Ухвала

від 06.11.2019 по справі 757/59076/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59076/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2019 року в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора другого відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що Головною військовою прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000521 від 18.06.2014 за підозрою колишнього Голови Державної податкової служби України (Міністра доходів і зборів України) ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України та за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Вказане кримінальне провадження 24.05.2018 об`єднано з кримінальним провадженням № 42018000000000563 від 13.03.2018, яке в свою чергу 13.03.2018 виділено з кримінального провадження № 42016000000003536 від 18.11.2016 за підозрою ОСОБА_4 та інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Так, ОСОБА_4 , починаючи з липня 2011 року, більш точної дати під час проведення досудового розслідування встановити не надалося можливим, для досягнення своєї злочинної мети щодо створення, координування та подальшої безперешкодної діяльності (функціонування) злочинної організації, діючи в особистих корисливих інтересах, залучив як учасників злочинної організації ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших наразі не встановлених осіб, котрі у подальшому приймали участь у функціонуванні злочинної організації, зацікавивши останніх вигідністю та прибутковістю такої протиправної діяльності для кожного з них.

Таким чином, злочинною організацією на чолі з ОСОБА_4 за участі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інших на даний час невстановлених осіб, яка мала на меті своєї діяльності виключно легалізацію грошових коштів, отриманих ОСОБА_16 у період з 2011 по 2013 роки за участь у злочинній організації ОСОБА_17 та у вчинюваному нею злочині, за допомогою фактично належних їй компаній нерезидентів України IDP CAPITAL LTD, IDP GUARANTY LTD, IDP ESTATE LTD, IDP ASSET MANAGEMENT LTD, здійснено перерахування на банківські рахунки підконтрольних підприємств групи «ЮНІСОН», з метою подальшої їх легалізації шляхом придбання нерухомого та рухомого майна на території України, грошові кошти у сумі 788, 39 млн. доларів США, що по курсу Національного банку України станом на 31.12.2013 становило 6 301 601 270 грн.

При цьому, офіційні доходи ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 склали значно менші суми, а отже не дозволяли забезпечити їм описані фінансові операції, а саме:

- ОСОБА_4 за період 2010 2013 років 410 395,46 грн.;

- ОСОБА_9 за період 2000 2011 років 532 737,07 грн., а вже з урахуванням легалізованих коштів у період 2012 - 2013 років 99 038 375,56 грн., після чого за період 2014 2015 років 138 540,29 грн.;

- ОСОБА_10 за період 1999 2011 років - 211 186,85 грн.;

- ОСОБА_5 за період 1998-2013 роки - 1 064 790,07 грн.;

- ОСОБА_11 за період 1998-2015 роки 3 237 895,80 грн.;

- ОСОБА_12 за період 1998-2017 роки 458 328,89 грн.;

- ОСОБА_13 за період 1998-2017 роки 234 935,12 грн.;

- ОСОБА_14 за період 1998 2016 роки 7 692 327 грн.;

- ОСОБА_15 за період 2000 2011 років 167 113 грн., а вже з урахуванням легалізованих коштів у період 2012 - 2014 років 81 907 087 грн., після чого за період 2015 2016 років 379 520 грн.;

- ОСОБА_7 за період 1998 2011 років 93 467,20 грн., а вже з урахуванням легалізованих коштів у період 2012 2014 років 41 040 642,01 грн., після чого у період 2015 2016 років 395 126,20 грн.;

- ОСОБА_8 за період 2000 2011 років 117 028,79 грн., а вже з урахуванням легалізованих коштів у період 2012 2014 років 12 904 048,72 грн., після чого у період 2015 2016 років 1 893 073,40 грн.

Усього у такий спосіб злочинною організацією на чолі з ОСОБА_4 , упродовж 2011-2017 років забезпечено легалізацію (відмив) доходів (грошових коштів), одержаних злочинним шляхом, отриманих ОСОБА_4 за участь у злочинній організації та у вчинюваному у її складі тяжкому злочині проти держави на загальну суму 6 301 601 270 грн., тобто в особливо великому розмірі.

Враховуючи викладене, наразі у органу досудового розслідування достатньо підстав вважати, що створеною ОСОБА_4 злочинною організацією вчинялись дії, направлені на маскування та легалізацію (відмивання) доходів (грошових коштів), одержаних злочинним шляхом за допомогою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідством встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являлась головним бухгалтером ТОВ «ЮНІСОН ГРУП» (код ЄРДПОУ 37545528), ТОВ "ОХОРОННЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГРУПА СКІФ" (код ЄДРПОУ 37295568); ТОВ "ЮНІСОН СІНЕМА" (код ЄДРПОУ 37719355); ТОВ "ЮНІСОН КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 39089987), на даний час являється директором ТОВ "КУА"ЕКСЕЛЬСІОР " (код за ЄДРПОУ 38150437) та уповноваженою особа компаній не резидентів України, що задіяні у злочинній організації ОСОБА_4 та схемі легалізації (відмиву) доходів (грошових коштів) одержаних злочинним шляхом.

Так, упродовж діяльності ТОВ "КУА"ЕКСЕЛЬСІОР», ТОВ «ЮНІСОН ГРУП», ТОВ "ОХОРОННЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГРУПА СКІФ", ТОВ "ЮНІСОН СІНЕМА" та ТОВ "ЮНІСОН КОРПОРЕЙШН", та компаній нерезидентів України, що були задіяні у злочинній організації ОСОБА_4 - ОСОБА_7 набула у власність наступне майно: 1) BMW ALPINA B6 білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 ; 2) BMW X6 чорного кольору державний номерний знак НОМЕР_2 ; 3) житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 452,9 кв.м.; Машиномісце/гараж № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 18, 4 кв.м.; 4) квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 168,9 кв.м.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 набула вищевказане майно та сплатила його вартість через легалізацію грошових коштів отриманих від діяльності підприємствам, які були задіяні у злочинній організації ОСОБА_4 через схему легалізації (відмиву) доходів (грошових коштів) одержаних злочинним шляхом, придбання рухомого та нерухомого майна.

Постановою слідчого майно належне ОСОБА_7 визнано речовим доказом.

Прокурор вказує, що майно належне ОСОБА_7 отримане останньою від вчинених кримінальних правопорушень, а саме через схеми легалізації грошових коштів, та через інші підприємства, задіянні у вказаній схемі.

У судове засідання представник сторони обвинувачення не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду прокурором подано заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити, у звязку з метою збереження речових доказів.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, слідчим суддею встановлено, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, тобто вказане майно є доказом злочину матеріальним об`єктом, яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на його сліди та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального правопорушення, а відтак з метою запобігання можливості його подальшої передачі та відчуження, а також незаконного використання та перетворення, а також з метою забезпечення його збереження наявні достатні підстави та мета для арешту цього майна.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно належне ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування рухомим майном: BMW ALPINA B6 білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора надати особі, на майно якої накладено арешт копію ухвали.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1