Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/12133/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2019Справа № 910/12133/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Т. Групп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Чермет Харків

про стягнення 130602,17 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю А.В.Т. Групп звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чермет Харків про стягнення 130602,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати заборгованості за договором поставки №АВТ310315 від 31.03.2015, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 130602,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Т. Групп залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати докази сплати судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа із підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку) та розмірі - 1959,03 грн.; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

18.09.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/12133/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю А.В.Т. Групп (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Чермет Харків (відповідач, покупець) укладено договір поставки №АВТ310315 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити поліетилен ВД, поліетилен НД, поліпропілен, полістирол, пігменти, крейдовий наповнювач та барвники в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію.

Згідно з п. 7.1. Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 7 календарних днів з дати поставки продукції.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 146000,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1129 від 14.07.2016 на суму 36500,00 грн.; № 1136 від 18.07.2016 на суму 36500,00 грн.; № 1234 від 04.08.2016 на суму 36500,00 грн.; № 1241 від 04.08.2016 на суму 36500,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач сплатив відповідачу 15397,83 грн. за поставлений товар, що підтверджується довідкою АТ ОТП Банк від 16.10.2019 №008-01/1293 (сума оплати - 5200,00 грн.) та довідкою АТ Банк Січ від 17.10.2018 №26-14/50 (сума оплати - 10197,83 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати заборгованості за договором поставки №АВТ310315 від 31.03.2015, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 130602,17 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 146000,00 грн.

Як встановлено судом, пунктом 3.5. Договору передбачено, що датою поставки є дата передачі продукції покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на продукцію.

Згідно з п. 7.1. Договору покупець зобов`язаний здійснити оплату поставленої продукції в строк, що не перевищує 7 календарних днів з дати поставки продукції.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наведених обставин, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Як встановлено судом, відповідач сплатив відповідачу 15397,83 грн. за поставлений товар, що підтверджується довідкою АТ ОТП Банк від 16.10.2019 №008-01/1293 (сума оплати - 5200,00 грн.) та довідкою АТ Банк Січ від 17.10.2018 №26-14/50 (сума оплати - 10197,83 грн.).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 130602,17 грн. підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чермет Харків (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 39, приміщення 2; ідентифікаційний код: 36455308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А.В.Т.Групп (51413, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, 418-А; ідентифікаційний код: 39385820) основний борг у розмірі 130602 (сто тридцять тисяч шістсот дві) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 1959 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 03 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева