Рішення

від 04.12.2019 по справі 917/1742/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.19 року Справа № 917/1742/19

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030

до Громадської організації "Учасників АТО та волонтерів "Патріот", вул. Панянка, 19а, кв.2, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 39837467

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

04.10.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Громадської організації "Учасників АТО та волонтерів "Патріот" про стягнення 9 241,96 грн. за договором № 4275 "С" від 10.11.2016 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не розрахувався за відпущену теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.10.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Поштове відправлення (ухвала суду від 07.10.2019 р.) не було вручено Відповідачу та було повернуто до суду 22.10.2019 р. з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку 18.10.2019 р. про невручення даного поштового відправлення у зв`язку з - "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 07.10.2019 року є 22.10.2019 р.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За ч. 9 ст. ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

10.11.2016 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) та Громадською організацією "Учасників АТО та волонтерів "Патріот" (відповідач) було укладено договір № 4275 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (договір) (а.с. 21-23).

Відповідно до п. 1 договору теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщення Споживача (відповідач) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Пушкіна, 115 - офіс.

Відповідно до п. 38 договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

Позивач в період з грудня 2017 року по березень 2019 року передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 7 879,48 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за ці періоди (а.с. 44-54):

- за лютий 2019 року від 28.02.2019 року № АВ-4032 на суму 86 109,95 грн.;

- за березень 2019 року від 31.03.2019 року № АВ-6968 на суму 68 670,71 грн.;

Акти підписані лише представником позивача.

Крім цього, позивачем надано копії відповідних рахунків на оплату теплової енергії за період з грудня 2017 року по березень 2019 року (а.с. 33-43).

В матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем відповідачу рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2017 року по березень 2019 року (копії реєстрів поштових відправлень, а.с. 55-65).

Згідно п. 41 договору споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів. Споживач може проводити попередню оплату за місяць, наступний за розрахунковим. Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, теплопостачальна організація зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди.

Порушуючи договірні зобов`язання відповідач не здійснював розрахунків за теплоспоживання.

Вищевказане й призвело, зокрема, до нарахування санкцій, як того вимагає чинне законодавство України (розрахунок із зазначенням нарахувань та оплат додається).

На підставі ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 42 договору та ст. 625 ЦК України за несвоєчасну сплату рахунків за спожиту теплову енергію позивачем нарахована відповідачеві пеню в сумі 603, 33 грн. та за прострочення виконання грошового зобов`язання з урахуванням встановленого індексу інфляції відповідачу пред`явлена до сплати сума у розмірі 529,43 грн. інфляційних витрат, 229,72 грн. - 3% річних. Всього загальний борг відповідача становить 9 241,96 грн.

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Як встановлено судом, виконання зобов`язання щодо відпуску теплової енергії у вигляді гарячої води позивачем виконано у повному обсязі.

З огляду на визначений сторонами порядок розрахунків за відпуск теплової енергії, матеріалами справи підтверджено, що порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію мало місце.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача за поставлену позивачем теплову енергію з грудня 2017 року по березень 2019 року в сумі 7 879,48 грн., строк оплати якої настав, відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчинюється у письмовій формі. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи договір, передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати рахунків за спожиту енергію споживач сплачує Енергопостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу , а також стягується 3 % річних з простроченої суми та інфляційні витрати , згідно ст. 625 ЦКУ (п. 42 договору).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, наданого позивачем (з урахуванням моменту виникнення зобов`язань щодо оплати за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації "Учасників АТО та волонтерів "Патріот" (вул. Панянка, 19а, кв. 2, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 39837467) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) - 7 879,48 грн. основної заборгованості, 603,33 грн. - пені, 229,72 грн. - 3% річних, 529, 43 грн. - інфляційні витрат та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.