції письмових додаткових поясненнях (а.с.155-166) апелянт зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом про оскарження проміжного рішення податкового органу, обрав такий захист своїх прав, який суперечить Закону. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 року у справі №540/2077/18.

Позивач подав пояснення по справі, в яких стверджує, що доводи апелянта є необґрунтованими, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону №2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 визначені "Критерії ризиковості платника податку" та "Критерії ризиковості здійснення операцій" (попередня редакція лист ДФС України № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018 року).

Вказані Критерії ризиковості платника податку від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18 не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117, відтак не є нормативно-правовим актом, а отже, не можуть бути застосовані.

Акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Так, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не можуть слугувати законною підставою для зупинення реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18.

У даній справі, відповідно до протоколу №29/06-30-07-03-22 від 11.02.2019 засідання Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, за результатами обговорення питання порядку денного "Про внесення до реєстру ризикових платників" визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" підпадає під п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, які затверджено Державною фіскальною службою України та погоджено з Міністерством фінансів України від 12.11.2018 №35019/7/99-99-07-05-02-17.

Тобто, рішення обґрунтовано виключно посиланням на зазначений лист. При цьому матеріали справи не містять зазначеного листа, а тому слід погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність мотивації та причин віднесення позивача до ризикових платників податків.

У протоколі зазначено, що згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ" здійснює транзитні операції ризикового податкового кредиту, при цьому придбання товарів та послуг здійснюється у контрагентів, у яких по ланцюгу постачання відбувається підміна товарних позицій. Позивача віднесено до ризикових платників податків згідно п.1.6, вказано, що наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником (а.с.19-20).

Тобто, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагентів. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження зазначеної інформації суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, у разі недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни, правові наслідки повинні настати саме для них, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства не може мати негативні наслідки у вигляді певних обмежень, або встановлення додаткових обтяжливих обов`язків для іншого сумлінного платника податків за відсутності факту його причетності до виявлених контролюючим органом правопорушень та за наявності факту здійснення господарської діяльності.

За положеннями ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас, інформація, яка б свідчила про проведення ризикових операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ГРУПА СОФІЯ", в матеріалах справи відсутня.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що на момент прийняття рішення від 11.02.2019 №29/06-30-07-03-22 Критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа Державної фіскальної служби України та не затверджені будь-яким наказом Державної фіскальної служби України, не погоджено з Міністерством фінансів України, а тому мають рекомендаційний характер, у зв`язку з чим, їх застосування суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували правомірність включення позивача до переліку ризикових підприємств.

Отже відповідачем не доведено, що позивач відповідає жодному з критеріїв ризиковості платника податків.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 вказав, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про включення позивача до переліку ризикових платників податків.

Посилання апелянта на правомірність рішення є безпідставними та спростовуються приведеними вище висновками суду щодо обов`язковості обґрунтованості та вмотивованості будь-якого індивідуального акту як рішення суб`єкта владних повноважень.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити Товариство з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно п.1.6 "Наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником" та вважає безпідставними доводи апелянта про те, що висновки, наведені у протоколі, є відображенням дій працівників контролюючих органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий протокол не порушує прав позивача, а віднесення позивача до переліку ризикових платників не створює жодних перешкод для діяльності платника податків та інших юридичних наслідків з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Тому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання виключити його з переліку платників податків, як відповідають критеріям ризиковості, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення неможливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи.

Що стосується посилання апелянта на те, що спірне рішення про визначення підприємства позивача таким, що відповідає п.1.6 Критеріїв ризиковості платника податку - є проміжним та не є рішенням, яке тягне за собою виникнення негативних наслідків для підприємства позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що прийняття рішення про внесення Товариства до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, порушує права останнього, оскільки таке внесення є підставою для автоматичного зупинення реєстрації кожної наступної податкової накладної, і, як наслідок, створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 грудня 2019 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Охрімчук І.Г. Капустинський М.М.