Рішення

від 28.11.2019 по справі 307/2108/19

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2108/19

Провадження № 2/307/1292/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких звернулася представник ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де третя особа, що не заяляє самостійні вимоги на предмет спору Кричівська сільська рада Тячівського району про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , де третя особа, що не заяляє самостійні вимоги на предмет спору Кричівська сільська рада Тячівського району про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. В позовній заяві представник зазначила, що позивачі є власниками житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , що належить їм на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 25.03.2019 року, за реєстровим №225. Після оформлення документів та підписання договору, позивачі вселилися у вказаний будинок, а місце проживання відповідача, який ніби ж то є далеким родичем колишньої власниці будинку, наразі нікому не відоме. Вже більше 5 років відповідач не проживає у житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 , але до цього часу не знявся з реєстраційного обліку. Реєстрація у будинку власників відповідача порушує їх майнові та житлові права та право власності, оскільки заважає їм вільно володіти, розпоряджатися та користуватися належним їм житловим будинком або відчужити його, у тому числі у оформленні субсидії, розмір якої залежить від кількості проживаючих у будинку осіб. Де наразі перебуває відповідач невідомо, про те вже більше 5 років він у вказаному будинку не проживає, даним будинком не користується, що стверджується довідкою Кричівської сільської ради за №20 від 6 березня 2019 року, а також актом про фактичне місце не проживання від 29.03.2019 року. Угоди між позивачами та відповідачем ОСОБА_4 щодо порядку користування вказаним будинком не було, відповідач не є членом сім`ї позивачів.

Просить суд визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , таким, що втратив право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1.

Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, так як надіслала заяву про розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник Кричівської сільської ради Тячівського району, в судове засідання не з`явився, так як надіслав заяву про розгляд справи в його відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст.247 ч.2 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи , суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,062 га, кадастровий номер 2124483600:04:016:0004, що стверджується договором купівлі-продажу від 25.03.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №225, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 березня 2019 року за №160853201 та від 25 березня 2019 року за №160852814.

Актом про фактичне місце не проживання від 29 березня 2019 року, складеного депутатом Кричівської сільської ради, стверджується, що відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в АДРЕСА_1 , не проживає вже понад 5 років.

Згідно довідки виконкому Кричівської сільської ради від 06.03.2019 року за №20 в будинку в АДРЕСА_1 , зареєстрований також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але фактично не проживає.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Так, у відповідності до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності і власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло-житловий будинок, садиба, квартира ( ст.ст. 379 , 382 ЦК України).

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Передбачаючи право власника жилого будинку ( квартири) на відчуження цих об`єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов`язків попереднього власника чи членів його сім`ї до нового власника в частині збереження права користування житлом.

Згідно ст.405 ЦК члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Частиною 4 цієї ж статті визначено, що до членів сім`ї власника будинку належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила встановлені статтею 162 ЖК України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 більше року без поважних причин не проживає в належному позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 будинку АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачами доведено факт порушення з боку відповідача ОСОБА_4 їх права користування та розпоряджання своїм майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , оскільки відповідач значиться зареєстрованим в їх будинку, а тому позов слід задовольнити та визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1, таким, що втратив право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на відповідача ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 209, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.16, 379, 382, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст.71, 150, 156 ЖК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1, таким, що втратив право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в будинку АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 768 гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець в АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1.

Третя особа, Кричівська сільська рада, адреса: с. Кричово, вул. Центральна, 96, Тячівського району, Закарпатської області, України.

Повний текст рішення складено 4 грудня 2019 року.

Головуючий: В.І.Бобрушко