Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/13188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/13188/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства Київтранспарксервіс

до Гаражно-будівельного кооперативу Полісся

про стягнення 117.698,59 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

24.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства Київтранспарксервіс до Гаражно-будівельного кооперативу Полісся про стягнення 117.698,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору № ДНП-2015-07/47 від 30.07.2015, позивачем передано відповідачу на організацію та експлуатацію 50 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування. Умовами договору встановлено, що плата за одне місце для паркування становить 6,50 грн за одну добу, та встановлено, що розрахунки за вказаним договором здійснюються шляхом оплати відповідачем у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця. У зв`язку з тим, що відповідачем не було сплачено кошти за експлуатацію місць для паркування за період з вересня 2018 року по липень 2019 року у розмірі 108.550,00 грн, позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу № 053/05-2394 від 12.07.2019. Оскільки відповідачем вказану суму сплачено не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 117.698,59 грн, з яких 108.550,00 грн основного боргу, 5.317,95 грн пені, 2.303,26 грн інфляційних втрат та 1.527,38 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/13188/19 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.10.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050895673 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04213, м. Київ, вул. Північна, 3, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 01.10.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050895673, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 22.10.2019 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 01.10.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2015 між Комунальним підприємством Київтранспарксервіс (сторона-1, позивач) та Автокооперативом по експлуатації відкритих автостоянок Полісся (сторона-2, відповідач) було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-07/47 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору сторона-2 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 50 (п`ятдесят) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Північна, 3, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (далі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Спір виник в зв`язку з тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів та позивачем нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 29.07.2018.

Відповідно до п. 6.3 договору якщо за 30 днів календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна з сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити договору, його дія продовжується на такий самий термін.

Сторонами доказів на підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є продовженим.

Згідно п. 3.1 договору плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі:

вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1,92 грн;

ПДВ - 0,38 грн;

збір за місця для паркування транспортних засобів - 4,20 грн.

Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по договору визначена в графіку платежів (додаток № 1 до договору) (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до договору).

Пунктом 3.4 договору сторона-1 зобов`язана не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках акт здачі наданих послуг. Сторона-2 зобов`язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати акт здачі наданих послуг, протягом п`яти робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту.

Згідно з п. 3.5 договору в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень.

Відповідно до п. 3.8 договору оплата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору проводиться за період з дати підписання договору по дату повернення фіксованих місць для паркування згідно з п. 1.4 договору.

В матеріалах справи наявні наступні акти надання послуг на загальну суму 108.550,00 грн, які з боку відповідача не підписано

№ 3397 від 31.05.2019 на суму 9.750,00 грн (за вересень208 року),

№ 3396 від 31.05.2019 на суму 10.075,00 грн (за жовтень 2018 року),

№ 3395 від 31.05.2019 на суму 9.750,00 грн (за листопад 2018 року),

№ 3398 від 31.05.2019 на суму 10.075,0 грн (за грудень 2018 року),

№ 3399 від 31.05.2019 на суму 10.075,00 грн (за січень 2019 року),

№ 3400 від 31.05.2019 на суму 9.100,00 грн (за лютий 2019 року),

№ 3401 від 31.05.2019 на суму 10.075,00 грн (за березень 2019 року),

№ 3402 від 31.05.2019 на суму 9.750,00 грн (за квітень 2019 ркоу),

№ 3403 від 31.05.2019 на суму 10.075/,00 грн (за травень 2019 року),

№ 4061 від 30.06.2019 на суму 9.750,00 грн,

№ 4977 від 31.07.2019 на суму 10.075,00 грн.

Акти за період з вересня 2018 року по червень 2019 року надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією 12.07.2019 разом з листом вимогою № 053/05-2394 від 12.07.2019 про сплату заборгованості в розмірі 98.475,00 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 0043022 0039611, накладною № 0407310071415, описом вкладення у цінний лист від 12.07.2019.

Також акти за період з вересня 2018 року по червень 2019 року разом з листом вимогою № 053/05-2394 від 12.07.2019 було вручено представнику відповідача, що підтверджується відповідною розпискою та проставлянням печатки відповідача на вказаному листі.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 3.5 договору послуги за період з вересня 2018 року по червень 2019 року за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Доказів направлення або вручення відповідачу акту надання послуг за липень 2019 року (№ 4977 від 31.07.2019) не подано та матеріали справи не містять.

Разом з цим умовами договору не передбачено, що оплата здійснюється за результатами складання актів наданих послуг. Крім того, відповідачем не надано доказів в підтвердження повернення ним позивачу фіксованих місць для паркування.

Отже наявні в матеріалах справи докази підтверджують надання послуг за договором за період з вересня 2018 року по липень 2019 року на суму 108.550,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2.2.6 договору сторона-2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 цього договору.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення платежів в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка не оспорена відповідачем, що складає 108.550,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 108.550,00 грн підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки внесення платежів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України , підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо внесення платежів.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем пред`явлено до стягнення пеню нараховану за прострочення платежів за наданими послугами за період з лютого по липень 2019 року.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір пені становить 5.298,63 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5.298,63 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо початку прострочення по сплаті за надані послуги у травні 2019 року.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.303,26 грн інфляційних втрат та 1.527,38 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 1.523,25 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1.523,25 грн - 3% річних.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо початку прострочення по сплаті за надані послуги у січні та травні 2019 року.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 2.303,26 грн інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства Київтранспарксервіс є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу Полісся (04213, м. Київ, вул. Північна, 3, код ЄДРПОУ 21514312) на користь Комунального підприємства Київтранспарксервіс (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739) 108.550 (сто вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп. основного боргу, 5.298 (п`ять тисяч триста сімнадцять) грн 63 коп. пені, 2.303 (дві тисячі триста три) грн 26 коп. інфляційних втрат, 1.523 (одна тисяча п`ятсот двадцять три) грн 25 коп. - 3% річних, 1.920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова