Ухвала

від 02.12.2019 по справі 466/9839/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9839/19

У Х В А Л А

02 грудня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м.Львова Баєва О.І. вивчивши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Львів , банківські рахунки та заборонити вчиняти будь-які угоди по відчуженню належного майна, включно з забороною відчуження майнових прав.

Заяву про забезпечення позову мотивує тим, що ним подано до Шевченківського районного суду м.Львова позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Львів про захист прав споживачів.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову покликається на те, що предметом позовної заяви, яка ним подана, є зобов`язання вчинити ТзОВ Омега Львів певних дій, а також стягнення штрафних санкцій і процентів за користування чужими грошовими коштами. Заявник вважає, що ТзОВ Омега-Львів використовує грошові кошти , отримані на підставі укладених договорів купівлі-продажу майнових прав не за цільовим призначенням, що в разу невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вивчивши матеріали заяви, суд вважає, що вимога про забезпечення позову не підлягає задоволення. ОСОБА_1 у заяві, обмежившись лише твердженням, що ТзОВ Омега-Львів використовує грошові кошти, отримані на підставі укладених договорів купівлі-продажу майнових прав не за цільовим призначенням, не зазначив на підставі чого зроблено такий висновок, не надав доказів того, що невжиття заходів по забезпеченню позову, може призвести до ускладнення виконання рішення суду, не навів достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову.

Аналізуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353, 354 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , суд,-

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. І. Баєва