Рішення

від 28.11.2019 по справі 175/597/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/597/19

Провадження № 2/175/163/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

28 листопада 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Лукієнко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 457 472 грн. 34 коп., а судові витрати просила покласти на відповідача (а.с.5-7). В травні 2019 року позивачка надала суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 543 301 грн. 44 коп., а судові витрати покласти на відповідача (а.с.36-37).

Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечувала (а.с.74).

12 листопада 2019 року адвокат позивача за договором про надання правової допомоги Розумовський В.В. надав суду письмові пояснення, в яких просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 500125 грн. 36 коп. та судові витрати; а також вказав, що у разі неявки відповідача в судове засідання розглядати справу за його та позивачки відсутністю, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.79-80).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином у порядку визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування 25 жовтня 2019 року оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України на сторінці Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області (а.с.68), причину неявки не повідомила, а тому зі згоди адвоката позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України. Відзив на позов від ОСОБА_2 до суду не надходив.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 29 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був укладений Попередній договір за яким, сторони зобов`язалися строком до 01 серпня 2017 року включно укласти договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1023 га кадастровий номер 1221455800:02:004:0059, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 940 100 грн., що на день укладення даного договору за офіційним курсом НБУ, який складає 26,86 грн. за 1 долар США, еквівалентно 35000 доларів США (а.с.8-9). Договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кудрявцевою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №164.

На підставі п. 2 Попереднього договору від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_1 сплатила частку вартості житлового будинку та земельної ділянки в сумі 67150 грн., що на день укладення попереднього договору за офіційним курсом НБУ, який складає 26,86 грн. за 1 долар США, еквівалентно 2500 доларів США, а ОСОБА_2 прийняла в грошове забезпечення в рахунок загальної суми продажу житлового будинку та земельної ділянки, яке при укладення договорів купівлі-продажу буде зараховано в рахунок належної з ОСОБА_1 оплати майна за ціною сказаною в п. 1 Попереднього договору. Проте, у визначений Попереднім договором від 29 листопада 2016 року строк, укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 між сторонами не відбулося.

Також встановлено, що в період з лютого 2017 року по червень 2018 року ОСОБА_1 були здійснені грошові перекази на ім`я ОСОБА_2 на загальну суму 500 125 грн. 36 коп., що підтверджується квитанціями: чек від 03.02.2017 року на суму 1206,03 грн., чек від 10.03.2017 року на суму 1206,03 грн., чек від 19.04.2017 року на суму 1206,03 грн., чек від 16.05.2017 року на суму 1206,03 грн., чек від 23.08.2017 року на суму 2010,05 грн., чек від 27.09.2017 року на суму 3517,59 грн., чек від 03.11.2017 року на суму 3 015,08 грн., чек від 28.11.2017 року на суму 1206,03 грн., чек від 23.12.2017 року на суму 2010,05 грн., чек від 06.01.2018 року на суму 1909,55 грн., чек від 16.04.2018 року на суму 2010,00 грн., чек від 30.05.2018 року на суму 65326,63 грн., чек від 29.01.2018 року на суму 2311,56 грн., чек від 26.03.2018 року на суму 1005,00 грн., чек від 26.03.2018 року на суму 4020,10 грн., чек від 30.03.2018 року на суму 23000,00 грн., чек від 27.05.2018 року на суму 10050,25 грн., чек від 28.05.2018 року на суму 79396,98 грн., чек від 06.06.2018 року на суму 22150,55 грн., чек від 06.06.2018 року на суму 9045,23 грн., чек від 09.06.2018 року на суму 7035,18 грн., чек від 09.06.2018 року на суму 15075,38 грн., чек від 21.06.2018 року на суму 1206,03 грн., чек від 21.06.2018 року на суму 240000,00 грн. (а.с.10-14,40-51). Проте вищевказані платежі були здійснені позивачкою помилково. Тому з метою досудового врегулювання спору та повернення безпідставно отриманих грошових коштів, 16 січня 2019 року ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 письмову Вимогу про повернення в 7-ми денний строк грошові кошти у розмірі 457472 грн. 34 коп., що є майном набутим без достатньої правової підстави (а.с.15). Вищевказану вимогу, відповідачка залишила поза увагою, грошові кошти не повернула, будь-яких заходів направлених на повернення грошових коштів відповідачкою здійснено не було.

Статтею 15 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частини 1, 2 ст. 16 цього Кодексу передбачають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом визнання права.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд у постанові від 02.02.2016 року у справі №6-3090цс15, конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

За змістом ст. 1212, 1214 ЦК України до безпідставно набутого майна відносяться також і гроші.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Проаналізувавши викладені норми чинного законодавства України та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності між сторонами будь-яких договірних правовідносин, що зумовлювали б перерахування позивачем відповідних коштів відповідачу. Набуття цих коштів відповідачем є абсолютно безпідставним як на час набуття, так і на моменту розгляду справи, враховуючи, що іншого стороною відповідача не доведено, а матеріали справи не підтверджують будь-якої підставності набуття відповідачем коштів позивача. В даному випадку безпідставне збагачення відповідача за рахунок коштів позивача не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту, оскільки наявності договірних або деліктних відносин між сторонами судом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів сторони по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 повинно бути стягнено сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5001 грн. 25 коп.

Керуючись ст. 15, 16, 1212, 1213 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 500 125 грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 5001 грн. 25 коп., а всього стягнути 505 126 (п`ятсот п`ять тисяч сто двадцять шість) грн. 61 (шістдесят одна) коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Озерянська Ж.М.