Рішення

від 25.11.2019 по справі 914/2103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019 справа № 914/2103/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест , м. Стрий Львівської області, до відповідача:публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Стрий Львівської області, про: стягнення 112'055,09 грн (з яких: 92'496,00 грн - заборгованість, 12'642,81 грн - пеня, 3'274,36 - інфляційні втрати та 3'641,92 грн - три відсотки річних). За участю представників сторін: позивача:Поліщук І. М. - адвокат, відповідача:Яців В. Р. - адвокат. 1. Судові процедури

1.2. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест до публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод публічного акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 112'055,09 грн (з яких: 92'496,00 грн - заборгованість, 12'642,81 грн - пеня, 3'274,36 - інфляційні втрати та 3'641,92 грн - три відсотки річних).

1.3. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.11.2019. Відповідну ухвалу суду сторони отримали 23.10.2019, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, на яких представники сторін власноручно розписались (а.с. 4, 6).

1.4. 11 листопада 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позов (а.с. 46-48). Позивачем 18.11.2019 подано до суду клопотання про долучення доказів щодо надання правової допомоги (договору про надання правової допомоги та додатку №1 до вказаного договору) (а.с. 55-57).

1.5. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.11.2019. У судовому засіданні 25.11.2019 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи Акту виконаних робіт від 21.11.2019 укладеного на виконання договору про надання правової допомоги № 17 від 01.10.2019 на загальну суму 11'000,00 грн.

1.6. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відтак, суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає за необхідне вирішити спір по суті у даному судовому засіданні.

1.7. Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

У судовому засіданні 25.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін

2.1. У позовній заяві позивач вказує про невиконання відповідачем умов Договору поставки № СВРВ-03-22-18-196/ю від 05.12.2018. Так, на підставі вказаного Договору ТзОВ Західбурмашінвест поставило Філії Стрийський вагоноремонтний завод ПАТ Українська залізниця Товар, що підтверджується видатковою накладною № ЗБ-0000058 від 17.12.2018 на загальну суму 92'496,00 грн. Відповідач станом на час звернення до суду отриманий Товар не оплатив. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання грошових зобов`язань 12'642,81 грн - пені, 3'274,36 - інфляційних втрат та 3'641,92 грн - три відсотки річних.

Крім того, у судовому засіданні 25.11.2019 позивачем подано докази понесення витрат на адвокатські послуги на загальну суму 11'000,00 грн.

2.2. Відповідач у відзиві на позов зазначає про те, що позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення сплати платежів. Вказано про те, що при здійсненні розрахунку пені не враховано положень ст. 232 ГК України. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 758,46 грн та пені в розмірі 4'376,46 грн.

3. Обставини справи

3.1. 05 грудня 2018 року між публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод публічного акціонерного товариства Українська залізниця (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест (Постачальник) укладено Договір поставки № СВРЗ-03-22-18-196/Ю (надалі - Договір). За умовами цього Договору Постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікації №1 (Додаток №1) до даного Договору, що є невід`ємною частиною Договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору (п. 1.1. Договору).

Специфікацією № 1 (Додатко № 1 до Договору поставки № СВРЗ-03-22-18-196/Ю від 05.12.2019) передбачено Товар: насос аксіально-поршневий НАР 40/200, кількість 2 шт., загальна вартість 92'496,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна цього Договору становить 92'496,00 грн (дев`яносто дві тисячі чотириста дев`яносто шість гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 15'416,00 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень 00 копійок).

Покупець здійснює оплату поставленого протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку Постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання Товару вважається день підписання Сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі (п. 4.2. Договору).

3.2. На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач згідно з довіреністю № 708 від 11.12.2018 отримав Товар на підставі видаткової накладної № ЗБ-0000058 від 17.12.2018 на загальну суму 92'496,00 грн. Свій обов`язок з оплати відповідач не виконав, доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.

3.3. Претензією № 33 від 04.04.2019 позивач просив до 26.04.2019 сплатити повну суму боргу за Договором поставки № ЗБ-0000058. 24 квітня 2019 року між сторонами підписано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2019 на загальну суму 92'496,00 грн.

4. Позиція суду

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 4.2. Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату поставленого протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку Постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання Товару вважається день підписання Сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі.

4.2. Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товар - насос аксіально-поршневий НАР 40/200 в кількості 2 шт. на загальну суму 92'496,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ЗБ-0000058 від 17.12.2018.

Кореспондуючий обов`язок з оплати за Договором відповідач не виконав, інших доказів щодо оплати за Договором до матеріалів справи сторонами не долучено.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 92'496,00 грн - заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

4.3. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглянувши вимоги про стягнення 3'641,92 грн - трьох відсотків річних, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що такий здійснено частково правильно, зокрема, позивачем неправильно визначено період прострочення, а саме: не враховано умови передбачені п. 4.2. Договору - 10 банківських днів для здійснення оплати. Відтак, заявлені вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 2'113,47 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 92496 03.01.2019 - 07.10.2019 278 3 % 2113.47 4.4. Що стосується заявлених до стягнення 3'274,36 грн - інфляційних втрат, суд перевіривши наданий розрахунок, встановив, що такий є частково правильним, адже позивачем не вірно визначено початок виникнення заборгованості та не враховано порядку нарахування інфляційних втрат, який відображено нижче.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 щодо нарахування інфляційних втрат зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.

Відтак, здійснивши власний розрахунок за наведеними вище правилами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення в розмірі 2'892,19 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.02.2019 - 31.10.2019 92496 1.031 2892.19 95388.19 4.5. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 8.2. Договору, Покупець за Даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення 12'642,81 грн - пені за обрані позивачем періоди, перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що наданий розрахунок є частково правильним. Зокрема: як вказано у п. 4.3., 4.4. рішення, позиваче невірно визначено початок виникнення заборгованості та як вірно вказано відповідачем, при здійсненні розрахунку не враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України. Відтак, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є частково обґрунтованими в розмірі 8'214,41 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 92496 03.01.2019 - 31.01.2019 29 18.0000 % 1322.82 92496 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 1915.81 92496 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 1915.81 92496 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 1862.59 92496 07.06.2019 - 03.07.2019 27 17.5000 % 1197.38 4.6. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. У позовній заяві (п. 2, 3 прохальної частини) позивач просить стягнути з відповідача 1'921,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 16'528,61 грн відшкодування витрат на правову допомогу.

5.2. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 1'812,33 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.3. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 жовтня 2019 року між Адвокатським об`єднанням ІВ-ПОЛ та товариством з обмеженою відповідальністю Західбурмашінест (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги № 17 (надалі - Договір про надання правової допомоги). За умовами цього Договору про надання правової допомоги, Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту з приводу представництва та захисту його інтересів: зокрема, у судах загальної юрисдикції та спеціалізованих судах, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок, в тому числі у справі про розірвання шлюбу (п. 1.1. Договору про надання правової допомоги).

Пунктом 4.1. Договору про надання правової допомоги передбачено, що за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар за домовленістю Сторін, сума якого визначена додатком 1 до Даного договору, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги № 17 від 01.10.2019 встановлено вартість послуг. Відтак, вартість послуг за договором, а саме стягнення заборгованості за невиконання Договору поставки № СВРЗ-03-22-18-196/Ю від 05.12.2018 становить:

- Усна консультація з вивчення документів та правовий аналіз документів - 1'500,00 грн;

- Досудова підготовка матеріалів - 4'500,00 грн;

- Участь у судових засідання - 4'000,00 грн;

- Додаткова винагорода 5 % (п`ять) від суми задоволених позовних вимог.

Аванс ний платіж в сумі 11'000,00 грн Клієнт зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання ІВ-ПОЛ протягом 10 днів з дня укладення договору.

Актом виконаних робіт щодо надання правової допомогу за Договором про надання правової допомоги № 17 від 01.10.2019 підписаним Клієнтом та Адвокатським об`єднанням, сторони засвідчили факт надання та отримання послуг, на загальну суму 11'000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 25.11.2019 проти задоволення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заперечив.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відтак, визначивши додаткову винагороду від суми задоволених позовних вимог передбачену Договором про надання правової допомоги, враховуючи критерії необхідні для вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 14'650,15 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 180, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця (адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії Стрийський вагоноремонтний завод публічного акціонерного товариства Українська залізниця (адреса: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Зубенка, будинок 2; ідентифікаційний код 401234339 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Західбурмашінвест (адреса: 82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Бандери, будинок 47, квартира 6; ідентифікаційний код 37792084 ) 92'496,00 грн - основного боргу, 2'892,19 грн - інфляційних втрат, 2'113,47 грн - трьох відсотків річних, 8'214,41 грн - пені та 1'812,33 грн відшкодування витрат на оплату судового збору, 14'650,15 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.12.2019.

Суддя Трускавецький В.П.