Рішення

від 20.11.2019 по справі 914/1443/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2019 справа №914/1443/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Ера Трейд

відповідача 2: ОСОБА_1

про: стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно,

Представники

позивача: Вертас М.М. (довіреність №68/1/19 від 14.05.2019р.);

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Котур М.В. (ордер серії ЛВ №149715 від 30.09.2019р.),

ВСТАНОВИВ:

23.07.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Ера Трейд та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно.

Оскільки відповідачем у позовній заяві зазначено фізичну особу - громадянку ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.176 ГПК України, звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

05.08.2019р. на адресу суду у відповідь на вищевказане звернення надійшла інформація про те, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.08.2019р. позовну заяву Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Ера Трейд та до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

15.08.2019р. позивачем подано до суду заяву, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№34080/19.

20.08.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 18.09.2019р.

У підготовче засідання 18.09.2019р. з`явився представник позивача, відповідачі участь повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, протокольною ухвалою від 18.09.2019р. суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 30.09.2019р.

Крім того, ухвалами від 19.09.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідачів у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

26.09.2019р. позивачем подано до суду заяву про долучення доказу оплати судового збору, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№39712/19.

У підготовче засідання 30.09.2019р. з`явилися представники позивача та відповідача 2, відповідач 1 участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, 30.09.2019р. представником відповідача 2 подано до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№40018/19.

Протокольною ухвалою від 30.09.2019р. суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.10.2019р.

Крім того, ухвалою від 01.10.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідач 1 у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 15.10.2019р. з`явилися представники позивача та відповідача 2, відповідач 1 участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. При цьому, 15.10.2019р. відповідача 2 подано до суду додаткові пояснення щодо застосування строку позовної давності, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№42463/19.

15.10.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 04.11.2019р.; явку представників учасників справи у судове засідання визнати обов`язковою.

У судове засідання 04.11.2019р. з`явилися представники позивача та відповідача 2, відповідач 1 участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 04.11.2019р. суд ухвалив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 20.11.2019р.

Крім того, ухвалою від 05.11.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідач 1 у цій справі та повідомив про дату, час та місце судового засідання з розгляду спору по суті.

У судове засідання 20.11.2019р. з розгляду спору по суті з`явилися представники позивача та відповідача 2, відповідач 1 участь повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачу 1 можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем 1 кредитних зобов`язань, що виникли на підставі Генерального договору Кредитної лінії №75/К/16 від 26.12.2016р. та Додаткового договору №1 від 28.12.2016р., враховуючи забезпечення вимог позивача, як кредитора, за такими договорами іпотекою, на підставі укладеного 26.12.2016р. між позивачем та відповідачем 2 Договору іпотеки (реєстр. №3042), просить суд стягнути з відповідача 1 на користь позивача заборгованість в розмірі 24758,76дол. США та 27785,25грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 20000,00дол. США (екв. по курсу НБУ 528341,60грн.); заборгованість по процентах - 2722,23дол. США (екв. по курсу НБУ 71913,37грн.); заборгованість по нарахованій пені за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення основної суми боргу та процентів - 2036,53дол. США (екв. по курсу НБУ 53799,17грн.); заборгованість по щомісячній комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно - 6800,00грн.; заборгованість по комісії за невикористаний ліміт - 14595,06грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 5068,26грн.; заборгованість по нарахованій за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно пені за прострочення комісій - 1321,93грн.).

Також, позивач просить в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу 2. При цьому, способом реалізації предмета іпотеки визначити - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позиція відповідача 2:

Відповідач 2 проти позову заперечив частково, а саме:

- в частині позовних вимог про стягнення 1533,34дол. США заборгованості по процентах з підстав нарахування таких поза межами встановленого строку кредитування;

- в частині позовних вимог про стягнення 140,18дол. США заборгованості по нарахованій пені за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення процентів;

- в частині позовних вимог про стягнення 1896,35дол. США заборгованості по нарахованій пені за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення процентів з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, пояснень представників позивача та відповідача 2, суд встановив таке:

26.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком Львів , правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк Львів (надалі по тексту - Банк , позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ера Трейд (надалі по тексту - Позичальник , відповідач 1 ) укладено Генеральний договір Кредитної лінії №75/К/16 (надалі по тексту - Кредитний договір ), відповідно до п. 1.1. якого, Банк зобов`язується відкрити Позичальнику відкличну відновлювальну Кредитну Лінію з максимальним лімітом заборгованості, в межах якої надавати йому Кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а Позичальник зобов`язується повернути Кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим договором.

Конкретні умови кредитування, зокрема: сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення Кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід`ємною частиною цього договору. Додаткові договори не повинні суперечити загальним та граничним умовам, що визначені цим договором (п. 1.2. Кредитного договору).

Згідно п.2.1. Кредитного договору, Банк здійснює кредитування за цим договором на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості за Кредитною лінією та валюта кредитування - 60000,00дол. США (п.2.1.1. Кредитного договору); строк дії Кредитної лінії включно до 25.12.2019р. (п.2.1.4. Кредитного договору).

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору, в межах максимального ліміту заборгованості, передбаченого п.2.1.1. цього договору, Позичальнику надаються Кредити на строк не більше 12 місяців. Кожна видача Кредиту в межах максимального ліміту Кредитної лінії оформляється додатковим договором до цього договору, в якому вказуються сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення Кредиту, рахунки для обліку Кредиту та відсотків за його користування.

28.12.2016р. між Банком та Позичальником укладено додатковий договір №1 до Кредитного договору (надалі по тексту - Додатковий договір ), який, згідно з п.8, є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Згідно умов Додаткового договору, в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою Кредитною лінією, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 20000,00 доларів США. Кредит надається на строк до 27.12.2017р. включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Кредитного договору (п.1. Додаткового договору).

На виконання умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США (екв. 533013,40грн.), що підтверджується меморіальним ордером №372598 від 28.12.2016р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 Додаткового договору, Позичальник зобов`язується сплачувати Банку проценти у розмірі 10% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Кредитному договорі (аналогічні положення щодо розміру процентної ставки визначені у п.2.1.3. Кредитного договору).

Згідно з п.4.4. Кредитного договору, Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2. цього Договору, у валюті отриманого Кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Крім того, відповідно до п.п.4.1.2., 4.1.3., 4.1.4. Кредитного договору, за відкриття Кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісію у розмірі 600,00 доларів США, що сплачується Позичальником щомісячно рівними частинами протягом перших трьох місяців з дати підписання Кредитного договору в гривнях по курсу НБУ на дату оплати; за управління Кредитною лінією - комісію у розмірі 400,00грн., що сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця; комісія за невикористання відновлювальної Кредитної лінії нараховується щомісячно у розмірі 1% річних від суми щоденного невикористаного залишку коштів по Кредитній лінії за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) у валюті кредитування та сплачується щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нарахована комісія

Відповідно до п.5.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний повернути Банку Кредит/Кредити у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором і додатковими договорами.

Згідно п. 2.8. Додаткового договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у разі несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.

Як зазначає позивач, відповідач 1 свої кредитні зобов`язання не виконав належним чином, суму наданого Банком кредиту у розмірі 20000,00 доларів США не повернув. Крім того, станом на 14.06.2019р., заборгованість відповідача 1 перед позивачем зі сплати процентів становить 2722,23дол.США; комісії за відкриття Кредитної лінії - 5068,26грн.; щомісячної комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно - 6800,00грн.; комісії за невикористаний ліміт - 14595,06грн.

Згідно п.7.1. Кредитного договору, за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/Кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) Банк вправі вимагати в позичальника сплату пені: за зобов`язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки; за зобов`язання в іноземній валюті - в розмірі 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

Так, у зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором, позивачем за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно нараховано 2036,53дол. США (екв. по курсу НБУ 53799,17грн.) пені за прострочення основної суми боргу та процентів; 1321,93грн. пені за прострочення комісій.

26.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком Львів , правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк Львів (надалі по тексту Іпотекодержатель ) та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Іпотекодавець , відповідач 2 ) укладено Договір іпотеки (надалі по тесту - Договір іпотеки ), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. (зареєстровано в реєстрі за №3042), згідно п. 1.1. якого, іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя (позивача), що випливають з умов Кредитного договору та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником (відповідачем 1), відповідно до якого Іпотекодержатель відкрив Позичальнику кредитну лінію з лімітом у сумі 60000,00 доларів США, яку Позичальник зобов`язується повернути в строк до 25.12.2019р. зі сплатою 10 відсотків річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов Кредитного договору, а також оплатити комісії, неустойки та штрафні санкції, у випадках, передбачених Кредитним договором (надалі по тексту - Основне зобов`язання ).

Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Іпотекодержателем, викладених у Основному зобов`язанні, передає в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно (надалі по тексту - Предмет іпотеки ), а саме:

- житловий будинок №10а з приналежними до нього будівлями і спорудами, що знаходиться в місті Львові по вулиці Бандрівського Д., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 701077246101. Житловий будинок складається з п`яти житлових кімнат, житловою площею 84,7кв.м. та кухні. Загальна площа житлового будинку 139,7кв.м. До господарських будівель та споруд відносяться: цегляний гараж, бетонна огорожа, металева хвіртка, металеві ворота;

- земельну ділянку, площею 0,0265 гектарів, що знаходиться в місті Львові по вулиці Бандрівського Д., 10а, на якій розташований вказаний вище житловий будинок. Кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:06:019:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 722571446101.

Згідно п.3.1.4. Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань за цим та/або Кредитним договором, достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Пунктом 5.1. Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення Позичальником зобов`язань за Основним зобов`язанням та/або Іпотекодавцем умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш, ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов`язання, якщо у момент настання строку виконання Іпотекодавцем хоча б однієї з умов Основного зобов`язання, вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов`язанням строк суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій) (п.5.2. Договору іпотеки).

Відповідно до абз.абз.6, 9 п.2.7., п.5.9. Кредитного договору, Банк у випадках невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором, несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини має право вимагати дострокове повернення Кредиту/Кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про шо письмово повідомляє Позичальника.

Враховуючи допущені відповідачем 1, як Позичальником, порушення умов Кредитного договору, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідачів надіслано лист-вимогу вих.№229/0-24 від 15.08.2018р. щодо повернення кредиту протягом тридцятиденного строку з дати його отримання. При цьому, позивач повідомив, що у випадку невиконання вказаної вимоги, він розпочне процедуру стягнення, в тому числі, за рахунок Предмета іпотеки.

Вказаний лист отримано відповідачами, що підтверджується відміткою на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень №79006 0082585 9 та №79006 0082584 0 від 21.08.2018р., однак такий, залишений відповідачами без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 на користь позивача заборгованості в розмірі 24758,76дол. США та 27785,25грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 20000,00дол. США (екв. по курсу НБУ 528341,60грн.); заборгованість по процентах - 2722,23дол. США (екв. по курсу НБУ 71913,37грн.); заборгованість по нарахованій пені за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення основної суми боргу та процентів - 2036,53дол. США (екв. по курсу НБУ 53799,17грн.); заборгованість по щомісячній комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно - 6800,00грн.; заборгованість по комісії за невикористаний ліміт - 14595,06грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 5068,26грн.; заборгованість по нарахованій за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно пені за прострочення комісій - 1321,93грн.). Також, позивач просить в рахунок погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить відповідачу При цьому, способом реалізації предмета іпотеки визначити - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 26.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком Львів (Банк), правонаступником якого є позивач, та відповідачем 1 (Позичальник) укладено Кредитний договір. При цьому, 28.12.2016р. між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір, який є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Кредитного договору, отже, на підставі такого у позивача та відповідача 1 виникли відповідні права та обов`язки.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно умов Додаткового договору, в межах максимального ліміту заборгованості за відкритою Кредитною лінією, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 20000,00 доларів США.

Так, на виконання умов Кредитного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 20000,00 доларів США (екв. 533013,40грн.), що підтверджується меморіальним ордером №372598 від 28.12.2016р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Кредит надається на строк до 27.12.2017р. включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Кредитного договору (п.1. Додаткового договору).

Беручи до уваги викладене, останнім днем встановленого Кредитним договором строку для повернення грошових коштів (кредиту) був 27.12.2017р.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Проте, відповідач 1, як Позичальник, у відповідності до умов Кредитного договору не повернув позивачу отримані грошові кошти (кредит). Внаслідок чого, у відповідача 1 перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 20000,00 доларів США.

Доказів повернення відповідачем 1 позивачу грошових коштів (кредиту) сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем 1 виконання передбаченого умовами Кредитного договору грошового зобов`язання з повернення кредиту, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 20000,00 доларів США заборгованості по кредиту є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 2722,23дол. США (екв. по курсу НБУ 71913,37грн.) заборгованості по процентах , суд зазначає наступне:

як зазначено вище, відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.3 Додаткового договору, Позичальник зобов`язується сплачувати Банку проценти у розмірі 10% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Кредитному договорі (аналогічні положення щодо розміру процентної ставки визначені у п.2.1.3. Кредитного договору).

Згідно з п.4.4. Кредитного договору, Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2. цього Договору, у валюті отриманого Кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

Так, як зазначає позивач, відповідач 1, передбачені умови Кредитного договору зобов`язання щодо сплати процентів виконав частково, здійснивши оплати у загальному розмірі 861,11 доларів США, з яких : 29.12.2016р. у розмірі 22,22 доларів США, 28.02.2017р. - 222,22 доларів США, 24.03.2017р. - 277,78 доларів США, 28.04.2017р. - 166,67 доларів США, 30.06.2017р. - 172,22 доларів США.

Суд звертає увагу, що нарахування процентів за Кредитним договором позивачем здійснено по 03.10.2018р.

Водночас, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.5.5. постанови від 28.10.2019р. у справі №911/2558/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85393880 ; у п.56. постанови від 11.09.2019р. у справі №903/908/17, текст якої розміщено за наступною веб-адресою:) http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214794 ; позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у п.54. постанови від 28.03.2019р. у справі №444/9519/12, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74838904 ).

Враховуючи наведене, а також передбачений п.1 Додаткового договору строк кредитування, останній день якого - 27.12.2017р., у позивача відсутнє право здійснення нарахувань поза межами такого, а тому, перевіривши правильність здійсненого в межах строку кредитування розрахунку процентів за Кредитним договором, судом встановлено, що 1705,56 доларів США (172,22 + 172,22 + 155,56 + 172,22 + 166,67 + 172,22 + 161,11 + 5,56 + 172,22 + 172,22 + 166,67 + 16,67 = 1705,56) заборгованості зі сплати процентів не підлягають до задоволення.

Водночас, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 1016,67 доларів США (3583,34 (загальна сума нарахованих процентів) - 1705,56 (сума процентів, нарахованих поза межами строку кредитування) - 861,11 (сума сплачених відповідачем 1 процентів) = 1016,67) (екв. по курсу НБУ 26857,45грн.) заборгованості по процентах є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості зі сплати комісій , з якої: заборгованість по щомісячній комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно - 6800,00грн.; заборгованість по комісії за невикористаний ліміт - 14595,06грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 5068,26грн., суд зазначає наступне:

відповідно до п.4.1.2. Кредитного договору, за відкриття Кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісію у розмірі 600,00 доларів США, що сплачується Позичальником щомісячно рівними частинами протягом перших трьох місяців з дати підписання Кредитного договору в гривнях по курсу НБУ на дату оплати.

Враховуючи викладене, протягом перших трьох місяців з дати підписання Кредитного договору, відповідач 1 був зобов`язаний сплачувати позивачу комісію за видачу кредиту (за відкриття Кредитної лінії), а саме, по 200,00 доларів США (600 / 3 = 200) в гривнях по курсу НБУ на дату оплати.

Проте, як зазначає позивач, відповідач 1, передбачені умови Кредитного договору зобов`язання щодо сплати комісії за відкриття Кредитної лінії, виконав частково, здійснивши оплати на загальну суму 10691,80грн. (екв. по курсу НБУ станом на дату оплат - 395,88доларів США (195,34 + 200,54 = 395,88)), з яких: 29.12.2016р. - у розмірі 5253,35грн. (екв. по курсу НБУ станом на дату оплати - 195,34 доларів США (5253,35 / 26,893158 = 195,3415066 ? 195,34)); 31.01.2017р. - 5438,45грн. (екв. по курсу НБУ станом на дату оплати - 200,54 доларів США (5438,45 / 27,119036 = 200,5399454 ? 200,54)).

Враховуючи наведене, станом на дату пред`явлення позову, борг відповідача перед позивачем зі сплати комісії за видачу кредиту становить 204,12 доларів США (600 (загальна сума комісії вищевказаного виду) - 395,88 (сума здійснених відповідачем 1 оплат вказаного виду комісії) = 204,12), що еквівалентно в гривнях по курсу НБУ 5392,25грн. (204,12 * 26,41708 = 5392,25437 ? 5392,25).

Водночас, відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 5068,26грн. є підставними та обґрунтованими, а тому, підлягають до задоволення.

Відповідно до п.4.1.3 Кредитного договору, за управління Кредитною лінією - комісію у розмірі 400,00грн., що сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця.

Враховуючи наведене, починаючи з отримання кредиту, відповідач 1 був зобов`язаний не пізніше останнього робочого дня місяця щомісячно здійснювати оплату комісії за управління Кредитною лінією у розмірі 400,00грн. Отже, станом жовтень 2018р. відповідач 1 повинен був сплатити позивачу 9200,00грн. вищевказаної комісії.

Проте, як зазначає позивач, відповідач 1, передбачені умови Кредитного договору зобов`язання щодо сплати щомісячної комісії за управління Кредитною лінією виконав частково, здійснивши оплати у загальному розмірі 2400,00грн., а саме, по 400,00грн. 29.12.2016р., 31.01.2017р., 28.02.2017р., 24.03.2017р., 28.04.2017р., 31.05.2017р.

Враховуючи наведене, борг відповідача 1 перед позивачем за сплати вказаного виду комісії становить 6800,00грн. (9200 - 2400 = 6800).

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 6800,00грн. заборгованості по щомісячній комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно є підставними та обґрунтованими, а відтак, підлягають до задоволення.

Відповідно до п.4.1.4. Кредитного договору, за комісія за невикористання відновлювальної Кредитної лінії нараховується щомісячно у розмірі 1% річних від суми щоденного невикористаного залишку коштів по Кредитній лінії за методом факт/360 (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) у валюті кредитування та сплачується щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нарахована комісія

Як зазначає позивач, відповідач 1, передбачені умови Кредитного договору зобов`язання щодо сплати комісії за невикористання відновлювальної Кредитної лінії (комісії за невикористаний ліміт) виконав частково, здійснивши оплату у загальному розмірі 1050,03грн., з яких 120,85грн. - 29.12.2016р., 929,18грн. - 24.03.2017р.

Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань вищевказаного виду комісії, зазначає, що такий здійснено вірно, а тому, позовні вимоги про стягнення 14595,06грн. (15645,09 (сума нарахованої комісії вищевказаного виду) - 1050,03 (сума здійснених відповідачем 1 оплат вказаного виду комісії) = 14595,06) комісії за невикористаний ліміт є підставними та обґрунтованими, а отже, підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені , нарахованої за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення основної суми боргу та процентів - 2036,53дол. США (екв. по курсу НБУ 53799,17грн.), за прострочення комісій - 1321,93грн., суд зазначає наступне:

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.1. Кредитного договору, за невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту/Кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) Банк вправі вимагати в позичальника сплату пені: за зобов`язаннями у національній валюті - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки; за зобов`язання в іноземній валюті - в розмірі 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

Також, судом враховано, що відповідно до положень п.5.7. Кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки (п.5.7.1.); прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування Кредитом/Кредитами (п.5.7.2.); строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування Кредитом/Кредитами, термін сплати яких наступає в поточному місяці (п.5.7.3.); прострочені платежі по поверненню Кредиту/Кредитів (основного боргу) (п.5.7.4.); строкові платежі по поверненню Кредиту/Кредитів (основного боргу) (п.5.7.5.); строкові платежі по поверненню Кредиту/Кредитів (основного боргу) на наступі місяць/місяці (п.5.7.6.).

Перевіривши правильність розрахунку пені за прострочення передбачених умовами Кредитного договору зобов`язань щодо повернення кредиту, суд зазначає, що такий здійснено позивачем невірно, з огляду на наступне:

згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.3 ст.254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зазначення у п.7.1. Кредитного договору формулювання за весь час прострочення і за кожен день прострочення не є збільшенням строку нарахування пені в розумінні ч.6 ст.232 ГК України.

Враховуючи наведене, а також відсутність умов Кредитного договору, якими б його сторони збільшили строк нарахування пені, позивач вправі здійснити такі в межах шестимісячного строку з моменту виникнення боргу, а саме, з 28.12.2017р. по 28.06.2018р.

Проте, всупереч наведеному, позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення передбачених умовами Кредитного договору зобов`язань щодо повернення кредиту (по основній сумі боргу) за період з 28.12.2017р. по 30.06.2018р., за результатами якого, заявлена до стягнення сума вказаної пені, становила 1850,00доларів США.

Беручи до уваги зазначене вище, судом здійснено перерахунок суми пені за прострочення основної суми боргу:

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 20000,00 28.12.2017 - 28.06.2018 183 0,05 % 1830,00 Таким чином, загальна сума пені за прострочення основної суми боргу складає 1830,00 доларів США.

Крім того, судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої у зв`язку із простроченням сплати процентів та встановлено, що такий здійснено позивачем невірно, оскільки, як зазначено вище, позивач вправі здійснювати нарахування процентів виключно в межах строку кредитування, а тому, безпідставним є стягнення пені у розмірі, обчисленому від суми процентів, нарахованих поза межами такого строку.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача 1 щодо нарахування позивачем пені на проценти поза межами строку кредитування, оскільки позивач вправі здійснити відповідні нарахування в межах встановленого законом шестимісячного строку починаючи з наступного дня після виникнення боргу у зв`язку із несплатою процентів, а отже, нарахування пені не обмежується строком кредитування.

Беручи до уваги зазначене вище, в межах заявлених позивачем періодів, судом здійснено перерахунок суми пені за прострочення сплати процентів:

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 172,22 01.11.2017 - 30.04.2018 181 0,05 % 15,59 166,67 01.12.2017 - 31.05.2018 182 0,05 % 15,17 172,22 01.01.2018 - 30.06.2018 181 0,05 % 15,59 За результатами вищевказаного перерахунку, судом встановлено, що загальна сума пені за прострочення сплати процентів, в межах заявлених позивачем періодів та встановленого ч.6 ст.232 ГПК України строку, яка підлягає стягненню з відповідача 1 складає 46,35 доларів США.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2036,53 доларів США, нарахованої за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення основної суми боргу та процентів, підлягають до задоволення в частині стягнення 1876,35 доларів США (1830 (сума пені по основному боргу) + 46,35 (сума пені по процентах) = 1876,35) (екв. по курсу НБУ 49567,69грн. (1860,76 * 26,41708 = 49567,68806 ? 49567,69) ).

Крім того, за результатами здійсненого судом перерахунку суми пені за прострочення сплати комісії, суд зазначає, що такий здійснено вірно.

Так, позивачем в межах шестимісячного строку з моменту прострочення відповідачем зобов`язань щодо оплат, передбачених п.п.4.1.3., 4.1.4. Кредитного договору, щомісячних комісій за управління Кредитною лінією та за невикористання відновлювальної Кредитної лінії, здійснено нарахування пені.

При цьому, судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума пені за прострочення комісій не включає в себе пеню за прострочення оплати, передбаченої п.4.1.2. Кредитного договору комісії за відкриття Кредитної лінії.

Водночас, хоч і за результатами проведеного розрахунку, позивачем визначено, що сума вказаної пені становить 1326,33грн. (313,60+160,60+625,36+226,77=1326,33), проте позивачем заявлено до стягнення лише 1321,93грн. пені за прострочення комісій.

Беручи до уваги викладене вище, в тому числі факт порушення відповідачем 1 передбачених умовами Кредитного договору зобов`язань щодо оплати щомісячних комісій за управління Кредитною лінією та за невикористання відновлювальної Кредитної лінії, враховуючи положення ч.2 ст.237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення 1321,93грн. пені за прострочення комісій є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення повністю.

Щодо можливості стягнення вищевказаних сум в іноземній валюті , суд зазначає наступне:

відповідно до ст.2 Закону України Про банки і банківську діяльність , кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч.2 ст.198 ГК України).

Суд враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №373/2054/16-ц, згідно з яким як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству (вказаний висновок враховано також і Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в абз.3 п.7.10. постанови від 22.10.2019р. у справі №905/2508/15, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85497097 ).

Водночас, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 28.03.2018р. у справі №912/1462/16, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/73081596 ).

Враховуючи наведене, судом встановлено наявність у Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку Львів , правонаступником якого є Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Львів , права на здійснення валютних операцій, підтверджується Генеральною ліцензією №54 від 26.10.2011р. та додатком до неї (копії яких містяться в матеріалах справи).

Отже, передбачені умовами Кредитного договору зобов`язання в іноземній валюті, а також стягнення, у зв`язку із невиконанням таких зобов`язань грошових сум в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України. При цьому, суд звертає увагу, що еквівалент заявлених до стягнення сум у гривнях визначено позивачем та перераховано судом за наступним курсом гривні до долара США станом на 14.06.2019р., а саме: 100 доларів США= 2641,708грн.

Щодо строку позовної давності .

Так, у відзиві на позовну заяву відповідачем 1 зазначено про пропуск строку позовної давності, встановленого для звернення з вимогами про стягнення пені у розмірі 1896,35доларів США.

Проте, суд зазначає, що такі доводи відповідача 1 є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.7.5. Кредитного договору, сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором, прирівнюється до строку позовної давності, встановленої законом для основної вимоги за цим договором.

Так, згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується Позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховуючи положення ч.1 ст.257 ЦК України, позовна давність встановленої законом для основної вимоги за Кредитним договором становить 3 роки.

Отже, сторони, скориставшись наданим їм відповідно до ст.257 ЦК України правом, у п.7.5. Кредитного договору, збільшили позовну давність, зокрема, щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати кредиту та процентів (аналогічна позиція Вищого господарського суду України, викладена в постанові від 06.03.2013р. у справі №5008/499/2012, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/29784563 ).

Враховуючи наведене, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про переривання строку позовної давності, оскільки, провадження у справі №462/6412/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно- комерційного банку Львів , правонаступником якого є позивач, до відповідача 2 у цій справі - ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (відповідач 1 у цій справі): Товариство з обмеженою відповідальністю Ера Трейд про звернення стягнення на майно, відповідно до ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 15.04.2019р., закрито у зв`язку із підвідомчістю вказаного спору Господарському суду Львівської області

При цьому, як зазначено Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 29.05.2018р. у справі №903/509/17, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/74508731 ), перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства; якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається; не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Щодо звернення стягнення на Предмет іпотеки , суд зазначає таке:

згідно з ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.2 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Частиною 2 цієї статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 26.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком Львів , правонаступником якого є позивач (Іпотекодержатель) та відповідачем 2 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, згідно п. 1.1. якого, іпотекою за даним договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя (позивача), що випливають з умов Кредитного договору та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між позивачем та відповідачем 1 (Позичальником), відповідно до якого Іпотекодержатель відкрив Позичальнику кредитну лінію з лімітом у сумі 60000,00 доларів США, яку Позичальник зобов`язується повернути в строк до 25.12.2019р. зі сплатою 10 відсотків річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов Кредитного договору, а також оплатити комісії, неустойки та штрафні санкції, у випадках, передбачених Кредитним договором (Основне зобов`язання).

Відповідно до п.1.3 Договору іпотеки, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника перед Іпотекодержателем, викладених у Основному зобов`язанні, передає Предмет іпотеки.

Частиною 1 ст.7 Закону України Про іпотеку встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання (ч.2 ст.7 Закону України Про іпотеку ).

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.3.1.4. Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань за цим та/або Кредитним договором, достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією Предмета іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про заставу , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.1. Договору іпотеки передбачено, що у разі порушення Позичальником зобов`язань за Основним зобов`язанням та/або Іпотекодавцем умов цього договору, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Основного зобов`язання, якщо у момент настання строку виконання Іпотекодавцем хоча б однієї з умов Основного зобов`язання, вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов`язанням строк суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Основним зобов`язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій) (п.5.2. Договору іпотеки).

Відповідно до абз.абз.6, 9 п.2.7., п.5.9. Кредитного договору, Банк у випадках невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов`язань за цим договором, несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини має право вимагати дострокове повернення Кредиту/Кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про шо письмово повідомляє Позичальника.

Враховуючи допущені відповідачем 1, як Позичальником, порушення умов Кредитного договору, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідачів надіслано лист-вимогу вих.№229/0-24 від 15.08.2018р. щодо повернення кредиту протягом тридцятиденного строку з дати його отримання. При цьому, позивач повідомив, що у випадку невиконання вказаної вимоги, він розпочне процедуру стягнення, в тому числі, за рахунок Предмета іпотеки.

Вказаний лист отримано відповідачами, що підтверджується відміткою на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень №79006 0082585 9 та №79006 0082584 0 від 21.08.2018р., однак такий, залишений відповідачами без відповіді та задоволення.

Беручи до уваги викладене вище, позивач набув право звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України Про заставу ).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про іпотеку , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (ч.2 ст.39 Закону України Про іпотеку ).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст.193 ГК України.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про звернення стягнення в рахунок погашення вищевказаної заборгованості на Предмет іпотеки, що належить відповідачу є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому, наявні підстави визначити способом реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, хоч їм було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведеного, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 05.06.2019р. у справі №922/928/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82528154).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту Конвенція ). У пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (надалі по тексту ЄСПЛ ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині таку міру правового захисту на національному рівні, що дозволило б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Отже, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Враховуючи наведене, а також те, що виконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем 2 Договору іпотеки, було забезпечено іпотекою, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості за Кредитним договором та звернення стягнення на Предмет іпотеки в рахунок погашення такої заборгованості є ефективним способом захисту і призводить до реального відновлення порушеного права позивача.

Щодо розподілу судових витрат , суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем за подання позову у цій справі, сплачено судовий збір у загальному розмірі 20455,20грн., що підтверджується меморіальними ордерами №612375 від 26.09.2019р. на суму 10227,60грн. та №250262 від 12.08.2019р. на суму 10227,60грн.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання юридичною особою до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік , з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривня.

Отже, враховуючи ціну позову, за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 20455,18грн. (681839,39 / 100 * 1,5 + 681839,39 / 100 * 1,5 = 20455,1817 ? 20455,18).

Як зазначено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013р., у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи, а саме, 20455,18грн. судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, необхідно покласти на відповідачів в рівних частинах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме по 9488,28грн. (632551,99 / 681839,39 * 20455,18 / 2 = 9488,279061 ? 9488,28).

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ера Трейд (місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 359; ідентифікаційний код 37483962) на користь Акціонерного товариства Акціонерно- комерційного банку Львів (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) заборгованість по Генеральному договору Кредитної лінії №75/К/16 від 26.12.2016р., станом на 14.06.2019 року в розмірі 22877,43дол. США та 27785,25грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 20000,00дол. США (екв. по курсу НБУ 528341,60грн.); заборгованість по процентах - 1016,67дол. США (екв. по курсу НБУ 26857,45грн.); заборгованість по нарахованій пені за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення основної суми боргу та процентів - 1860,76дол. США (екв. по курсу НБУ 49155,85грн.); заборгованість по щомісячній комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно - 6800,00грн.; заборгованість по комісії за невикористаний ліміт - 14595,06грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 5068,26грн.; заборгованість по нарахованій за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно пені за прострочення комісій - 1321,93грн.).

3. В рахунок погашення заборгованості по Генеральному договору Кредитної лінії №75/К/16 від 26.12.2016р., яка станом на 14.06.2019року становить 22877,43дол. США та 27785,25грн. (з яких: заборгованість по кредиту - 20000,00дол. США (екв. по курсу НБУ 528341,60грн.); заборгованість по процентах - 1016,67дол. США (екв. по курсу НБУ 26857,45грн.); заборгованість по нарахованій пені за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно за прострочення основної суми боргу та процентів - 1860,76дол. США (екв. по курсу НБУ 49155,85грн.); заборгованість по щомісячній комісії за період з червня 2017р. по жовтень 2018р. включно - 6800,00грн.; заборгованість по комісії за невикористаний ліміт - 14595,06грн.; заборгованість по комісії за видачу кредиту - 5068,26грн.; заборгованість по нарахованій за період з 01.11.2017р. по 13.06.2019р. включно пені за прострочення комісій - 1321,93грн.) звернути стягнення на Предмет іпотеки, що належить Чуквінській Любов Стахівні (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), а саме:

- житловий будинок №10а з приналежними до нього будівлями і спорудами, що знаходиться в м. Львові по вул. Бандрівського Д., який складається з п`яти житлових кімнат, житловою площею 84,7кв.м. та кухні. Загальна площа житлового будинку 139,7кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 701077246101;

- земельну ділянку, площею 0,0265гектарів, що знаходиться за адресою: м. Львів , вул. Бандрівського Д., 10а, кадастровий номер: 4610136300:06:019:0002.

Способом реалізації Предмета іпотеки визначити - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ера Трейд (місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 359; ідентифікаційний код 37483962) на користь Акціонерного товариства Акціонерно- комерційного банку Львів (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 9474,18грн. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно- комерційного банку Львів (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код: 09801546) 9474,18грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019р.

Суддя Король М.Р.