Рішення

від 28.11.2019 по справі 920/992/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.11.2019 Справа № 920/992/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/992/19 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 9, ідентифікаційний код 03352455),

до відповідача: Гуртожитку, підпорядкованого Управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 136/1, ідентифікаційний код 23315953),

про стягнення 85 298 грн 02 коп.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Суть спору: 25.09.2019 до Господарського суду Сумської області звернулось Комунальне підприємство Міськводоканал Сумської міської ради з позовною заявою від 20.09.2019 № 22/7234, відповідно до якої просить суд стягнути з Гуртожитку, підпорядкованого управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області на свою користь 85 298 грн 02 коп, з яких: 70 280 грн 48 коп - сума основного боргу, 2 271 грн 10 коп - сума 3% річних, 9 433 грн 19 коп - сума інфляційних втрат, а крім того суму сплаченого судового збору - 1 921 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/922/19, розгляд справи по суті призначено на 14.11.2019.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.11.2019 № 920/992/19, враховуючи принцип незмінності складу суду та відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України призначено справу 920/992/19 до судового розгляду по суті на 28.11.2019.

Гуртожиток, підпорядкований Управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області правом на подачу відзиву на позовну заяву, протягом визначеного судом строку, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Між комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради та Гуртожитком, підпорядкованим управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод від 29.07.2009 № 242 (далі по тексту- Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виробник бере на себе зобов`язання забезпечувати споживача питної водою та приймати стічні води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п.п. 3.4.1 п. 3.4 Договору споживач зобов`язаний: оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору розрахунковим період є календарний місяць. Споживач до 10 -го числа поточного місяця здійснює предоплату в розмірі 100% із розрахунку за попередній місяць. Кінцевий розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення споживач проводить до 5-го числа наступного місяця, виходячи з діючого тарифу та рахунку, що надається згідно показань водолічильників. Споживач має право по домовленості з виробником проводити розрахунки за воду та стічні води іншим шляхом ніж оплата грошовими коштами. Платіжні документі за розрахунковий період споживач забирає нарочним з 1 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати рахунків.

Згідно з п. 4.12 Договору при наявності заборгованості у споживача згідно виставлених рахунків виробника, кошти, що надійшли від споживача, зараховуються Виробником як погашення заборгованості за попередній період незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як попередня оплата за умови відсутності заборгованості по даному Договору.

Договір укладається з 29.07.2009 по 29.07.2012 і вважається щорічно продовженим (але не більше 3-х років), якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розірвання Договору (п. 7.1 Договору).

Договір припинив свою дію - 29.07.2015.

Незважаючи на закінчення терміну дії Договору, правовідношення між сторонами не припинились, споживач отримував від виробника та користувався послугами по водопостачанню та водовідведенню, та частково оплачував ці послуги.

У подальшому сторонами укладено додаткові угоди від 01.03.2019 № 9, від 21.08.2019 № 11 та від 16.09.2019 № 12 до Договору від 29.07.2009 № 242, згідно з п. 5 яких визначено, що вони є невід`ємною частиною Договору від 29.07.2009.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання - надавав послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач користувався послугами з водовідведення та водопостачання, однак оплачував їх не у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивачем направлено відповідачу вимогу від 29.12.2018 вих. № 24/8742 про необхідність сплати у семиденний строк суми боргу за надані послуги. Вимога з рахунком на оплату отримана представником відповідача 03.01.2019.

Відповідь на вище зазначену вимогу відповідачем не надана.

Рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення від 12.08.2019 № 22/6091 повторно направлено відповідачу вимогу про необхідність сплати у семиденний строк суму боргу за надані послуги. До вимоги додано рахунок на оплату послуг від 24.07.2019 № 242 на суму 78 377 грн 40 коп.

Вказана вимога повернута поштовим відділенням по причині за закінченням терміну зберігання 14.09.2019.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язано] сторони виконання її обов`язку.

Ст. 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Вимогами ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійсненні господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Станом на 01.08.2018 сума заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення складає 70 280 грн 48 коп, що підтверджується детальним розрахунком позивача, обіговою відомістю по особовому рахунку відповідача за січень 2016 року- серпень 2019 року.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1 та 2 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів ш встановлений договором або законом.

Відповідачем своєчасно не виконані грошові зобов`язання за отримані послуги з водопостачання та водовідведення на суму 70 280 грн 48 гоп, тому останній зобов`язаний сплатити на користь позивача, крім суми основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Гуртожитка, підпорядованого управлінню матеріального забезпечення УМВС України в Сумській області (40021, вул. Г. Кондратьєва, буд. 136/1, м. Суми, код ЄДРПОУ 23315953) на користь Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради (40009, вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, код ЄДРПОУ 03352455) 85 298 грн 02 коп, з яких: 70 280 грн 48 коп - сума основного боргу, 2 271 грн 10 коп - сума 3% річних, 9 433 грн 19 коп - сума інфляційних втрат, а також 1 921 грн 00 коп - сума сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 03.12.2019.

Суддя Ю.А. Джепа