Постанова

від 04.12.2019 по справі 904/3132/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3132/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є., (доповідач)

суддів : Білецької Л.М., Коваль Л.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 (суддя Манько Г.В.), повний текст якого складено 06.09.2019, у справі № 904/3132/19

за позовом Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інвар"

про стягнення 169 033,50 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Інвар" штрафу в сумі 61 679 грн. 03 коп., пені в сумі 107 354 грн. 47 коп. та судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 року у справі № 904/3132/19 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Інвар" на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф 1 181 грн. 38 коп., судовий збір 17 грн. 72 коп.;

- в решті суми позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем зобов`язань за договором підряду №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018 в частині своєчасного виконання робіт по акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 11 813,84 грн.

Оскільки мало місце прострочення оплати суми попередньої оплати за договором на 24 дні, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що відповідач відповідно до пункту 3.4 договору скористався правом не виконувати роботи на строк затримки перерахування передоплати.

Як зазначено у рішенні суду, пункт 8.2.2 договору в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання робіт суперечить приписам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими не передбачено стягнення пені за порушення строку виконання робіт за правочином, стягнення пені можливе лише за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання, тому суд відмовив у задоволенні стягнення пені за порушення строків виконання робіт.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що стягненню підлягає штраф 10% від вартості виконаних робіт (пункт 8.2.2 договору) за актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року в сумі 11 813,84 грн., а саме у сумі 1 181,38 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі №904/3132/19 та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про відмову у стягненні пені за порушення відповідачем не грошового зобов`язання.

Апелянт зазначає, що під час укладення договору сторонами визначено договірну санкцію у вигляді пені за порушення строків невиконання негрошового зобов`язання, що узгоджується із приписами чинного законодавства, тому заявлена до стягнення пеня за порушення негрошового зобов`язання підлягає задоволенню, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у справі №904/3565/18 (постанова від 23.04.2019).

Також апелянт не погоджується із місцевим господарським судом про стягнення штрафу лише за порушення строків виконання робіт за актом №3, посилаючись на те, що місцевим господарським судом в порушення приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України, безпідставно зменшений штраф.

Так, строк виконання робіт відповідно до графіку сторонами визначено до 06.11.2018, сума невиконаних робіт на цю дату становила 616 790,36 грн., тому позивачем правомірно нарахований штраф враховуючи суму 616 790,36 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Білецької Л.М., Коваль Л.А., відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі № 904/3132/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

28.10.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Інвар" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить в задоволення апеляційної скарги відмовити. Відповідач вважає, що позивачем порушені зобов`язання за договором в частині перерахування суми передоплати на 24 дні, у зв`язку з чим відповідно до пункту 3.4 договору, виконання робіт було призупинено на 24 дні, тому штрафні санкції за порушення строку виконання робіт за актом №2 заявлені до стягнення безпідставно.

Відповідач не погоджується із нарахуванням штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за актом №3, посилаючись на те, що в процесі виконання робіт за договором, після демонтажних робіт, виявлено необхідність проведення додаткових робіт, а саме: облицювання плиткою, штукатурка, проведення каналізації та водопроводу, які було виконано та прийнято за актом №3, тобто роботи за вказаним актом є додатковими та узгоджені в листі №92.

Також відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду, що з урахуванням додаткової угоди №1 вартість договору та, відповідно, робіт складає 249 207,42 грн.

Відповідач погоджується із висновком місцевого господарського суду про можливість стягнення пені лише за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2018 між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Інвар" (підрядник) укладений договір №6914-ПУ-УМТС-У, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується своїми силами і на свій ризик виконати, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити наступні роботи: Поточний ремонт споруди АБК шахти "Дніпровська" ПСП "ШУ Дніпровське" ПАТ "ДТЕК Правлоградвугілля" в відповідності з умовами цього договору. Роботи що виконуються, за цим Договором, мають код виду діяльності 41.20.

Згідно з пунктом 2.1 договору роботи виконуються з використанням матеріалів та/або обладнання підрядчика в відповідності з Технічним завданням. Підрядник відповідає за якість наданих їм матеріалів.

Відповідно до пункту 3.1 договору строки виконання всіх робіт по Договору: не більше 90 календарних з моменту початку робіт. Початок робіт договору протягом трьох днів з моменту підписання договору. Роботи виконуються згідно графіка виконання робіт (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору. Сторони погодили, що етапом робіт є виконання робіт в календарному місяці згідно Графіку виконаних робіт (Додаток№2), що є невід`ємною частиною даного договору.

Підрядник повинен придбати матеріалів та/або обладнання, необхідне для виконання робіт, в такі строки, щоб не порушились строки виконання робіт, передбачені пунктом 3.1 цього договору (пункт 3.2 договору).

Умовами пункту 3.4 договору передбачено, що в випадку порушення замовником умов пункту 5.3 цього договору, підрядник має право призупинити виконання робіт до моменту повної оплати заборгованості, що виникла, при цьому строк виконання робіт, продовжується на строк призупинення робіт.

Оплата за цим договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, в такому порядку: попередня оплата в розмірі 230 034,60 грн., в тому числі ПДВ - 20% 38339,10 грн., перераховується замовником протягом 5 днів з моменту підписання договору; залишкова сплата в розмірі 536 747,40 грн., в тому числі ПДВ - 20% 89 457,90 грн., протягом 5 календарних днів з 90 дня з моменту підписання Актів виконаних робіт. Сторони погодили, що погашення попередньої оплати здійснюється шляхом вирахування суми попередньої оплати від суми виконаних підрядником робіт, починаючи з першого Акта приймання виконаних підрядних робіт і до повного його погашення. Сторони погодили, що розрахунок ПДВ здійснюється згідно вимог Податкового кодексу України (пункт 5.3 договору).

Згідно платіжного доручення №2117257382 від 30.08.2018 Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Інвар" 230 034,60 грн. у якості попередньої оплати.

Цей договір вступає в силу в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в випадку неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).

Сторонами підписаний Додаток №2 до договору №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018., в якому погоджений графік виконання робіт, а саме останнім днем виконання робіт є 06.11.2018.

20.12.2018 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018, якою пункт 5.1 договору змінили та погодили вартість робіт до Договору в сумі 249 207,42 грн. з ПДВ в тому числі ПДВ - 20% - 41 534,57 грн. Додаток "Договірна ціна" змінити та викласти в новій редакції. Нова редакція Договірної ціни є невід`ємною частиною Договору і додається до даної додаткової угоди. Другі умови Договору, які не зачеплені даною додатковою угодою, залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Отже, додатковою угодою № 1 сторони Договору змінили його істотну умову - вартість робіт. В той же час сторонами договору не було погоджено та укладено графік виконання робіт (Додаток № 2 до договору) з урахуванням загальної вартості робіт - 249 207,42 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Інвар" виконані, а Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" прийняті роботи на загальну суму 249 207,42 грн., про що складені акти приймання виконаних будівельний робіт: №1 за вересень 2018 року на суму 149 991,64 грн.; №2 за грудень 2018 року на суму 87 401,94 грн.; №3 за грудень 2018 року на суму 11 813,84 грн.

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Інвар" зобов`язань за договором №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018 в частині своєчасного виконання ремонтних робіт, у зв`язку з чим нарахувало та просить стягнути штрафні санкції, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення строків виконання робіт по договору №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Умовами договору встановлені строки виконання всіх робіт: не більше 90 календарних з моменту початку робіт, визначено початок робіт договору: протягом трьох днів з моменту підписання договору; сторонами підписаний Додаток №2, в якому погоджений графік виконання робіт, а саме останнім днем виконання робіт є 06.11.2018.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.2.2 договору невиконання робіт та/або етапу робіт по вині підрядника в строк, передбачений Графіком виконання робіт, понад 10 календарних днів підрядник сплачує замовнику штраф 10% від вартості невиконаного етапу робіт до договору і неустойку в вигляді пені в розмірі 0,5% від вартості невиконаного етапу робіт по договору за кожен день прострочки.

Позивачем нарахований до стягнення штраф у сумі 61 679,03 грн. за прострочення виконання робіт за договором №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018 (10% від вартості невиконаних робіт на суму 616 790,36 грн.)

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що стягненню підлягає штраф 10% від вартості виконаних робіт відповідно до акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року в сумі 11813,84 грн., а саме у сумі 1 181,38 грн.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що сторонами узгоджений графік, яким визначений строк виконання робіт - до 06.11.2018, сума невиконаних робіт на цю дату становила 616 790,36 грн., тому позивачем правомірно нарахований штраф враховуючи суму 616 790,36 грн.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з таких підстав.

Так, умовами договору встановлений строк перерахування замовником підряднику попередньої оплати в розмірі 230 034,60 грн., в тому числі ПДВ - 20% 38339,10 грн., - протягом 5 днів з моменту підписання договору, тобто до 06.08.2018.

Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснено передоплату Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Інвар" у сумі 230 034,60 грн. 30.08.2018, тобто з прострочкою у 24 дні.

Таким чином, відповідно до приписів пункту 3.4 договору відповідач мав право не виконувати роботи, передбачені умовами договору, до моменту отримання попередньої оплати, про що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Інвар" повідомила Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" листом №72 від 22.08.2018.

З наведеного вбачається, що відповідач, скориставшись правом на невиконання робіт на строк затримки сплати суми передоплати, мав виконати роботи до 30.11.2018 (06.11.2018 + 24 дні прострочки здійснення передоплати).

Матеріалами справи підтверджується, що роботи виконані та прийняті за актами приймання виконаних будівельний робіт: №1 за вересень 2018 року на суму 149 991,64 грн.; №2 за грудень 2018 року на суму 87 401,94 грн. від 05.12.2018; №3 за грудень 2018 року на суму 11 813,84 грн. від 28.12.2018.

Таким чином, з простроченням виконані роботи, прийняті за актом №2 за грудень 2018 року на суму 87 401,94 грн. від 05.12.2018; №3 за грудень 2018 року на суму 11 813,84 грн. від 28.12.2018.

Оскільки прострочення понад 10 днів (умова застосування штрафу) склала лише за актом №3 за грудень 2018 року на суму 11 813,84 грн. місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність вимог щодо стягнення штрафу у сумі 1 181,38 грн.

Між тим, акт № 3 сторонами складено про те, що під час здійснення будівельно-монтажних робіт по договору №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018 виявлені додаткові роботи, які не враховані кошторисною документацією.

Таким чином, за актом №3 сторонами прийняті додаткові роботи, які не були узгоджені кошторисною документацією та графіком виконання робіт, тому апеляційний господарський суд погоджується із запереченнями відповідача про неправомірність нарахування штрафних санкцій за прострочення робіт за актом №3, оскільки щодо цих робіт сторонами не встановлювались строки їх виконання (ці роботи є додатковими).

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта на безпідставність застосування місцевим господарським судом приписів до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки місцевий господарський суд не зменшував розміру штрафу, який підлягав до сплати, а дійшов до висновку про правомірність стягнення штрафу у сумі 1 181,38 грн.

За результатами перегляду рішення в апеляційному порядку апеляційний господарський суд дійшов до висновку про безпідставність заявленого до стягнення штрафу та необхідність відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу у сумі 61 679,03 грн.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що додатковою угодою №1 від 20.12.2018 сторонами зменшено вартість робіт до 249 207,42 грн., до якої увійшла і вартість додаткових робіт у сумі 11 813,84 грн. (при цьому зміни у графік чи кошторисну документацію зміни не вносились). Зменшення вартості робіт пов`язано із зменшенням обсягу робіт, а саме сторонами встановлено вартість робіт у обсязі виконаних робіт за актами №1, №2 та №3, тому посилання апелянта на нарахування штрафу з урахуванням суми невиконаних робіт у розмірі 616 790,36 грн. відхиляються апеляційним господарським судом.

Позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 107 534,47 грн. за прострочення виконання робіт за договором №6914-ПУ-УМТС-У від 01.08.2018, а саме: у сумі 86 350,88 грн. (від вартості невиконаних робіт у сумі 616 790,36 грн. за прострочку у період з 07.11.2018 по 04.12.2018) + 39 704,25 грн. (від вартості невиконаних робіт у сумі 529 388,42 грн. за прострочку у період з 05.12.2018 по 19.12.2018) + 472,16 грн. (від вартості невиконаних робіт у сумі 11 813,84 грн. за прострочку у період з 20.12.2018 по 27.12.2018).

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що пункт 8.2.2 договору в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання робіт суперечить приписам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими не передбачено стягнення пені за порушення строку виконання робіт за правочином, стягнення пені можливе лише за несвоєчасно виконане грошове зобов`язання.

Апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на те, під час укладення договору сторонами визначено договірну санкцію у вигляді пені за порушення строків невиконання негрошового зобов`язання, що узгоджується із приписами чинного законодавства, тому заявлена до стягнення пеня за порушення негрошового зобов`язання підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про можливість стягнення пені за порушення негрошового зобов`язання з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 Господарського кодексу України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи частину 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, Суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/3565/18.

Враховуючи, що додатковою угодою №1 від 20.12.2018 сторонами зменшено вартість робіт до 249 207,42 грн., до якої увійшла і вартість додаткових робіт у сумі 11 813,84 грн., зменшення вартості робіт пов`язано із зменшенням обсягу робіт, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що фактично роботи за спірним договором виконані з простроченням у сумі 87 401,94 грн. (прийняті за актом №2 від 05.12.2018).

Такими чином, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення пені у сумі 1 748,04 грн. за період з 01.12.2018 по 04.12.2018 (включно) за прострочення виконання робіт у сумі 87 401,94 грн.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами апелянта позивача, наведеними в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі № 904/3132/19, часткового задоволення апеляційної скарги з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі № 904/3132/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2019 у справі № 904/3132/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інвар" про стягнення 169 033,50 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інвар" на користь Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" пеню у сумі 1 748,04 грн., витрати по сплаті судового збору за подання позову у сумі 26,22 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Інвар" на користь Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 39,33 грн.

Видачу наказів відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Л.А. Коваль