Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/12350/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019Справа № 910/12350/19 за позовом Приватного малого підприємства - науково-виробничої фірми Продекологія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Адванта Груп

про стягнення 74424,14 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство - науково-виробнича фірма Продекологія звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Адванта Груп про стягнення 74424,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару в повному обсязі на підставі договору поставки №АД 081 від 25.06.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 74424,14 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/12350/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

25.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Адванта Груп (постачальник, відповідач) та Приватним малим підприємством - Науково-виробничою фірмою Продекологія (покупець, позивач) укладено договір поставки №АД 081(далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар.

Найменування, кількість і ціна товару визначаються відповідно до рахунків на оплату, вказуються у накладних, а також можуть визначатись відповідно до укладених специфікацій, якщо вони складались сторонами (п. 1.2. Договору).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що покупець оплачує товар в гривнях в безготівковому порядку на підставі рахунку на оплату. Оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється я шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у специфікаціях до даного договору поставки.

Згідно з п. 4.3. Договору постачальник здійснює поставку протягом 10 робочих днів з моменту здійснення оплати товару.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про укладення сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання Договору позивачем сплачено відповідачу передоплату у розмірі 709522,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1634 від 26.06.2018 на суму 23339,24 грн., від 02.07.2018 на суму 6750,00 грн., №1819 від 18.07.2018 на суму 216237,40 грн., № 1979 від 03.08.2018 на суму 256392,00 грн., №2016 від 07.08.2018 на суму 32256,00 грн., №2261 від 06.09.2018 на суму 7077,00 грн., №2269 від 07.09.2018 на суму 4179,00 грн., №2523 від 04.10.2018 на суму 47893,50 грн., №2547 від 05.10.2018 на суму 9100,00 грн., №2612 від 16.10.2018 на суму 103895,40 грн., №2617 від 17.10.2018 на суму 2402,50 грн.

Судом встановлено, що відповідачем поставлено позивачеві товар на загальну суму 620097,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №Ад-0907/01 від 09.07.2018 на суму 22661,40 грн., №Ад-2307/08 від 23.07.2018 на суму 171669,71 грн., №Ад-2707/03 від 27.07.2018 на суму 47579,00 грн., №Ад-1008/01 від 10.08.2018 на суму 31392,00 грн., №Ад-1008/03 від 10.08.2018 на суму 153301,06 грн., №Ад-1409/04 від 14.09.2018 на суму 7414,00 грн., №Ад-2709/05 від 27.09.2018 на суму 2746,20 грн., №Ад-0910/01 від 09.10.2018 на суму 9100,00 грн., №Ад-0910/02 від 09.10.2018 на суму 52848,00 грн., №Ад-1610/01 від 16.10.2018 на суму 2402,50 грн., №Ад-2510/08 від 25.10.2018 на суму 93538,45 грн., №Ад-1312/01 від 13.12.2018 на суму 19608,00 грн., №Ад-1001/01 від 10.01.2019 на суму 5837,58 грн.

Судом встановлено, що відповідно до листа від 07.11.2018 №2248, адресованого відповідачу, позивач вимагав перерахувати грошові кошти за Договором у зв`язку з в частині невиконанням умов Договору щодо поставки товару.

Судом встановлено, що 28.11.2018 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. як повернення надлишково сплачених коштів згідно з листом від 07.11.2018 №2248.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару в повному обсязі на підставі договору поставки №АД 081 від 25.06.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 74424,14 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, на виконання Договору позивачем сплачено відповідачу передоплату у розмірі 709522,04 грн.

Як встановлено судом, відповідачем поставлено позивачеві товар на загальну суму 620097,90 грн.

Згідно з п. 4.3. Договору постачальник здійснює поставку протягом 10 робочих днів з моменту здійснення оплати товару.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин, з огляду на передбачений у Договорі строк поставки, строк виконання зобов`язання з поставки товару, вартість якого попередньо сплачена позивачем, є таким, що настав.

Як встановлено судом, відповідно до листа від 07.11.2018 №2248, адресованого відповідачу, позивач вимагав перерахувати грошові кошти за Договором у зв`язку з в частині невиконанням умов Договору щодо поставки товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару абоповернення суми попередньої оплати .

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за Договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов`язання щодо поставки на суму 74424,14 грн.) через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у листі позивача щодо повернення коштів, такий договір (зобов`язання щодо поставки на суму 74424,14 грн.) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Як встановлено судом, 28.11.2018 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. як повернення надлишково сплачених коштів згідно з листом від 07.11.2018 №2248.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, однак відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 74424,14 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Адванта груп (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, 4, літера А, оф. 1; ідентифікаційний код: 40148893) на користь Приватного малого підприємства - Науково-виробничої фірми Продекологія (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 32; ідентифікаційний код: 21081867) грошові кошти у розмірі 74424 (сімдесят чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева