Рішення

від 20.11.2019 по справі 905/306/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.11.2019 Справа № 905/306/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Барбаш Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84453, Донецька область, місто Лиман, село Щурове, вулиця Соборна, будинок 139, код ЄДРПОУ 03327007)

про стягнення 20 787 221,73 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» про стягнення 20 787 221,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2506/14-КП-6 від 31.01.2014 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.06.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основний борг в сумі 9312564,92 грн., 3% річних 914016,13 грн., інфляційні втрати в сумі 8985034,53 грн., пеню в сумі 1562442,58 грн., а також судовий збір в сумі 311610,88 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.06.2018 по справі №905/306/18 внесено зміни у резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 по справі № 905/306/18 (вступної та резолютивної частини) та виправлено допущені описки. У другому абзаці резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2018 по справі № 905/306/18 (вступної та резолютивної частини) слова, цифри та символи 3% річних 914130,57 грн., пеню 1562938,43 грн., а також судовий збір в сумі 311620,03 грн. ухвалено викласти наступним чином: 3% річних 914016,13 грн., пеню 1562442,58 грн., а також судовий збір в сумі 311610,88 грн.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 905/306/18 рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 12553,28 грн. інфляційних втрат за зобов`язаннями січня 2014 року. Справу №905/306/18 у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

31.01.2014 між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та приватним акціонерним товариством «Горлівськтепломережа» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу природного газу №2506/14-КП-6 (далі - договір).

Згідно із п.п.1.1, 1.2 вказаного договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

За приписами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014р. газ обсягом до 3080,983 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 639,533, лютий - 610,622, березень - 512,064, квітень - 144,432, жовтень - 154,438, листопад - 427,982, грудень - 591,912.

За змістом п.5.2 договору №2506/14-КП-6 від 31.01.2014 ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3113 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 287 грн, крім того ПДВ - 20% - 57,40 грн, всього з ПДВ - 344,40 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу - 3462,26 грн, крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн, всього з ПДВ - 4154,71 грн.

Сторонами неодноразово вносились зміни до вказаного вище пункту договору, внаслідок чого ціна за 1000 куб. м природного газу становила:

- з 01.04.2014 - 4387,40 грн, крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 5264,88 грн (додаткова угода №1 від 30.04.2014р.),

- з 01.05.2014 - 5173,48 грн, крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6208,18 грн (додаткова угода №2 від 27.05.2014р.),

- з 01.06.2014 - 5185,18 грн, крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6222,22 грн (додаткова угода №3 від 13.06.2014р.),

- з 01.09.2014 - 5338,18 грн, крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6405,82 грн (додаткова угода №4 від 30.09.2014р.),

- з 01.11.2014 - 5568,70 грн, крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6682,44 грн (додаткова угода №5 від 26.11.2014р.),

- з 01.12.2014 - 6384,70 грн, крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 7661,64 грн.

Згідно з п.п.3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.11.1 договору №2506/14-КП-6 від 31.01.2014 останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу, згідно з якими продавець передав, а покупець прийняв у 2014 році природний газ, загальна вартість якого, з урахуванням послуги на транспортування газу, становила 9368254,57 грн., а саме:

- б/н від 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 2131824,27 грн,

- б/н від 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 1594408,12 грн,

- б/н від 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 1007255,91 грн,

- б/н від 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 307611,14 грн,

- б/н від 31.10.2014 у жовтні 2014 року на суму 361422,54 грн,

- б/н від 30.11.2014 у листопаді 2014 року на суму 1889205,97 грн,

- б/н від 31.12.2014 у грудні 2014 року на суму 2076526,62 грн.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення інфляційних втрат в сумі 8997587,81 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Переглядаючи в касаційному порядку справу № 905/306/18, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.07.2019 вказав, що розглядаючи дану справу та відмовляючи НАК «Нафтогаз України» в позові в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 12553,28 грн. суди першої та апеляційної інстанції зазначили лише загальну суму інфляційних, розраховану судом, у розмірі 8 985 034,53 грн. При цьому суди конкретно не з`ясували розмір інфляційних втрат, нарахований на заборгованість за поставлений природний газ у січні 2014 року в сумі 55 689,65 грн., які підлягали списанню.

Також Верховний Суд зауважив, що під час нового розгляду справи у наведеній частині суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене і на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо розміру інфляційних нарахувань, які підлягали списанню відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , та дотримання позивачем порядку обчислення інфляційних нарахувань, які не підлягають списанню.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків невиконання прострочених грошових зобов`язань у вигляді інфляційних витрат.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено , якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Така правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Під час розгляду справи № 905/306/18 господарським судом Донецької області встановлено факт постачання позивачем природного газу за період з січня 2014 по грудень 2014, а також неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого газу у вказаний період, що стало підставою для нарахування, в тому числі, інфляційних втрат за загальний період з березня 2014 по вересень 2017.

Оскільки рішення господарського суду від 19.06.2018 по справі № 905/306/18 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 залишені без змін і частині стягнення основного боргу в сумі 9312564,92 грн., 3% річних в сумі 914016,13 грн., та пені в сумі 1562442,58 грн., вищезазначений факт з огляду на п. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

Відповідно до ст.599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позивачем правомірно нараховані інфляційні витрати за прострочення основного зобов`язання січня 2014- грудня 2014, яке становить 8 997 587,81 грн., а саме:

- в розмірі 2 488 408,69 грн. за зобов`язанням січня 2014 на суму 2 076 134,63 грн. за період з березня 2014 по вересень 2017. При цьому, з огляду на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , позивачем правомірно не було включено до розрахунку 55689,65 грн., оскільки погашення вказаної частини заборгованості було здійснено 12.03.2014, тобто до 30.06.2016;

- в розмірі 1 835 562,67 за зобов`язанням лютого 2014 на суму 1 594 408,11 грн. за період з квітня 2014 по вересень 2017;

- в розмірі 1 090 381,54 грн. за зобов`язанням березня 2014 на суму 1 007 255,91 грн. за період з травня 2014 по вересень 2017;

- в розмірі 309 545,36 грн. за зобов`язанням квітня 2014 на суму 307 611,14 грн. за період з червня 2014 по вересень 2017;

- в розмірі 311 829,28 грн. за зобов`язанням жовтня 2014 на суму 361 422,54грн. за період з листопада 2014 по вересень 2017;

- в розмірі 1 463 768,14 грн. за зобов`язанням листопада 2014 на суму 1 889 205,97 грн. за період з січня 2015 по вересень 2017;

- в розмірі 1 498 092,13 грн. за зобов`язанням грудня 2014 на суму 2 076 526,62 грн. за період з лютого 2015 по вересень 2017.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від04.06.2019 у справі № 916/190/18 та постанові Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 по справі № 905/600/18, нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 12553,28 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір відповідно ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 12553,28 грн., задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84453, Донецька область, місто Лиман, село Щурове, вулиця Соборна, будинок 139, код ЄДРПОУ 03327007) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати в розмірі 12553,28 грн., судовий збір в сумі 197,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.11.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова