Рішення

від 02.12.2019 по справі 200/10965/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2019 р. Справа№200/10965/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, у формі, встановленій ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації ;

- визнати протиправною відмову Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка викладені у листі про надання інформації від 01.08.2019 року № В-591/1.

- зобов`язати Генічеську районну державну адміністрацію Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.07.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення у формі, встановленій ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачем з публічної кадастрової карти були отримані відомості про наявність вільної земельної ділянки у АДРЕСА_2. За результатами звернення із заявою від 12.07.2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (згідно із генеральним планом знаходиться за межами населеного пункту), позивачем був отриманий лист від 01.08.2019 № В-591/1 року, з якого позивач зрозумів, що йому відмовлено в наданні запитуваного дозволу у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до нього нормативно правових актів, а саме розпорядження голови РДА від 18 січня 2018 року № 23 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва .

Позивач вказану відмову вважає протиправною. Зазначає, що є учасником АТО та має першочергове право на відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області щодо не розгляду його заяви від 12 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, а відповідача зобов`язати повторно розглянути вищевказану заяву позивача, надавши їй відповідний дозвіл.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, встановлений строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також попереджено відповідача про те, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, відповідно до правил ч. 4 ст. 159 КАС України.

Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, зазначена ухвала суду була отримана відповідачем 07 жовтня 2019 року, разом з тим, станом на час розгляду справи, відзив на позовну заяву відповідачем не поданий.

Приписами частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).

Враховуючи, що ухвала суду про відкриття провадження у справі із встановленим п`ятнадцятиденним строком для подання відповідачем відзиву, отримана відповідачем 07 жовтня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, та станом на час розряду справи, відзив з боку відповідача не наданий, суд кваліфікує це, як визнання позову відповідачем.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 є громадянином України, що стверджується паспортом громадянина України, серія НОМЕР_2 (а.с. 20-21).

Згідно із посвідченням, серія: НОМЕР_3 , дата видачі 20.08.2015 року, позивач має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 22).

04 квітня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області надано відповідь № 31-21-0.25-2/298-19 на інформаційний запит представника позивачки ОСОБА_2 стосовно інформації про розпорядників земельних масивів на території Генічеського району в межах масивів з кадастровими номерами 6522186500:04:001:1451, 6522186500:04:001:1411. Зазначено, що дані земельні масиви, в межах яких знаходяться подані земельні ділянки, це землі рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва та є державною власністю. Розпорядником виступає Генічеська районна державна адміністрація. В межах масивів з кадастровими номерами 6522186500:04:001:1308, 6522186500:04:001:0418, 6522186500:04:001:1481 повідомлено, що це землі житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та є комунальною власністю Щасливцевської сільської ради (а.с.14).

12 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,1000 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (згідно генерального плану знаходиться за межами населеного пункту) Генічеського району Херсонської області (а.с. 16). Факт надіслання зазначеної заяви із додатками на адресу Генічеської районної державної адміністрації підтверджується накланою від 12.07.2019 року, та описом вкладення цінного листа. До заяви додано: графічний матеріал щодо можливого розташування земельної ділянки (на. 2 арк.), копія паспорта громадянина України та ідентифікаційного коду, копія посвідчення учасника бойових дій, НОМЕР_3 (а.с. 15).

01 серпня 2019 року за вих. № В-591/1 Генічеською районною державною адміністрацією Херсонської області позивачеві була надана відповідь (лист) Про надання інформації , в якому/кій на підставі положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, позивачеві повідомлено про відмову у наданні дозволу на розробу проекту землеустрою вищезазначеної земельної ділянки у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до нього нормативно правових актів індивідуальної дії, а саме розпорядження голови РДА від 18 січня 2018 року № 23 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва . (а.с. 19).

Згідно із розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 18.01.2018 року № 23 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва", пунктом 1 зазначено розпорядження вирішено надати громадянам, згідно із додатком, дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок орієнтованою площею 2,5 га для індивідуального дачного будівництва із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради. Пунктом 2 встановлено, що громадянам, зазначеним у додатку до цього розпорядження, замовити розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у суб`єкта господарювання, що володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі якого працюють сертифіковані інженери-землевпорядники (а.с. 23).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Щодо права позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Нормативними приписами ст.17 ЗК України регламентовано повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин (наводиться в частині):

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 1 ст.19 ЗК України передбачено категорії земель за основним цільовим призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ст. 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 79-1 ЗК України передбачає порядок формуванння земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Так, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідачем не спростовано, що спірна земельна ділянка не належить до земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради, як не надано і жодних доказів того, що спірна земельна ділянка сформована та їй призначений відповідний кадастровий номер.

Згідно із пунктом "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1-4 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 3 ст. 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: в) індивідуального дачного будівництва.

Суд зазначає, що винятки, встановлені частинами четвертою і восьмою ст. 122 ЗК України, не стосуються спірної земельної ділянки.

З викладеного вбачається, що позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельного ділянки рекреаційного призначення (із земель запасу) державної власності в межах передбачених ЗК України норм приватизації 0.10 га для індивідуального дачного будівництва. Розпорядником вказаних земель є Генічеська районна державна адміністрація. Заявлене право ОСОБА_1 прямо передбачене наведеними положеннями ЗК України. Крім того, позивачем подано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та паспортні дані заявника.

Із вказаного вище спірного листа Генічеської районної державної адміністрації вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекта землектрою зазначено невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до нього нормативно правових актів, а саме розпорядження голови РДА від 18 січня 2018 року № 23 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва .

З приводу наведеного суд зазначає, що аналіз ст. ст. 116, 118 ЗК України вказує на те, що відповідний суб`єкт владних повноважень (в даному випадку Генічеська районна державна адміністрація) не має права визначати пріоритетність/першочерговість того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність такої після виготовлення проекту землеустрою.

З огляду на вказане, суд вважає помилковою позицію відповідача щодо наданих вже дозволів на розробку проектів землеустрою.

Відповідна правова позиція висловлювалась колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16), Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року справа №463/3375/15-а.

Щодо правомірності надання відповіді позивачу ОСОБА_1 у формі листа "Про надання інформації", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже вказувалось вище, ч.7 ст. 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Повноваження районної державної адміністрації на вирішення вказаного питання передбачено як ЗК України, так і Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року № 586-ХІV (ст. 21 (далі - Закон № 586).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 586 передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Таким чином, суд вважає, що формою реалізації владних управлінських повноважень, якими відповідний суб`єкт наділений законом, може бути тільки форма, що передбачена законом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій - Закон № 586 (про що власне зазначено у його преамбулі).

Даний закон встановлює, що відповідною формою реалізації владних управлінських функцій у спірних правовідносинах є прийняття розпорядження головою місцевої районної державної адміністрації.

За правилами абз. 3 п. 5 п. 10 ст. 39 Закону № 586, закріплено, що уразі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.

На цих підставах відповідь у формі листа за підписом першого заступника голови районної державної адміністрації не може вважатись правомірною реалізацією владних управлінських функцій відповідача.

Відсутність належним чином оформленого розпорядження про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Тобто, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність, а лист відповідача від 01.08.2019 року № В-591/1 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за змістом та формою не можуть вважатися "відмовою" у розумінні ч.7 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, то належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція була наведена в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № № 200/6893/19-а.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву, та за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення у формі, встановленій ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , яким надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, задоволенню не підлягають, оскільки задоволення судом таких вимог свідчитиме про втручання органу судової влади до дискреційних повноважень органу виконавчої влади, що є неприпустимим.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка викладена у листі про надання інформації від 01.08.2019 року № В-591/1, задоволенню не підлягають з огляду на констатацію судом факту бездіяльності відповідача яка полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень передбачених у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, та встановлення належного способу захисту прав позивача шляхом зобов`язання Генічеської РДА Херсонської області повторно розглянути його заяву та прийняти відповідне рішення, у формі, встановленій ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Постановляючи вказані висновки, суд взяв до уваги правові позиції викладені Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17, від 24 квітня 2018 року (справа № 802/1534/17-а), від 15 травня 2018 року (справа № 820/4436/17).

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1-2 ст. 2 КАС України встановлено завдання адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись викладеним, суд вважає правомірним та обґрунтованим позов задовольнити частково, визнавши бездіяльність Генічеської РДА щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, у формі, встановленій ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації , та зобов`язавши Генічеську РДА повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, в розмірах, за адресою: АДРЕСА_2, прийнявши за результатами такого розгляду рішення у формі, встановленій ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", з урахуванням правової оцінки суду.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (місцезнаходження: 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, буд. 5, ЄДРПОУ: 04060045) про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність, у формі, встановленій ст. 6 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Зобов`язати Генічеську районну державну адміністрацію Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2, прийнявши за результатами такого розгляду рішення у формі, встановленій ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", з урахуванням правової оцінки суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02 грудня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров