Рішення

від 26.11.2019 по справі 924/942/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2019 р. Справа № 924/942/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Славутське лісове господарство", м. Славута

до фізичної особи-підприємця Гурківського Олександра Віталійовича, м. Славута

про стягнення безпідставно отриманих грошей

за участю представників сторін:

від позивача - Матущак В.І. згідно ордера

від відповідача - Карєпова Г.А. згідно ордера

Демчук С.А. за довіреністю

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача 858 440 грн., як безпідставно отриманих. Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що працівниками Західного офісу Держаудитслужби у Хмельницькій області у період з 01.01.16 по грудень 2018 року проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП „Славутське лісове господарство" від 08.01.19 № 07-08/2. В ході ревізії встановлена наявність дебіторської заборгованості, яка виникла упродовж 2018 року внаслідок перерахування коштів ФОП Гурківському О.В. у сумі 858 440 грн. без достатніх правових підстав (без укладення договорів). В 2018 році позивач та відповідач жодних договорів та інших правочинів не укладали, будь-яких господарських операцій не проводили, доручень на отримання матеріальних цінностей від відповідача позивач не видавав, жодних товарно-матеріальних цінностей позивач від відповідача не отримував. Платіжні ж доручення, якими безпідставно перераховані кошти складені безпідставно та є недійсними.

З метою врегулювання вищевказаних обставин, позивач надіслав відповідачу претензію № 130, на яку отримано відповідь про те, що вона (претензія) не підлягає задоволенню.

Також вказано, що по бухгалтерському обліку підприємства позивача в 2018 році не оприбутковано будь-яких матеріальних цінностей від ФОП Гурківського О.В., зокрема і на суму 858 440 грн. Вищевказані порушення бухгалтерського обліку та фінансово-господарської діяльності, що призвели до завдання шкоди позивачу допущені колишнім головним бухгалтером Волошиним А.В., який складав фінансову звітність та здійснював контроль за діяльністю бухгалтерської служби. Крім того, ревізією встановлено, що в Волошина А.В. в період, який підлягав ревізії, були відсутні повноваження щодо укладення договорів (відсутність яких призвели до збитків).

Таким чином, дебіторська заборгованість виникла внаслідок перерахування коштів відповідачу без укладення письмових договорів, без фактичного здійснення господарських операцій та у зв`язку з безпідставним багаторазовим перерахуванням коштів за недійсними платіжними дорученнями з внесенням у них завідомо неправдивих відомостей.

Вказані обставини підтверджуються також актом комісійної внутрішньої перевірки ДП „Славутське лісове господарство" проведеної 21.09.18.

Зазначено, що у процесі вищевказаних перевірок виявлені факти підробки виписок по банківських рахунках, які подавалися колишнім головним бухгалтером Волошиним А.В. , який безпосередньо відповідав за перерахунки коштів. З підстав виявлених порушень, позивач звернувся до прокуратури, яка повідомила, що до ЄДРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України за яким триває розслідування.

Враховуючи вказані обставини, позивач, на підставі ст. 1212 ЦК звернувся до суду з даною позовною заявою.

У відповіді на відзив позивач вказав про те, що позиція відповідача є намаганням відобразити наявність штучних договірних зобов`язань між сторонами, за фактично безтоварними операціями. Так, між сторонами в 2018 році жодних договорів не укладалось, а тому отримані відповідачем кошти є безпідставно перераховані. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами або договором.

Для створення видимості договірних відносин між сторонами, відповідач зазначає, що в квітні 2018 року між ним та позивачем (в особі Волошина А.В. ) укладено усний договір на поставку комп`ютерної техніки у зв`язку з модернізацією підприємства. На підтвердження вказаного, з метою легалізації безтоварних операцій, відповідач надав копії неналежно оформлених накладних і платіжних доручень про поставку техніки. Проте, як зазначає позивач, дані матеріали не підтверджують наявність між сторонами правовідносин, а є свідченням безпідставного надходження коштів відповідачу та відображають невідповідність мети оплати - „за будівельні матеріали" за удавану поставку „комп`ютерної та іншої техніки".

Більше того, позивач вказує, що згідно статуту ДП „Славутське лісове господарство", в редакції, діючій в період спірних правовідносин, лише директор підприємства уповноважений представляти його без доручення. Згідно обліку доручень, впродовж 2018 року довіреність будь-кому на отримання товарних цінностей від відповідача від імені товариства не видавалась. Отже, повноваження особи, яка підписала накладні в графі „одержав" є непідтвердженими. Жодної комп`ютерної техніки у 2018 році на користь позивача від відповідача не надходило та не обліковувалось.

Таким чином, надані відповідачем накладні не можна приймати у якості належних доказів здійснення господарської операції.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмових заявах по суті справи зазначають наступне. Вказані позивачем обставини не відповідають дійсності. Так, у квітні 2018 року між ФОП Гурківським О.В. та представником позивача - головним бухгалтером Волошиним А.В. укладено усний договір на поставку комп`ютерної техніки у зв`язку з проведенням модернізації підприємства (що випливає зі слів головного бухгалтера). На виконання даного договору відповідач надав позивачу підбірку з товарами, на яку останній погодився. Після цього, відповідач надав позивачу рахунки на оплату товару, які позивач оплатив у повному обсязі. Отримання ж товару позивачем здійснено на підставі підписаних ним видаткових накладних з зазначенням посади і прізвища представника. Вищевказані накладні відповідають вимогам закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними документами.

Згідно чинного законодавства сторони вправі, в усній формі, укладати договори, для яких законом не встановлена обов`язкова письмова форма. Тому, враховуючи що для договорів поставки не встановлена обов`язкова спеціальна форма (письмова, усна, нотаріальна), сторони у даній справі вправі укладати відповідний договір в усній формі. При цьому, такий правочин вважається укладеним, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю на настання відповідних правових наслідків. Тому, вищевказані обставини поставки товару та його оплати підтверджують укладеність між сторонами усного договору. Вказано, що подані відповідачем накладні на відпуск товару відповідають всім вимогам закону, що висуваються до їх оформлення та містять всі необхідні реквізити первинного документу.

У позовній заяві позивач вказує, що перерахування коштів відповідачу здійснено без достатніх правових підстав, а платіжні доручення оформлені безпідставно і є недійсними. Проте, як вказує відповідач, платежі, що здійснені позивачем не підпадають під законодавче визначення помилкового чи неналежного переказу, а твердження позивача щодо безпідставно складених платіжних доручень і їх недійсності документально не підтверджені та ґрунтуються на суб`єктивній думці позивача . Так, платіжні доручення на перерахування грошей відповідачу, містили електронний підпис особи, уповноваженої на підписання даних первинних документів, що підтверджує реальні наміри на перерахування грошей. В іншому ж випадку, враховуючи умови закону „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк не прийняв би до виконання дані платіжні доручення. У позовній заяві та акті ревізії міститься посилання на те, що головний бухгалтер, який здійснив платежі, володів правом другого підпису (нараду з керівником). Дане підтверджується проведенням банком платежів, оскільки без відповідних повноважень головного бухгалтера та без наявності підпису на платіжних дорученнях керівника товариства, платіж не був би проведений.

Отже, оскільки платіжні доручення на перерахування спірних грошей прийняті та виконані банком, останні відповідали вимогам закону в тому числі щодо підписання. Тому, відсутні підстави вважати їх недійсними. Більше того, аналіз положення про застосування електронного підпису та електронної печатки в банківській системі України свідчить про те, що прийняття банком платіжних доручень до виконання та подальше їх виконання підтверджує наявність в платіжних дорученнях всіх необхідних реквізитів, в тому числі підписів, перший з яких належить директору, другий головному бухгалтеру. Отже, твердження про те, що директор не володів інформацією про перерахунок грошей є таким, що не відповідає дійсності, оскільки передача електронного підпису, ключа або іншого коду що підтверджує платіж заборонена.

Крім того, відповідач вказує, що аналіз акту ревізії дає підстави стверджувати, що на підприємстві позивача відсутня особа, яка відповідає за внесення відомостей до бухгалтерського обліку про надходження товару. Дане стало причиною невнесення відповідних відомостей щодо спірних правовідносин. Проте, дані обставини не встановлюють того факту, що відповідач не поставляв товар позивачу. Дане є лише свідченням неналежно поставленої роботи бухгалтерії товариства позивача. Відповідач же, є самостійним суб`єктом господарювання та не зобов`язаний вести контроль за дотриманням правильного ведення бухгалтерії іншого підприємства (позивача). Не може відповідач і нести відповідальності за можливе перевищення працівником позивача своїх повноважень.

Також відмічено про необґрунтованість доводів позивача про відсутність довіреності на отримання ТМЦ в силу того, що така довіреність не є первинним документом, який підтверджує проведення господарських операцій. Більш того, Інструкція № 99, яка визначала порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей втратила чинність.

Вищевказане спростовує доводи позивача про те, що перерахування грошей здійснювалось без достатніх правових підстав та без фактичної передачі товару, оскільки наявні платіжні доручення не визнані недійсними, є такими що відповідають чинному законодавству, а господарські операції сторін носили реальний характер. При цьому, усний договір, який був підставою перерахування грошей не визнаний у встановленому порядку недійсним, рішення суду щодо такого визнання відсутнє.

Відповідач стверджує, що не можна приймати до уваги і доводи про відсутність в головного бухгалтера повноважень на перерахування грошей також тому, що воно може бути підтверджене лише посадовою інструкцією останнього, яка відсутня.

Разом з викладеним, відповідач також зазначив, що відсутні підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК, оскільки всі вищевказані обставини спростовують безпідставність перерахування грошей відповідачу, що є обов`язковою умовою кондиційних відносин. Подані відповідачем накладні є супроводжуючими первинними документами, що використовуються в бухгалтерському обліку та містять основні облікові дані про товар, що передається другій стороні. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Матеріалами справи встановлено.

Як видно з платіжних доручень (платник - ДП „Славутський лісгосп", отримувач - ФОП Гурківський О.В., призначення платежу - за будматеріали згідно рахунків ): від 06.04.18 № 3075 на суму 98 500 грн., від 20.04.18 № 3174 на суму 95 000 грн., від 13.04.18 № 3111 на суму 80 000 грн., від 26.04.18 № 3242 на суму 98 780 грн., від 24.05.18 № 3386 на суму 99 250 грн., від 01.06.18 № 3461 на суму 90 000 грн., від 22.05.18 № 3373 на суму 99 000 грн., від 08.05.18 № 3311 на суму 99 410 грн., від 11.05.18 № 3332 на суму 98 500 грн. позивач перерахував на користь відповідача 858 440 грн. Факт оплати підтверджується штампами банку у графі „проведено банком".

26.07.18 під № 464 позивач направив Волошину А.В. лист, де вказав - „під час роботи комісії по доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, виявлено ряд незрозумілих перерахувань коштів". Цим же листом позивач просить адресата з`явитися для дачі пояснення. Докази направлення листа: фіскальний чек від 27.07.18; опис вкладень з штампом пошти.

10.08.18 позивач направив в прокуратуру лист № 484, яким повідомив, що під час роботи комісії для проведення перевірки, щодо перерахування коштів суб`єктам підприємницької діяльності, виявлено факти безпідставного перерахування коштів суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі ФОП Гурківському О.В.

Цього ж 10.08.18 за номером 8223 вих. 88 прокуратура направила позивачу лист, де повідомила, що прокуратурою внесено відомості до ЄДРДР за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб.

Згідно акту від 21.09.18 внутрішньої перевірки ДП „Славутське лісове господарство" щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів та звірки розрахунків з окремими суб`єктами підприємницької діяльності, комісією в складі: головного лісничого, начальника виробничого відділу, головного економіста, в.о. головного бухгалтера, провідного юрисконсульта проведено перевірку бухгалтерії щодо доцільності та правильності списання та використання матеріальних цінностей, використання грошових коштів підприємства. Під час перевірки встановлено систематичні перерахунки коштів підприємства фізичним особам - підприємцям, в тому числі Гурківському О.В. на суму 858 440 грн. Під час дослідження первинних документів по вищевказаним підприємцям (в тому числі відповідач) жодних договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних чи актів прийому - передачі товарів або послуг щоб підтверджували призначення перерахованих коштів виявлено не було. Жодних товарів від зазначених підприємців в ДП „Славутське лісове господарство" не надходило. Жодні роботи даними підприємцями не виконувалися.

Комісія вбачає в цьому правопорушення та вважає за необхідне дані матеріали надати правоохоронним органам.

28.09.18 по ДП „Славутське лісове господарство" видано наказ № 37к, яким Волошина А.В. заступника директора з фінансово-економічних питань, головного бухгалтера звільнено з роботи з 28.09.18.

Згідно акту № 07-08/2 від 08.01.19 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства „Славутське лісове господарство" за період з 01.01.16 по завершений місяць 2018 року працівниками Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП „Славутське лісове господарство" за період з 01.01.16 по 30.09.18 року. В акті (стр. 20, 21) зазначено, що ревізією достовірності заборгованості, яка відображена за даними бухгалтерського обліку ДП „Славутське лісове господарство" та підтверджена наявними документами встановлено, що по бухгалтерському обліку підприємства в журналі - ордері № 9-1 станом на 01.10.18 на рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" обліковується дебіторська заборгованість в сумі 10 151 984, 74 грн., яка є довготривалою по 9 контрагентам. Вказана заборгованість виникла в період з 01.01.17 по 30.09.18 внаслідок перерахування контрагентам, без укладення договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт та послуг, в тому числі по ФОП Гурківському О.В. на суму 858 440 грн., з неї в 2017 році - 0, 00 грн., в 2018 році - 858 440 грн.

Відповідно до пояснення директора підприємства Сапожніка В.В.: „Платіжні документи на перерахування коштів ФОП Герасимчук О.А., ФОП Гурківський О.В., ФОП Чернюк В.О., ФОП Чернюк Р.О., ФОП Чик А.М., ФОП Бражук І.Б., ФОП Ковальчук Л.В., ФОП Кухарець Г.Г., МКП „Інтол-Сервіс" та МКП „Інтек-Сервіс" мною не підписувались, розпоряджень для перерахування коштів вищевказаним суб`єктам господарювання мною не надавались ні гол. бухгалтеру Волошину А.В., ні бухгалтеру- касиру".

На сторінці 23 акту вказано, що у заступника директора з фінансово - економічних питань - головного бухгалтера Волошина в періоді, який підлягає ревізії були відсутні підстави щодо укладення договорів. На сторінці 24 акту зазначено - враховуючи вищевикладене в порушення ч. 5 ст. 9 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.96 № 996 - ХІ по бухгалтерському обліку підприємства не оприбутковано матеріальні цінності та які відсутні в наявності на загальну суму 5 734 118, 74 грн., в тому числі по ФОП Гурківський О.В. - 858 440 грн. Крім того, не виявлено в наявності товарів зазначених в накладних, наданих, в тому числі ФОП Гурківським О.В. на суму 858 440 грн. (стор. 27).

Акт підписаний представником держаудитслужби та директором ДП „Славутське лісове господарство" Сапожніком В.В.

27.02.19 за № 130 позивач направив відповідачу претензію на суму 858 440 грн., яку просить повернути як безпідставно перераховані. Докази направлення претензії: фіскальний чек від 27.02.19, опис вкладень зі штампом пошти.

05.03.19 під номером 2 відповідач надав відповідь на претензію, та вказав, що зважаючи на невідповідність претензії вимогам діючого законодавства та її безпідставність підстави для повернення грошей відсутні.

Крім того, у справу додано:

- зведений реєстр перерахування позивачем коштів суб`єктам господарювання від яких не отримано товарів;

- довідку позивача від 05.09.19 № 453 про те, що позивач не отримував ТМЦ від ФОП Гурківського О.В. в 2018р. Довіреностей на право отримання ТМЦ від ФОП Гурківського О.В. в 2018 році позивач не видавав. Будь - яких договорів на поставку продукції між ФОП Гурківський О.В. та позивачем в 2018 році не укладалось;

- наказ по держагенству лісових ресурсів № 723 - к від 03.12.14 про призначення Сапожніка В.В. на посаду директора ДП „Славутське лісове господарство";

- лист позивача № 375 від 22.06.18, адресований відповідачу, де позивач просить звірити розрахунки та підписати акт;

- акт звірки, засвідчений лише позивачем;

- накладні: від 13.04.18 № 1/69 на суму 80 000 грн., від 07.04.18 № 1/67 на суму 98 500 грн., від 27.04.18 № 3/69 на суму 98 750 грн., від 20.04.18 № 2/69 на суму 95 000 грн., від 11.05.18 № 1/71 на суму 98 500 грн., від 08.05.18 № 4/69 на суму 99 410 грн., від 24.05.18 № 3/75 на суму 99 250 грн., від 22.05.18 № 2/75 на суму 99 000 грн., від 01.06.18 № 1/92 на суму 90 000 грн. разом на суму 858 410 грн. Дані накладні містять написи: відпущено ФОП Гурківський О.В.; одержано ДП „Славутське лісове господарство". Також накладні містять підписи: у графі „відпустив" директор Гурківський О.В., у графі „одержав" бухгалтер Волошин А.В.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи та докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 ЦКУ цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Наведені норми свідчать про те, що оплата будь-якого товару, як обов`язок, виникає в учасника цивільних правовідносин на підставі обставин, вказаних у вищенаведеній нормі ЦК. При цьому, статус учасника цивільних правовідносин набувається господарюючим суб`єктом при вступі його у відповідні правовідносини, зокрема: укладені договору або іншого правочину; створенні літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завданні майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; якщо це прямо вказано в актах цивільного законодавства.

Надані до справи матеріали не містять доказів наявності між сторонами укладеного письмового договору на поставку позивачу будматеріалів , який був би підставою проведення позивачем оплати за платіжними дорученнями: від 06.04.18 № 3075 на суму 98 500 грн., від 20.04.18 № 3174 на суму 95 000 грн., від 13.04.18 № 3111 на суму 80 000 грн., від 26.04.18 № 3242 на суму 98 780 грн., від 24.05.18 № 3386 на суму 99 250 грн., від 01.06.18 № 3461 на суму 90 000 грн., від 22.05.18 № 3373 на суму 99 000 грн., від 08.05.18 № 3311 на суму 99 410 грн., від 11.05.18 № 3332 на суму 98 500 грн.

Пункт 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні" визначає, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Згідно ст. 22 вказаного закону платіжне доручення є розрахунковим документом, за допомогою якого здійснюється ініціювання грошового переказу. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року №22, тлумачить розрахунковий документ як документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Тобто, платіжне доручення є документом, який підтверджує факт виконання банком вимоги клієнта по здійсненню перерахунку коштів з рахунку клієнта на рахунок отримувача. Отже, платіжні доручення, самі по собі (без інших супутніх документів, як наприклад листів, телеграм, телефонограм), не є доказами наявності між сторонами певної домовленості, а є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують проведення господарської операції - оплати, підставою якої має бути договір. Відсутність же договору є свідченням безпідставності господарської операції.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що між сторонами укладено усний договір на поставку комп`ютерної та іншої техніки, на виконання якого відповідач надав позивачу рахунки на оплату, а позивач оплатив їх та прийняв товар за накладними. Накладні ж, відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують факт проведення господарської операції.

Судом враховується, що у доданих у справу накладних вказано, що вони оформлені на поставку комп`ютерної та супутньої техніки, а саме: джерела безперебійного живлення, принтери, сканери, ксерокси, ноутбуки, оптоволоконні кабелі, система конференцзв`язку, мобільні телефони, оптичний адаптер, зварювальний апарат для оптоволокна, інвертор. Призначенням же платежу за спірними платіжними дорученнями є - „за будматеріали згідно рахунків".

Згідно ст. 1 Закону „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88 (далі Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції , одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може прийматися судом лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов`язкові). При цьому, одними з необхідних реквізитів є зміст, обсяг та одиниця виміру господарської операції, які дають змогу визначити який саме товар передавався, що в свою чергу дасть можливість встановити предмет конкретної домовленості між контрагентами. Дане необхідно саме для ідентифікації платіжного документу як такого, за яким проведено оплату по конкретній (індивідуально визначеній) домовленості, в тому числі усній.

Таким чином, суд не може прийняти у якості доказів поставки товару позивачу накладні: від 13.04.18 № 1/69 на суму 80 000 грн., від 07.04.18 № 1/67 на суму 98 500 грн., від 27.04.18 № 3/69 на суму 98 750 грн., від 20.04.18 № 2/69 на суму 95 000 грн., від 11.05.18 № 1/71 на суму 98 500 грн., від 08.05.18 № 4/69 на суму 99 410 грн., від 24.05.18 № 3/75 на суму 99 250 грн., від 22.05.18 № 2/75 на суму 99 000 грн., від 01.06.18 № 1/92 на суму 90 000 грн., (на поставку оргтехніки ), оплата за якими здійснена платіжними дорученнями : від 06.04.18 № 3075 на суму 98 500 грн., від 20.04.18 № 3174 на суму 95 000 грн., від 13.04.18 № 3111 на суму 80 000 грн., від 26.04.18 № 3242 на суму 98 780 грн., від 24.05.18 № 3386 на суму 99 250 грн., від 01.06.18 № 3461 на суму 90 000 грн., від 22.05.18 № 3373 на суму 99 000 грн., від 08.05.18 № 3311 на суму 99 410 грн., від 11.05.18 № 3332 на суму 98 500 грн. (з призначенням платежу - за будматеріали), оскільки відображений у накладних товар не є однорідним (ідентичним) тому, що зазначений в платіжних дорученнях.

Тому, надані у справу накладні з відображеним в них змістом господарської операції (навіть при умові відображення ними наявності господарських зобов`язань) не можуть бути доказами наявності підстав для здійснення платежів за наявними в справі платіжними дорученнями - за будматеріали, оскільки не дають змоги охарактеризувати об`єкт господарських операцій (товар) за накладними та платіжними дорученнями - як однорідний/ідентичний. Тобто, дані первинні документи (накладні та платіжні доручення) не відображають проведення господарських операцій (поставку товару та оплату) за одними і тими ж домовленостями.

Крім того, в справі відсутні і рахунки на оплату (що вказані в платіжних дорученнях) як одні з можливих доказів виникнення зобов`язань щодо оплати будматеріалів. Також суд врахував висновки держаудитслужби, викладені в акті ревізії, де вказано, що заборгованість позивача виникла внаслідок перерахування контрагентам, без укладення договорів, коштів та відображення по бухгалтерському обліку одержання товарів, робіт або послуг, в тому числі відповідачу 858 440 грн.

Крім того судом враховано, що представники відповідача в судовому засіданні фактично не змогли пояснити яким чином відповідач ідентифікував громадянина Волошина А.В. , як особу, уповноважену підприємством на отримання товарно - матеріальних цінностей, зазначених в накладних, а саме відпуск товару підприємству (як стверджує відповідач за усним договором), а не сторонній особі.

За таких обставин судом не знайдено правових підстав для проведення спірних платежів.

В даному контексті необхідно вказати про те, що доводи сторін відносно повноважень Волошина А.В. на підписання накладних судом не розглядаються, оскільки не мають юридичного значення з точки зору того, що накладні, як встановлено вище, в будь якому разі (в разі їх дійсності/недійсності) не відображають підстав проведення оплати за поданими у справу платіжними дорученнями.

Крім того, не приймаються до уваги і доводи відповідача відносно того, що оскільки банк прийняв платіжні доручення та виконав їх, то останні є належно оформленими (мають всі реквізити в тому числі підписи) та свідчать про реальні наміри позивача відносно перерахунку коштів. Так, суд, виходячи з матеріалів справи не ставить під сумнів реальність проведення оплати за наданими в справі платіжними дорученнями. Однак, причиною звернення з позовом є безпідставність проведення такої оплати, а як вказано вище, доказів наявності таких підстав судом не знайдено. Тому, оплата, сама по собі, не підтверджує наявність підстав для її проведення.

Не можуть вважатися такими, що спростовують доводи позивача, твердження відповідача про те, що порушення законодавства, яке стало причиною виникнення боргу, виникло внаслідок неналежної роботи всередині товариства позивача, а тому відповідач не може відповідати за відповідні наслідки. Зокрема, такі доводи можуть заслуговувати на увагу в тому випадку, коли б накладні (підписані головним бухгалтером, дії якого спричинили спір) були прийняті судом в якості доказів поставки товару за наявними в справі платіжними дорученнями. В даному ж випадку накладні, як встановлено вище, не прийняті у якості таких доказів, а тому потреба у встановлені обставин їх підписання відсутня.

Не обґрунтоване також твердження відповідача про те, що звернення позивача до відповідача з проханням провести звірку розрахунків побічно підтверджує визнання позивачем спірної господарської операції. Так, дане звернення: по перше - не містить жодних посилань на документи (обставини), які б дали змогу оцінити його, як таке, що подане відносно спірних правовідносин, по друге - є лише намаганням позивача встановити дійсний стан розрахунків між сторонами.

З інших матеріалів також не вбачається наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені ст. 11 ЦКУ), які б підтверджували обов`язок позивача оплатити будматеріали, поставлені відповідачем на замовлення позивача.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

У відповідності до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2. ст. 1212 ЦК).

Виходячи зі змісту зазначених норм можна виокремити особливості елементів кондикційного зобов`язання. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Аналіз норм ЦК, що регулюють кондиційні відносини свідчить про те, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна (грошових коштів) однією особою (набувачем) сталося за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна (грошових коштів) відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно (така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.10.19 по справі № 924/173/19 (подібний спір), від 14.01.19 по справі № 912/1188/17).

Враховуючи вищевказане, а також встановлені судом факти: набуття відповідачем 858 440 грн. за рахунок позивача (платіжні доручення з штампом банку про проведення оплати); проведення оплати за відсутності правової підстави (відсутні докази наявності між сторонами договірних правовідносин, щодо оплаченої суми), а також те, що відносини сторін мають позадоговірний характер, у відповідача виникло кондиційне зобов`язання (ст. 1212 ЦК) - повернути безпідставно набуті кошти.

Отже, позов обґрунтований, підтверджений документально, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Гурківського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь державного підприємства „Славутське лісове господарство" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Кузовкова, 1, ЄДРПОУ 00993314) 858 440 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста сорок грн. 00 коп.) безпідставно отриманих грошей та 12 876, 61 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 61 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 03.12.19

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим:

1 - до справи

2 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )

3 - позивачу ( 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Кузовкова, 1)

Всім рек. з пов.