Постанова

від 27.11.2019 по справі 326/110/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.11.2019 Справа № 326/110/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №326/110/19 Головуючий у 1 інстанції Стріжакова Т.В.

Провадження № 22-ц/807/2446/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Крилової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 10 травня 2019 року у справі за позовом Приморської районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Приморський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Єлизаветівська сільська рада Приморського району Запорізької області, Зеленівська сільська рада Приморського району Запорізької області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2019 року Приморська районна державна адміністрація Запорізької області як орган опіки та піклування звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: Приморський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Єлизаветівська сільська рада Приморського району Запорізької області, Зеленівська сільська рада Приморського району Запорізької області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову зазначала, що на території Приморського району за адресою: АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_2 , 1983 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 , 1986 року народження, які є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через зневажливе ставлення до виховання та догляду новонародженої дитини, згідно з розпорядженням голови Приморської райдержадміністрації від 26.07.2017 №574 Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження у батьків та влаштування її в дитячий заклад на повне державне забезпечення 03.08.2017 дитина була відібрана у батьків.

З 03.08.2017 по 28.08.2017 малолітня дитина ОСОБА_3 перебувала в дитячому відділенні КЗ Приморська центральна районна лікарня .

29.08.2017 дитина влаштована до КЗ Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко Запорізької обласної ради.

Рішенням Приморського районного суду від 13.12.2017 (справа №326/1028/17) вирішено відібрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передати на опікування органу опіки та піклування Приморської РДА Запорізької області, стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь державного закладу, куди буде передана дитина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, а з ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини усіх видів заробітку, але не менш 50% прожиткового мінімуму. Батькам було надано час, щоб покращити свої умови проживання, свій матеріальний стан для того, щоб повернути дитину в сім`ю.

Згідно з розпорядженням голови Приморської РДА №16 від 01.01.2018 малолітній дитині ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Згідно з розпорядженням голови Приморської РДА №55 від 26.01.2018 малолітню дитину ОСОБА_3 влаштовано до КУ Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко на повне державне забезпечення.

Наказом Служби у справах дітей Приморської РДА №01-06/18 від 18.02.2018 малолітню дитину, позбавлену батьківського піклування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на первинний облік. За час перебування дитини з 28.28.2017 у державному закладі батьки відвідали дитину один раз - ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 04.09.2018 по теперішній час станом здоров`я, умовами виховання, утримання, потребами дитини не цікавилися. Матеріально батьки сина не підтримували, фактично самоусунулися від виконання батьківських обов`язків.

ОСОБА_2 характеризується негативно, не працює, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя. Умови проживання не відповідають нормам, будинок потребує капітального ремонту, знаходиться в аварійному стані. В 2016 році рішенням Приморського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав на трьох старших дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . З наміром повернути дітей у сім`ю не зверталась, свого ставлення до батьківства мати на жаль не змінила. ОСОБА_1 характеризується як неврівноважена та конфліктна особа, не працює, живе за рахунок тимчасових заробітків. Батьки не сплачують аліменти на користь державного закладу, де перебуває їх малолітня дитина, не покращили умови проживання, необхідні для розвитку та виховання малолітньої дитини.

Посилаючись на вищевикладене, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 1983 року народження, та ОСОБА_1 , 1986 року народження, відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 10 травня 2019 року позов задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , передано на опікування органу опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації Запорізької області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в частині позбавлення його батьківських прав та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про позбавлення його батьківських прав та передання дитини відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в ході судового розгляду не були викликані та заслухані свідки, які б мали свідчити про конкретні його дії, які б характеризували його спосіб життя або з негативної або з позитивної сторона. В зв`язку з юридичною необізнаністю, він не знав про можливість до початку судового розгляду заявити клопотання про виклик свідків, оскільки свої інтереси представляв в суді самостійно.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи полягає у тому, що позивач не довів тих обставин, які категорично давали підстави для позбавлення його батьківських прав, а саме: категоричних та переконливих доказів в судовому засіданні того, що я нехтував своїми батьківськими обов`язками надано не було. Головним посиланням суду було те, що не має постійного офіційного заробітку, згідно пояснень третіх осіб є неврівноваженою та агресивною людиною, проте в його характеристиці та актах обстеження є ствердження про те, що він має непостійні заробітки. Такі заробітки зумовлені тим, що він проживає у сільській місцевості, та з офіційними заробітками в селі дуже складно, не має постійної роботи, тому офіційно не може працевлаштуватися.

Крім того, зазначив, що останнім актом обстеження його побутових умов, який зроблений у квітні 2019 року, зазначено, що в будинку на момент обстеження зроблений косметичний ремонт, прибрано, в дитячій кімнаті мається ліжко для дитини з постіллю, є одяг для дитини, хоча й в недостатній кількості, є предмети побуту, посуд ,шафа для білизни, хоча й є недоліки, на подвірні, у вигляді ями, яка не закрита.

Зазначає, що всіма можливостями намагається влаштувати умови для дитини та підготувати все необхідне для неї, але за браком коштів на все відразу не вистачає. Суд безпідставно не взяв його намагання до уваги.

Також зазначив в апеляційній скарзі про те, що не зловживає спиртними напоями, ніколи не був судимий, має велике бажання жити разом з дитиною, навіть без матері, та має на це своє батьківське право.

Вважає, що позивачем не доведено в суді підстав для позбавлення його батьківських прав та для передання дитини до органу опіки та піклування.

В апеляційній скарзі зазначив, що твердження про те, що він не відвідує дитину в дитячому будинку Сонечко , є помилковим, оскільки він по мірі можливості їздить до м. Запоріжжя та відвідує дитину, однак довідок про відвідування йому не надають, посилаючись на те, що в нього не має дозволу на відвідування дитини від органу опіки, хоча й не чинять мені перешкод у відвідуваннях.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на те, що рішення суду оскаржено скаржником лише в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , тому колегією суддів рішення суду в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не переглядається.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є передбачені законом підстави для задоволення позову і позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 які свідомо ухиляються від виховання дитини та нехтують своїми батьківськими обов`язками.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до розпорядження голови Приморської районної державної адміністрації від 26.07.2017 №574 Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження, у батьків та влаштування її в дитячий заклад на повне державне забезпечення , службі у справах дітей Приморської РДА разом з представниками Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області та представникам КП Приморський районний центр первинної медико-санітарної допомоги доручено вжити заходи щодо негайного відібрання у матері ОСОБА_2 , 1983 року народження, та батька ОСОБА_1 , 1986 року народження, малолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , та влаштування його до Запорізького обласного спеціалізованого будинку дитини Сонечко на повне державне забезпечення (а.с.3). Розпорядженням голови Приморської РДА від 17.01.2018 №16 ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.4). За розпорядженням голови Приморської РДА від 26.01.2018 №55 ОСОБА_3 влаштований до вказаного будинку дитини (а.с.5).

Згідно характеристики Єлизаветівської сільської ради Приморського району Запорізької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дійсно зареєстрований на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 разом зі своєю матір`ю, але на час надання характеристики місце його постійного проживання невідомо. За час проживання на території сільської ради зарекомендував себе не задовільно. ОСОБА_1 ніде не працює, підприємницькою діяльністю не займається, живе за рахунок випадкових заробітків. Підсобного господарства не має, городництво не веде. З сусідами дружні відносини не підтримує. Характер неврівноважений, може проявляти агресію до медичних працівників, фахівців соціальної служби, працівників сільської ради та мешканців села. До сільської ради неодноразово надходили скарги на ОСОБА_1 від сусідів ОСОБА_7 . До кримінальної відповідальності не притягувався.

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 14.12.2018, складеного Єлизаветівською сільською радою Приморського району Запорізької області зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з матір`ю. житло потребує ремонту, ОСОБА_1 народними промислами не займається, не працює (а.с.17,73).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 13.12.2017 у справі №326/1028/17 (а.с.18-22) за позовом Приморської РДА Запорізької області, яка виконує функції органу опіки та піклування, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів в судовому засіданні встановлено, що в будинку, в якому проживають відповідачі, не створено належних умов для проживання новонародженої дитини, порушені санітарно-побутові умови: антисанітарія, сміття, підлога в будинку земляна, в електролічильнику замість пробок вставлені викрутки. Холодильник, газова та електрична плити, пральна машина відсутні, відсутні необхідні для життєдіяльності дитини речі, відсутні у належній кількості посуд, постільна білизна, засоби гігієни. Відповідачі ігнорують рекомендації медичних працівників щодо догляду за новонародженою дитиною, забезпечення її належного лікування, обстеження, відмовляються від соціального супроводу, не допускають комісії для обстеження умов їх проживання.

З 29.08.2017 по теперішній час малолітня дитина ОСОБА_3 знаходиться в КУ Запорізькій обласний спеціалізований будинок дитини ОСОБА_8 . За вказаний період батьки жодного разу не відвідали дитину, не цікавились станом її здоров`я, її потребами.

Судом вирішено відібрати дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. Дитину передати на опікування органу опіки та піклування Приморської РДА Запорізької області. Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів за виконавчим листом №2/326/368/2017 від 27.12.2017, виданим Приморським районним судом Запорізької області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь дитячого закладу аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/10 частини зі всіх видів заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до повноліття , станом на 14.12.2018 сума боргу ОСОБА_2 становить 12338,66 грн. Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів за вказаним вище виконавчим листом сума боргу ОСОБА_1 станом на 14.12.2018 становить 21499,78 грн..

Згідно з інформацією КУ Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко Запорізької обласної ради від 20.09.2018 за час перебування малолітньої дитини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свого сина відвідували один раз 04.09.2018. З 29.08.2017 по 04.09.2018 батьки ОСОБА_9 станом здоров`я, умовами виховання, утримання, потребами дитини не цікавились. Письмових, усних запитів про дитину від батьків чи інших заінтересованих осіб на адресу Будинку дитини не надходило. Матеріально батьки сина не підтримували (а.с.25). Аналогічна інформація зазначена у листі від 14.12.2018 (а.с.26).

Згідно висновку органу опіки та піклування Приморської РДА про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 від 17.12.2018 зазначено, що на території Приморського району за адресою: АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_2 , 1983 року народження, та за адресою: АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_1 , 1986 року народження, які є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через зневажливе ставлення до виховання та догляду новонародженої дитини згідно з розпорядженням голови Приморської РДА від 26.07.2017 року № 574 Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2017 року народження, у батьків та влаштування її в дитячий заклад на повне державне забезпечення 03.08.2017 дитина була відібрана у батьків. З 29.08.2017 малолітня дитина ОСОБА_3 перебуває в КУ Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини Сонечко Запорізької обласної ради. Рішенням Приморського районного суду від 13.12.2017 (справа №326/1028/17) вирішено відібрати дитину ОСОБА_3 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та передати на опікування органу опіки та піклування Приморської РДА Запорізької області. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь державного закладу, куди була передана дитина у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітків, а з ОСОБА_2 - у розмірі 1/10 частина усіх видів заробітків, але не менше 50% прожиткового мінімуму. Батькам було надано час, щоб покращити свої умови проживання, матеріальний стан, щоб повернути дитину в сім`ю. За розпорядження голови Приморської РДА №16 від 01.01.2018 малолітній дитині ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. За розпорядженням голови Приморської РДА № 55 від 26.01.2018 Про влаштування малолітньої дитини, позбавленої батьківського піклування на повне державне забезпечення малолітню дитину ОСОБА_3 влаштовано до КУ Запорізький ОСБД Сонечко на повне державне забезпечення.

Наказом Служби у справах дітей Приморської РДА від 15.01.2018 малолітню дитину, позбавлену батьківського піклування ОСОБА_3 взято на первинний облік. За час його перебування з 29.08.2017 у державному закладі батьки, відвідали дитину лише один раз 04.09.2018. З 04.09.2018 по теперішній час станом здоров`я, умовами виховання, утримання, потребами дитини не цікавились. Письмових, усних запитів про дитину від батька чи інших заінтересованих осіб на адресу будинку дитини ОСОБА_8 не надходило. Матеріально батьки сина не підтримували. Вони фактично самоусунулись від виконання батьківських обов`язків. За місцем меншання ОСОБА_2 характеризується негативно, вона не працює, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя. Умови проживання не відповідають нормам. Будинок потребує капітального ремонту, житлове приміщення знаходиться в аварійному стані. В 2016 році рішенням Приморського районного суду Запорізької області ОСОБА_2 вже було позбавлено батьківських прав на трьох старших дітей. До Служби у справах дітей Приморської РДА з наміром повернути дітей у сім`ю не зверталась, свого ставлення до батьківства вона не змінила. ОСОБА_1 за місцем мешкання характеризується як неврівноважена та конфліктна особа, ніде не працює, живе за рахунок тимчасових заробітків. Під час його відвідування представників Єлизаветівської сільської ради, соціальної служби до житлового приміщення допущено не було. ОСОБА_1 категорично відмовився співпрацювати з ними, вів себе агресивно та неадекватно, на всі запитання відповідав нецензурною лексикою, погрожував їм завданням тілесних ушкоджень. Батьки не сплачують аліменти на користь державного закладу, де перебуває їх малолітня дитина. Виходячи із зібраних матеріалів встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжують зловживати спиртними напоями, вести аморальний спосіб життя, не покращили свої житлові умови. Тому орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити їх батьківських прав.

В акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від б/д (зі слів відповідача акт складений в кінці квітня 2019), складеного Єлизаветівською сільською радою Приморського району Запорізької області зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з матір`ю. Зі співмешканкою ОСОБА_2 зв`язок не підтримує. В будинку на момент перевірки зроблено косметичний ремонт, прибрано. В дитячій кімнаті мається ліжко для дитини з постіллю, є одяг для дитини, але в недостатній кількості. Посуд для годування дитини відсутній, немає засобів гігієни, є тільки ванночка для купання. Продукти харчування відсутні, з предметів обіходу є телевізор, шафа для білизни, ліжка, столи, холодильник відсутній. На подвір`ї відкрита яма підвального приміщення, яка потребує негайного закриття. ОСОБА_1 постійного місця роботи не має, джерелом доходів є випадкові заробітки. (а.с.88).

Суд першої інтонації безпідставно не надав належної оцінки вказаному акту, оскільки з вказаного акту вбачається, що ОСОБА_1 вживає можливих заходів для покращення умов життя.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є передбачені законом підстави для задоволення позову і позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , який свідомо ухиляється від виховання дитини, однак з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Згідно із статтею 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Позбавляючи батьківських прав ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на висновок органу опіки щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є неврівноваженою та конфліктною особою. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 є неврівноваженою та конфліктною особою матеріали справи не містять.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 надав суду довідку з КУ Приморська центральна лікарня Психіатричний кабінет від 26.11.2019 року про те, що він не перебуває на диспансерному обліку та ознак психіатричних захворювань не містить.

Згідно довідки КУ Приморська центральна лікарня Наркологічний кабінет від 26.11.2019 року ОСОБА_1 на диспансерному побілку не знаходиться та за допомогою не звертався.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок органу опіки й піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, є непереконливим, в ньому не зазначається доцільності втручання в життя дитини шляхом позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та висновків про те, яким чином позбавлення батьківських прав захистить інтереси малолітньої дитини. При цьому поза увагою органу опіки і піклування залишилися не з`ясованими ставлення батька до дитини та дитини до батька.

З урахуванням викладеного, колегія суддів за правилами ч.6 ст.19 СК України не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт оскарження заявником заяви про позбавлення батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина (справа "Хант проти України" від 7 грудня 2006 року). Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага. При цьому звертає увагу на те, що позивач у цій справі намагався побачити дитину та оскаржував заяву про позбавлення батьківських прав і цей факт міг свідчити про його інтерес до дитини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції послідовно заперечував проти задоволення позову про позбавлення його батьківських прав та оскаржує рішення про задоволення цього позову, що свідчить про його інтерес до дитини.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї складеного у квітні 2019 року Єлизаветівською сільською радою Приморського району Запорізької області зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 разом з матір`ю. Зі співмешканкою ОСОБА_2 зв`язок не підтримує. В будинку на момент перевірки зроблено косметичний ремонт, прибрано. В дитячій кімнаті мається ліжко для дитини з постіллю, є одяг для дитини, але в недостатній кількості. Посуд для годування дитини відсутній, немає засобів гігієни, є тільки ванночка для купання. Продукти харчування відсутні, з предметів обіходу є телевізор, шафа для білизни, ліжка, столи, холодильник відсутній. На подвір`ї відкрита яма підвального приміщення, яка потребує негайного закриття. ОСОБА_1 постійного місця роботи не має, джерелом доходів є випадкові заробітки. (а.с.88).

З вказаного акту вбачається, що ОСОБА_1 здійснює можливі заходи щодо покращення умов життя для того, щоб малолітня дитина ОСОБА_10 проживав разом з ним.

Крім того, в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що хоче дитину забрати до себе у село, де він проживає разом з матір`ю, є не байдужим до дитини та хоче аби дитина проживала разом з ним. Надав апеляційному суду довідки про те, що він не знаходиться на обліку в психіатричному та наркологічному диспансері, відповідних захворювань не має.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 є не байдужим до дитини і здійснює всі необхідні заходи аби дитина проживала разом з ним.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі "М.С. проти України", у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що на підставі матеріалів справи, які досліджені судом апеляційної інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 буде відповідати якнайкращим інтересам його малолітній дитині.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінивши докази надані сторонами у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна небезпека для дитини ОСОБА_11 у разі залишення його з батьком.

Задоволення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є передчасним, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги встановлені обставини дійшов висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, зокрема не встановив дійсні обставини по справі не сприяв всебічному розгляду справи і як наслідок ухвалив судове рішення, яке не ґрунтується на доказах, а тому є всі підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітнього сина ОСОБА_11 з ухваленням нового судового рішення в цій частині, яким у задоволені позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відмовити у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасиу проти Греції , національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, місцевий суд не дотримався вимог матеріального та процесуального права, не з`ясував обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав до скасування та прийняття постанови в цій частині про відмову у задоволенні позову Приморської районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 10 травня 2019 року у цій справі в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав скасувати та прийняти постанову в цій частині про відмову у задоволенні позову Приморської районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2019 року.

Головуючий

Судді: