Рішення

від 24.10.2019 по справі 910/8830/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2019Справа № 910/8830/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕППІКОМ ІНТЕРНЕШНЛ"

про стягнення заборгованості 113 063,51 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники за позовом:

від позивача - Мартинов К.В.;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 113 063,51 грн., заборгованості за договором транспортного експедирування №32/11/2018 від 23.11.2018, з яких: 76 520,77 грн. основний борг, 25 829,83 грн. пеня, 10 712,91 грн. штраф.

Ухвалою суду від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 26.09.2019.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Так, ухвали суду були відправлені за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 11/2.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення суду (ухвали про відкриття провадження у справі від 10.07.2019), з якого слідує, що відповідач отримав ухвалу суду 30.07.2019.

У судовому засіданні 26.09.2019 судом оголошено перерву до 24.10.2019.

В матеріалах справи наявний витяг з офіційного відстеження Укрпошта з якого вбачається, що відповідач також отримав ухвалу суду, надіслану в порядку ст. 120-121 ГПК України 16.10.2019.

Отже, за висновком суду відповідач завчасно повідомлений про розгляд справи і мав достатньо часу для подання відзиву на позову.

Проте, правом на подання відзиву відповідач у визначений судом строк не скористався та заперечення на позов не подав.

12.09.2019 позивач через відділ діловодства суду подав заяву відмову від частини позовних вимог, у зв`язку з тим, що після відкриття провадження у справі відповідачем 13.08.2019 було погашено суму заборгованості за договором транспортного експедирування №23/11/2018 від 23.11.2018 в розмірі 76 520,77 грн. Однак пеня та штраф залишились непогашеними.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України визначено,що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Отже, відповідно до поданої заяви позивач відмовився від стягнення основної суми боргу в розмірі 76 520,77 грн. та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 829,83 грн. та штраф у розмірі 10 712,91 грн.

Частиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до частини 2 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає, зокрема відмови від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо ці дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд, розглянувши письмову заяву позивача та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що відмова від позову в частині вимог підписана уповноваженою особою (директором), не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. У зв`язку з цим, суд приймає відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 76 520,77 грн.

З огляду на прийняття господарським судом відмови позивача від позову в частині вимог про стягнення суми основного боргу, суд відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закриває провадження у справі №910/8830/19 в частині стягнення 76 520,77 грн. основного боргу.

Одночасно суд роз`яснює позивачу правові наслідки відмови від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, якими є недопущення повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У заяві про відмову від частини позовних вимог позивач просить суд покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача, відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір в порядку ч.3ст. 130 ГПК України покладається на відповідача в повному обсязі.

22.10.2019 відповідачем через відділ діловодства суду подані дві заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що відповідачу не було відомо, що позивач висуває вказані вимоги.

Заслухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду даної справи за відсутності представника відповідача, який наполягав на розгляді справи, суд відмовляє у задоволенні поданих клопотань зважаючи на те, що:

- відповідач, всупереч ст. 76-80 ГПК України обставин, на які він посилається у поданому ним клопотанні документально не підтвердив, натомість матеріали справи містять докази повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали суду були отримані відповідачем 30.07.2019, 16.10.2019.

- відповідач, був належним чином повідомлений про слухання справи в даному судовому засіданні, отримав ухвалу суду 16.10.2019;

- явка представника відповідача у судове засідання обов`язково не визнавалась.

- у разі наміру подати додаткові пояснення щодо предмету та підстав позову чи додаткові докази, він мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання;

- відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах встановленого цим кодексом строку з підстав визначених ч.2 ст. 202 ГПК України, а судом не встановлено відповідних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд вказує, що оскільки відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача у зв`язку з повторною неявкою в судове засідання учасника відповідача незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лалеман Україна" (надалі - ТОВ Лалеман України , Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хеппіком Інтернешнл (надалі - ТОВ Хеппіком Інтернешнл , Замовник, Відповідач) було укладено Договір транспортного експедирування №23/11/2018 (надалі - Договір).

Відповідно до пп. 1.1 та 1.2. Договору, цей договір регулює взаємовідносини сторін при наданні транспортно-експедиторських послуг з організації за забезпечення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів, митного оформлення, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу. У відповідності до цього договору та узгоджених сторонами заявок до нього, які є його невід`ємними частинами, Замовник доручає Виконавцю, а Виконавець від імені та за рахунок Замовника забезпечує надання (в інтересах останнього) послуг транспортно-експедиторського обслуговування його вантажів, що перевозяться комбінованим способом, включаючи авіа, морський, залізничний і автомобільний транспорти на будь-який території, а також надання будь яких інших послуг за погодженням Сторін.

Замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити послуги Виконавця. У розмірі погодженому сторонами у відповідній Заявці та компенсувати додаткові витрати в порядку та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.3).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно з абзацом 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що щодо кожної партії вантажу, запланованої до перевезення сторони підписують Заявку.

Так, 23.11.2018р. сторонами було погоджено Заявку № 2, за умовами якої Виконавцем здійснювалось перевезення вантажів в контейнерах з Ningbo (Китай) в адресу ТОВ "Хеппіком Інтернешнл". Вартість перевезення складала 1500 Дол США в грн. по курсу НБУ на день прибуття контейнеру в порт Одеси + 4000 грн. (в т.ч. ПДВ) брокерські послуги по розмитненню товару, вартість терміналу - 1 день 1600 грн. (в т.ч. ПДВ), 2-ий день додатково 800 грн. (в т.ч. ПДВ).

По виконанню Заявки №2, Виконавцем було виставлено Замовнику рахунок на оплату №1084 від 01.02.2019р. на загальну суму 56 088,55 грн в т.ч. ПДВ 5172,30 грн. В подальшому, 07.02.2019р. Сторонами без зауважень було підписано Акт надання послуг № 1084, за яким підтверджено вартість наданих послуг та відсутність претензій щодо об`єму, якості та строку наданих послуг.

Як встановлено судом, відповідно до платіжного доручення від 05.05.2019р. Замовником було сплачено з порушенням терміну розрахунків лише частину погодженої суми - 28044,28 в т.ч. ПДВ 5172,30 грн. Іншу частину (56088,55 - 28044,28) 28044,27 грн. станом на час розгляду справи Замовником не було сплачено.

Як передбачено п.4.1 Договору, оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 дня з моменту погодження Сторонами відповідної заявки до Договору. Таким чином Відповідач мав оплатити послуги до 27.11.2018р. (враховуючи вихідні дні). Отже, суму в розмірі 28044,28 грн. відповідач сплатив з простроченням 160 днів.

Отже, станом на час подання позову заборгованість Відповідача по Заявці №2 складала - 28 044,27 грн.

Також, 10.12.2018 сторонами було погоджено Заявку № 3, за умовами якої Виконавцем здійснювалось перевезення вантажів в контейнерах з Longgang Town.Longgang Area. Shenzhen (Китай) в адресу ТОВ "Хеппіком Інтернешнл". Вартість перевезення складала 3370 Дол США в грн. по курсу НБУ на день прибуття контейнеру в порт Одеси + 4500 грн. (в т.ч. ПДВ) брокерські послуги по розмитненню товару, вартість терміналу - 1 день 1600 грн. (в т.ч. ПДВ), 2-ий день додатково 800 грн. (в т.ч. ПДВ).

По виконанню Заявки №3, Виконавцем було виставлено Замовнику рахунок на оплату №1092 від 26.02.2019р. на загальну суму 96953,00 грн в т.ч. ПДВ 6363,59 грн. В цей же день, 26.02.2019р. Сторонами без зауважень було підписано Акт надання послуг № 1092, за яким підтверджено вартість наданих послуг та відсутність претензій щодо об`єму, якості та строку наданих послуг.

Однак, відповідно до платіжного доручення від 05.05.2019р. Замовником було сплачено з порушенням терміну розрахунків лише частину погодженої суми - 48476,50 в т.ч. ПДВ 6363,59. Іншу частину (96953,00 - 48476,50) 48476,50 грн. станом на час подання позовної заяви Замовником не було сплачено.

Як було зазначено раніше оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати протягом 1 дня з моменту погодження Сторонами відповідної заявки до Договору (п.4.1 договору). Таким чином Відповідач мав оплатити послуги до 12.12.2018р. Отже суму 48476,50 Відповідач сплатив з простроченням 145 дні.

Отже, станом на час подання позову заборгованість Відповідача по Заявці №3 складає - 48476,50 грн.

Таким чином, сума основного боргу за двома заявками, станом на час подання позову складає 76 520,78 грн. (28 044,27 грн. + 48 476,50 грн.).

Разом з тим, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідачем було погашено основну суму заборгованості за договором транспортного експедирування №23/11/2018 від 23.11.2018 в розмірі 76 520,77 грн., про що свідчать платіжні доручення від 12.08.2018 №1228 на суму 28 044,28 грн. та №1227 від 12.08.2019 на суму 48 476,50 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У зв`язку з чим позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення з відповідача 76 520,77 грн. та вказана відмова прийнята судом. Враховуючи викладене суд закриває провадження у справі на підставі ч.4 ст. 231 ГПК України в частині вимоги про стягнення з відповідача 76 520,77 грн.

Наразі предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення пені в розмірі 25 829,83 грн. та штраф в розмірі 10 712,91 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.9 Договору, у разі прострочення строків здійснення платежів, передбачених даним Договором та/або відповідною Заявкою чи Додатковою угодою до нього, клієнт сплачує на користь Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до оплати за кожен день прострочення. У випадку прострочення оплати більше ніж на 15 днів, Замовник додатково сплачує Виконавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

При цьому, сторони погодили строк нарахування штрафних санкцій 18 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане (п.5.10 Договору).

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичний розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 25 829,83 грн., при цьому судом досліджено, що позивачем при здійснені розрахунку враховані суми часткової сплати боргу.

При цьому, оскільки Замовником було прострочено сплата всієї суми зобов`язання більш ніж на 15 днів, у відповідності до п.5.9 Договору, також застосовується штраф у розмірі 7% від 56088,55 грн. що складає 3926,20 грн. за заявкою №2 та штраф у розмірі 7% від 96953,00 грн. що складає 6786,71 грн. (96953 X 7%) за заявкою №3.

Отже, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 10 712,91 грн. штрафу, а вказана вимога визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України судовий збір покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а позивач не підтримав в частині свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Щодо вимог Позивача про стягнення 5 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаний з розглядом справи. До витрат пов`язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідально до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В матеріалах справи містяться копія укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням МАСТ договору про надання правової допомоги №04//06 від 04.06.2019, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання здійснювати захист, представництво та/або надавати інші види правової допомоги на умовах та в порядку, що визначені цим договором, рахунок на оплату №1 від 04.06.2019, платіжне доручення №444 від 06.06.2019 на суму 5 000,00 грн.

Відповідально до ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, ч.4 ст. 231, 129, 130, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" від позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 76 520,77 грн. суми основного боргу.

Провадження у справі №910/8830/19 в частині стягнення 76 520,77 грн. закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хеппіком Інтернешнл (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11/2, код 36470745) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЛЕМАН УКРАЇНА" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 15А, код 42146395) 25 829 (двадцять п`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 83 коп. пені, 10 712 (десять тисяч сімсот дванадцять) грн. 91 коп. штраф, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору, 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.11.2019

Суддя І.І. Борисенко