Рішення

від 03.12.2019 по справі 908/2814/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019 Справа № 908/2814/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2814/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО КРАЇНА» (04086, м. Київ, вул. Бакинська, 30-Б)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Халпахчієва Є.В., довіреність № 01-1/2019 від 19.08.2019 р.

від відповідача: Фуклєва А.В., довіреність № 433 від 10.09.2019 р.

СУТЬ СПОРУ:

У Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. б/н від 02.10.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО КРАЇНА» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів № 360218 від 05.02.2018 р. у розмірі 159513,20 грн., яка складається з 142186,26 грн. основного боргу, 12511,94 грн. втрат від інфляції та 4815,00 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2814/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/2814/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 05.11.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО КРАЇНА» про участь у судовому засіданні 05.11.2019 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.11.2019 р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО КРАЇНА» про участь у судовому засіданні 05.11.2019 о 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції; судове засідання відкладено на 03.12.2019 р.

Ухвалою суду від 06.11.2019 р. задоволено клопотання вих. б/н від 30.10.2019 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО КРАЇНА» про участь у судовому засіданні 03.12.2019 р. о 12.00 год. в режимі відеоконференції у справі № 908/2814/19. Доручено Київському апеляційному суду забезпечити проведення відеоконференції 03 грудня 2019 року об 12 год. 00 хв. у приміщенні Київського апеляційного суду за адресою: 02000, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 2А.

У судове засідання 03.12.2019 р., яке проводилося у режимі відеоконференцзв`язку, який забезпечувався з Київським апеляційним судом, з`явилися представники сторін.

У судовому засіданні 03.12.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 360218 від 05.02.2018 р. щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі видаткової накладної № 5/6 від 14.02.2018 р. Позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 142186,26 грн. основного боргу, 12511,94 грн. втрат від інфляції та 4815,00 грн. 3% річних.

Відповідач у письмову відзиві, який надійшов до суду 06.11.2019 р., позов не визнав з причин відсутності його вини у виникненні вказаної у позові заборгованості. Зазначив, зокрема, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Станом на сьогоднішній день, внаслідок надлишкового перерахування у 2018 році споживачами юридичними та фізичними особами коштів в оплату за електроенергію, у відповідача виникла кредиторська заборгованість. ПАТ Запоріжжяобленерго неодноразово подавало до уповноваженого банку документи на переказ з вимогою про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, проте банк безпідставно повертав без виконання платіжні документи. Щодо стягнення 12511,94 грн. інфляційних нарахувань та 4815 грн. 3% річних, то відповідач вважає ці вимоги безпідставними, оскільки вони не співпадають з розрахунком, наданим позивачем до позову. У задоволенні просив відмовити повністю.

13.11.2019 р. до суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, до якої долучений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

22.11.2019 р. від відповідача надійшло письмове заперечення на відповідь на відзив. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у разі повного чи часткового задоволення позовних вимог просив розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго країна» (постачальник, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (покупець, відповідач у справі) укладений договір про закупівлю товарів № 360218, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1).

Умовами п. 4.1 договору визначено, що розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом попередньої оплати (у разі фінансової спроможності покупця) в розмірі 50% вартості кожної замовленої партії товару, що здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дня отримання такого рахунку покупцем. За умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору, покупець здійснює остаточний розрахунок за кожну замовлену партію товару/поставлений товар протягом 180 календарних днів після підписання сторонами видаткової накладної (акту приймання-передачі товару).

Рахунок щодо здійснення попередньої оплати надається постачальником на підставі письмової заявки покупця (п. 4.2).

За приписами п. 5.2 договору перехід права власності і ризику випадкової загибелі чи пошкодження товару від постачальника до покупця відбувається після підписання накладних (акту приймання-передачі товару) обома сторонами. Датою поставки заявленої партії товару є дата підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) обома сторонами.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018 р. у випадку виконання сторонами своїх зобов`язань до цієї дати, у іншому випадку, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, проте не більше трьох років з моменту (дати) його укладання.

Сторонами до договору підписаний Додаток № 1 Специфікація .

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов вказаного вище договору позивачем поставлений Публічному акціонерному товариству Запоріжжяобленерго (відповідачу) товар згідно видаткової накладної № 5/6 від 14.02.2018 р. на загальну суму 309535,26 грн.

Видаткова накладна № 5/6 від 14.02.2018 р. з боку відповідача у графі отримав підписана економістом СМТЗ Браун П.Ю., яким товар отриманий на підставі довіреності № 36 від 14.02.2018 р., копія якої долучена до матеріалів справи.

08.02.2018 р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 26 на суму 309535,26 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару: 146807,22 грн. згідно платіжного доручення № 66816 від 09.02.2018 р., 20541,78 грн. згідно платіжного доручення № 66888 від 12.02.2018 р., усього на загальну суму 167349,00 грн. У платіжних дорученнях міститься посилання на договір № 360218 від 05.02.2018 р. та рахунок № 26 від 08.02.2018 р.

Остаточний розрахунок за отриманий товар, згідно пункту 4.1 договору, мав відбутися 13.08.2018 р. (180-й календарний день після підписання сторонами видаткової накладної № 5/6 від 14.02.2018 р.).

29.08.2019 р. позивач направив відповідачу претензію № 1 (вих. № 3/2908.18 від 29.08.2019 р.), якою вимагав виконати свої зобов`язання за договором № 360218 від 05.02.2018 р. та перерахувати на зазначений розрахунковий рахунок 142186,26 грн. заборгованості, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Претензія отримана відповідачем 02.09.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

У зв`язку з наявною заборгованістю позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Правовідносини між сторонами урегульовані договором поставки.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач у письмовому відзиві підтвердив укладення між сторонами у справі договору № 360218 від 05.02.2018 р., отримання товару за вказаною вище видатковою накладною не заперечив та не спростував.

Доказів погашення заборгованості за договором № 360218 від 05.02.2018 р. у сумі 142186,26 грн. матеріали справи не містять. Відповідач наявність та розмір заборгованості не спростував.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення 142186,26 грн. основного боргу у зв`язку з її обґрунтованістю та доведеністю.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 4815,00 грн. 3% річних, нарахованих за період із 15.08.2018 р. по 01.10.2019 р., та 12511,94 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із серпня 2018 р. по серпень 2019 р. включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 360218 від 05.02.2018 р. суд вважає встановленим, 3% річних та інфляційні втрати заявлені позивачем до стягнення правомірно.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних та інфляційних втрат, який надійшов до суду разом із відповіддю на відзив (копія розрахунку направлена відповідачу 11.11.2019 р.), 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем на суму боргу 142186,00 грн., що є правом позивача (сума боргу складає 142186,26 грн.).

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний позивачем, суд встановив, що він містить арифметичні помилки. Так, згідно перерахунку суду до стягнення за заявлений позивачем період належить сума 4826,53 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача на користь позивача стягується 4815,00 грн. 3% річних.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Слід враховувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається зі слідуючого місяця.

При розрахунку інфляційних втрат суд враховує дані рекомендації виходячи з принципів пропорційності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З відповідача на користь позивача стягується сума 12511,94 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позов у цілому судом задовольняється повністю.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив виклав письмове клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 місяців, яке підтримано представником відповідача у судовому засіданні.

Позивач проти надання розстрочки заперечив.

Згідно ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилається на те, що знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю на поточних рахунках грошових коштів, наявної багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Зазначає, що така складна ситуація склалася не з вини відповідача. У ПАТ Запоріжжяобленерго відсутні кошти для фінансування першочергових та обов`язкових витрат товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення суду у справі єдиним платежем. Недостатність обігових коштів виникла внаслідок вилучення з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання товариства коштів за спожиту електроенергію в погашення реструктуризованої заборгованості в ДП Енергоринок , термін сплати якої не настав (станом на 27.09.2019 р. це сума 30,7 млн.грн.); несвоєчасної та неповної сплати зобов`язань з послуг розподілу електричної енергії ТОВ Запоріжжяенергопостачання та ДПЗД Укрінтеренерго протягом 2019 р. Основною причиною зростання дебіторської заборгованості відповідач визначає падіння рівня платоспроможності споживачів. У зв`язку з тяжким фінансовим станом споживачів - юридичних осіб, відповідач змушений укладати договори про реструктуризацію заборгованості. Просить взяти до уваги, що відповідач є підприємством державного сектору економіки та включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності. Вважає, що не застосування ч. 1 ст. 239 ГПК України щодо використання судом права надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення тяжкого фінансового стану відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та, як наслідок, загрози у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України.

Відповідачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо: податкового боргу станом на 25.09.2019 р., кредиторської заборгованості перед ДП Енергоринок станом на 31.08.2019 р., щодо дефіциту обігових коштів, щодо мінімально необхідних платежів з 01.08.2019 р., про дебіторську заборгованість станом на 01.07.2019 р., кредиторської заборгованості станом на 01.09.2019 р. за роботи, послуги, ТМЦ, щодо залишків коштів на поточних рахунках відповідача станом на 26.09.2019 р., нормативи відрахувань для ПАТ Запоріжжяобленего у 2016-2019 р.р.

Також відповідачем подані баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2018 р., звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 р.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надані відповідачем довідки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, оскільки підписані посадовими особами відповідача.

Подані відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2018 р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 р. стосуються 2018 року, крім того, доказів подання вказаних балансів і звітів до контролюючих органів та їх прийняття такими органами, матеріали справи не містять.

Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2019 р. та звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2019 р. відповідачем не подані. Відтак, суд позбавлений можливості встановити фінансовий стан відповідача у 2019 році на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, відповідачем не подані належні та допустимі докази на підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача станом на час розгляду справи та ухвалення судом рішення. Крім того, відповідачем не зазначено та не обґрунтовано строк розстрочки рішення суду (12 місяців), не наведено, яким саме чином відповідач буде здійснювати погашення заборгованості кожного місяця (у випадку розстрочення судового рішення).

Суд також враховує, що з 14.08.2018 р. відповідачем не здійснено жодного платежу на користь позивача у рахунок погашення заборгованості.

На підставі наведеного вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення на 12 місяців.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується 2392,70 грн. витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго країна» (04086, м. Київ, вул. Бакинська, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 40707858) 142186 (сто сорок дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 26 коп. основної заборгованості, 4815 (чотири тисячі вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. - 3% річних, 12511 (двадцять тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 94 коп. втрат від інфляції та 2392 (дві тисячі триста дев`яносто дві) грн. 70 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 04 грудня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко