Постанова

від 27.11.2019 по справі 190/1072/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 190/1072/15-ц

провадження № 61-27836 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : товариство з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес , П`ятихатська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

представник товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес - Єрмолаєв Юрій Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М ., Петешенкової М. Ю., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес (далі - ТОВ СФГ Гермес ), П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2004 року на праві власності належить земельна ділянка площею 8,631 га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області. 03 березня 2006 року між нею та селянським (фермерським) господарством Гермес (далі - СФГ Гермес ) було укладено договір оренди землі № 72, за умовами якого вона передала СФГ Гермес у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку строком на п`ять років. 21 травня 2009 року між ними була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року, за умовами якої строк дії договору оренди землі змінено на 25 років.

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес було укладено договір купівлі-продажу посівів № 11/12/Б, згідно з яким разом з посівами до відповідача перейшло право користування належною їй земельною ділянкою, зі збереженням за відповідачем усіх прав та обов`язків орендаря. Крім того, 17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладена додаткова угода № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72, відповідно до якої СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди належної їй на праві власності зазначеної вище земельної ділянки. При цьому вона не була повідомлена про намір СФГ Гермес передати у користування іншій особі, в суборенду, земельну ділянку, додаткова угода від 17 січня 2015 року № 7 про право оренди земельної ділянки укладена без її відома, з юридичною особою, яка не є стороною договору оренди від 03 березня 2006 року.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7, укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72, зареєстрованого у державному реєстру земель від 07 червня 2006 року за № 04061380026 та визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2015 року індексний номер 20090047, повернути земельну ділянку у належне користування її власнику.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року у складі судді Митошопа В. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 18 березня 2015 року індексний номер 20090047 про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ СФГ Гермес . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ Гермес , право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивачка, як власник ділянки, на її передачу у суборенду чи користування на інших підставах, у тому числі укладення будь-яких цивільно-правових угод: додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів, не надавала. Належна позивачці земельна ділянка у порушення встановленого законом порядку передана у суборенду шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , тобто особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди землі, без згоди позивачки. Таким чином, недійсною є додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 17 січня 2015 року, на підставі якої відповідач неправомірно набув право оренди спірної земельної ділянки позивача.

Суд також зазначив, що 03 листопада 2015 року рішенням засновників СФГ Гермес вчинено реєстраційний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, інформація щодо правонаступництва відсутня. 03 листопада 2015 року керівником (підписантом, у подальшому - головою комісії з припинення або ліквідатором) СФГ Гермес до часу припинення, 09 січня 2016 року, був ОСОБА_2 , яким 10 грудня 2014 року та 17 січня 2015 року підписані вищевказані угоди від імені СФГ Гермес . У той самий час з 20 січня 2015 року ОСОБА_2 є керівником ТОВ СФГ Гермес , яке за оскаржуваною угодою набуло право суборенди спірної земельної ділянки позивачки. Таким чином, з 20 січня 2015 року керівником СФГ Гермес (до часу його припинення) та ТОВ СФГ Гермес була одна й та сама особа, тобто договір купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 11/12/Б і додаткова угода від 17 січня 2015 року № 7 мали фіктивний характер з метою утримання у користуванні тієї самої особи земельної ділянки, а не мали на меті продаж права користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СФГ Гермес задоволено, заочне рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсною укладену між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додаткову угоду від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 07 червні 2006 року за № 04061380026, та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень від 18 березня 2015 року індексний номер 20090047 про реєстрацію права оренди земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю СФГ Гермес скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом визнання правочину недійсним у зв`язку з тим, що СФГ Гермес не повідомив її про факт укладення договору купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 11/12/Б. Проте нею обрано неналежний спосіб захисту. Вимоги про переведення на позивачку прав та обов`язків покупця не заявлялися, що передбачено частиною четвертою статті 411 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі заочне рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 190/1072/15-ц з П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року зазначену справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СФГ Гермес , П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 133/158/16-ц за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства Агродвір Бродецьке про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року касаційну скаргу фермерського господарство Агродвір Бродецьке залишено без задоволення. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року поновлено касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачці на праві власності належить спірна земельна ділянка, яка укладеною між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес додатковою угодою від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72 передана без її згоди і у порушення умов договору оренди у суборенду ТОВ СФГ Гермес . Такими протиправними діями відповідача порушено її права.

Доводи особи, яка подала заперечення

У вересні 2017 року представник ТОВ СФГ Гермес - Єрмолаєв Ю. А. - подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушених прав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2004 року на праві власності належить земельна ділянка площею 8,631 га, яка розташована на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

03 березня 2006 року між ОСОБА_1 та СФГ Гермес було укладено договір оренди землі № 72, за умовами якого остання передала СФГ Гермес у строкове платне користування вищевказану земельну ділянку строком на п`ять років. 21 травня 2009 року між ОСОБА_1 та СФГ Гермес була укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року, за умовами якої строк дії договору оренди землі змінено на 25 років (а.с. 10, т. 1).

10 грудня 2014 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес було укладено договір купівлі-продажу посівів № 11/12/Б, згідно з яким разом з посівами до ТОВ СФГ Гермес перейшло право користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, зі збереженням за товариством усіх прав та обов`язків орендаря (а.с. 12-14, т. 1).

17 січня 2015 року між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес укладена додаткова угода № 7 до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72, відповідно до якої СФГ Гермес передало ТОВ СФГ Гермес право оренди належної ОСОБА_1 на праві власності зазначеної вище земельної ділянки.

Також судом першої інстанції встановлено, що 03 листопада 2015 року рішенням засновників СФГ Гермес вчинено реєстраційний запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, інформація щодо правонаступництва відсутня. 09 січня 2016 року СФГ Гермес припинено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За положеннями статті 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (стаття 774 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилом частини шостої статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Оскільки умовами договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ Гермес ,окремих положень щодо суборенди ділянок не передбачено, при укладенні будь-яких додаткових угод до договору оренди та відповідно при укладенні угоди щодо суборенди земельних ділянок, сторони за угодами повинні керуватися положеннями Закону України Про оренду землі .

Частиною першою статті 8 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом).

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161 цс 13, за змістом статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку й оплати орендної плати орендодавцю виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону України Про оренду землі .

У частині першій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог статей 212, 303, 316 ЦПК України 2004 року не врахував, що позивачкою на підставі статей 15, 16 ЦК України обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання спірного правочину недійсним, тому зазначення про те, що позивачка мала б пред`явити позов про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу посівів є безпідставними, так як предметом позову є визнання недійсною додаткової угоди від 17 січня 2015 року № 7 до договору оренди землі, а не договору купівлі-продажу посівів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону не звернув уваги на те, що умовами укладеного між ОСОБА_1 та СФГ Гермес договору оренди земельної ділянки від 03 березня 2006 року право суборенди не передбачалось, будь-якої згоди позивачка, як власник ділянки, на її передачу у суборенду чи користування на інших підставах, у тому числі укладення будь-яких цивільно-правових угод додаткової угоди до договору оренди, купівлі-продажу посівів, не надавала.

Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що з 20 січня 2015 року керівником СФГ Гермес (до часу його припинення) та ТОВ СФГ Гермес була одна й та сама особа, ОСОБА_2 , тобто договір купівлі-продажу посівів від 10 грудня 2014 року № 11/12/Б і додаткова угода від 17 січня 2015 року № 7 мали фіктивний характер з метою утримання у користуванні тією самою особою земельної ділянки, а не продаж права користування земельною ділянкою.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильність вирішення спору, правильно застосувавши норми права, дійшов вірного висновку про те, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка у порушення встановленого законом порядку передана СФГ Гермес без згоди орендодавця в суборенду ТОВ СФГ Гермес шляхом укладення з товариством додаткової угоди до договору оренди землі від 03 березня 2006 року № 72.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 133/158/16-ц, провадження № 61-21693 сво 18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 17 січня 2015 року, укладена між СФГ Гермес та ТОВ СФГ Гермес , є недійсною, на підставі якої відповідач неправомірно набув право оренди спірної земельної ділянки, а, отже, також є обґрунтованою вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі вищевказаної додаткової угоди.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року скасувати, заочне рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець