Рішення

від 04.12.2019 по справі 360/4827/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 грудня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4827/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач, УСЗН Біловодської РДА) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, особою з інвалідністю з дитинства І групи, якій відповідно до вимог Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам було призначено державну соціальну допомогу. Позивач знаходиться на обліку відповідача як отримувач допомоги, яка є єдиним джерелом її існування.

Згідно із судовим рішенням по справі № 1240/2176/18 визнано протиправними дії УСЗН Біловодської РДА щодо припинення з 01.10.2017 виплати державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_1 , зобов`язано УСЗН Біловодської РДА поновити виплату державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_1 з 01.10.2017 та здійснити виплату заборгованості за весь час припинення виплати державної соціальної допомоги з 01.10.2017.

Добровільно відповідач відмовився виконувати рішення суду, тільки після відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом в лютому 2019 року була сплачена заборгованість, але не в повному обсязі.

Положеннями частини другої статті 12 Закону № 2109-14 передбачено, що виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати. Отже, сума заборгованості з 01.10.2017 по 26.02.2019 має бути (3х2178)+(11х2178+2245,5)+(2х2245,5) = 37228,50 грн. Згідно роздруківки сплачено 30492,00 грн, різниця складає 6736,50 грн.

До того ж виплату допомоги з березня 2019 року без надання будь-якого рішення знов припинено.

З посиланням на статтю 46 Конституції України, Закону України № 2109-14, позивач просить суд:

- визнати, що виплата допомоги позивач підлягає поновленню з моменту її припинення;

- визнати протиправними дії УСЗН Біловодської РДА щодо недоплати заборгованості за рішенням суду та повторного припинення виплати соціальної допомоги з березня 2019 року ОСОБА_1 ;

- стягнути з УСЗН Біловодської РДА різницю у нарахованій та сплаченій заборгованості за рішенням суду у розмірі 6736,50 грн на користь ОСОБА_1 ;

- зобов`язати УСЗН Біловодської РДА поновити виплату соціальної допомоги з березня 2019 року на весь час інвалідності, встановленої органами МСЕК ОСОБА_1 ;

- зобов`язати УСЗН нарахувати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2010 № 159, та сплатити компенсацію з жовтня 2017 року по лютий 2019 року включно на користь ОСОБА_1 ;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення допомоги за один місяць;

- зобов`язати УСЗН Біловодської РДА подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно статті 382 КАС України;

- винести окрему ухвалу, якою звернути увагу Міністерства соціальної політики на недопустимість фінансових та законодавчих порушень з боку відповідача до інваліда дитинства.

Ухвалою суду від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 1-2).

26.11.2019 за вх. № 58564/2019 відповідачем надано відзив (арк.спр. 15), в якому зазначено, що відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям - інвалідам допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю призначається управлінням соціального захисту населення за місцем проживання. Фактичне проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видається на підставі пункту 1 статті 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб .

З метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 ОСОБА_1 нарахована та виплачена вказана допомога з урахуванням заборгованості, яка виникла з 01.10.2017 по листопад 2018 року (за період її знаходження на обліку).

Згідно із п. 1 п.п. 3 статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб дію довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 скасовано 19.11.2018 (повернення ВПО до покинутого місця проживання).

Станом на сьогоднішній день позивач на обліку в управлінні не перебуває і права на призначення та виплату соціальних допомог не має.

Що стосується вимог відносно недоплати державної соціальної допомоги, відповідно до статті 2 Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям - інвалідам розмір державної допомоги особам з інвалідністю з дитинства І групи встановлюється у розмірі 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 3 цього Закону встановлюється надбавка на догляд особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи Б І групи - 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Верховною Радою України прийнято Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій , яким передбачено, що державні соціальні допомоги, призначені відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам з 01.10.2017 перераховуються та після цієї дати до встановлення прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений на 1 грудня 2017 року (1373,00 грн) та збільшений на 79 гривень, призначаються з використанням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 грудня 2017 року Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік збільшено на 79 гривень.

Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю перерахована з 1 жовтня 2017 року відповідно до цього Закону, а також ті, що призначатимуться після цієї дати, встановлюються у розмірі не меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 1 грудня 2017 року Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік (1373 грн), а в разі збільшення після 1 грудня 2017 року прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.

Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня становить 1452 грн (1373,00 грн + 79 грн) та з урахуванням цього розміру з 1 жовтня 2017 року здійснюється призначення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю.

Тобто ОСОБА_1 щомісячна допомога розрахована виходячи з 1452 грн х 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (допомога на догляд) = 2178 грн (до моменту скасування довідки).

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр. 5), згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ за № 413335, виданої 08.07.2013, встановлено першу групу "Б" інвалідності з дитинства безстроково (арк.спр. 6 зв.).

ОСОБА_1 згідно довідки від 26.12.2014 № 920010853 взята на облік в УСЗН Біловодської РДА як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (арк.спр. 5 зв.).

27.02.2015 позивач звернулася до відповідача з заявою про запит електронної особової справи одержувача допомоги особи з інвалідністю з дитинства з м. Краснодон (арк.спр. 17).

14.05.2015 позивач звернулась до УСЗН Біловодської РДА із заявою про призначення соціальної допомоги інвалідам з дитинства І групи (арк.спр. 22-23).

Відповідачем відповідно до протоколу від 22.05.2015 призначено ОСОБА_1 державну соціальну допомогу з 01.10.2014 довічно (арк.спр. 26).

Згідно із витягом з протоколу від 13.10.2017 № 79 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено відмовити у призначенні соціальних виплат ОСОБА_1 (арк.спр. 33).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі № 1240/2176/18 за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до УСЗН Біловодської РДА про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії уточнені позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправними дії УСЗН Біловодської РДА щодо припинення з 01.10.2017 виплати державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_1 , зобов`язано УСЗН Біловодської РДА поновити виплату державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_1 з 01.10.2017 та здійснити виплату заборгованості за весь час припинення виплати державної соціальної допомоги з 01.10.2017 (арк.спр.48-52).

Згідно з даними КП ДСС рішення у справі № 1240/2176/18 набрало законної сили 16.11.2018.

Відповідно до наказу УСЗН Біловодської РДА від 21.01.2019 № 5 Щодо виконання рішення суду з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 по справі № 1240/2176/18 за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 наказано поновити виплату державної соціальної допомоги як інваліду з дитинства першої групи ОСОБА_1 з 01.10.2017 та здійснити виплату заборгованості за весь час припинення виплати державної соціальної допомоги з 01.10.2017 по 18.11.2018 (до дня скасування довідки внутрішньо переміщеної особи) (арк.спр. 40).

Згідно із рішенням УСЗН Біловодської РДА про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 21.01.2019 ОСОБА_1 призначено з 01.10.2017 довічно відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю державну соціальну допомогу:

- з 01.10.2017 по 30.11.2017 - 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн);

- з 01.12.2017 по 30.06.2018 - 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн);

- з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн);

- з 01.12.2018 довічно - 2245,50 грн (розмір державної соціальної допомоги 1497,00 грн, надбавка на догляд 748,50 грн) (арк.спр. 41).

Відповідно до протоколу від 21.01.2019 позивачеві нараховано державну соціальну допомогу з 01.10.2017 по 30.11.2017 в розмірі 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн), з 01.12.2017 по 30.06.2018 в розмірі 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн), з 01.07.2018 по 30.11.2018 в розмірі 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн).

Згідно із випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ Ощадбанк на ім`я ОСОБА_1 , 26.02.2019 зараховано соціальну допомогу в розмірі 30492,00 грн (арк.спр. 7).

Спірними питаннями у даній справи є правомірність дій УСЗН Біловодської РДА щодо призупинення виплати державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, наявність чи відсутність недоплачених сум соціальної допомоги за судовим рішенням у справі № 1240/2176/18 та наявність чи відсутність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати допомоги.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати соціальної допомоги з березня 2019 року та зобов`язання поновити виплату соціальної допомоги з березня 2019 року на весь час інвалідності, встановленої органами МСЕК ОСОБА_1 .

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі -Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Як зазначено вище, відповідачем видана ОСОБА_1 довідка від 26.12.2014 № 920010853 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (арк.спр. 5 зв.).

Відповідач у відзиві зазначає про скасування цієї довідки 19.11.2018, проте відповідного рішення суду не надав, як і не надав доказів направлення такого рішення позивачеві. Також у відзиві позивач посилається на те, що у зв`язку зі скасуванням дії довідки ВПО ОСОБА_1 з листопада 2018 року не перебуває на обліку в УСЗН Біловодської РДА, і виплату допомоги припинено.

Згідно із довідкою УСЗН Біловодської РДА від 25.11.2019 ОСОБА_1 виплачено державну соціальну допомогу по листопад 2018 року включно (арк.спр. 16), окремого рішення про припинення виплати допомоги суду не надано, що свідчить про відсутність останнього, і, з огляду на інформацію, що міститься у зазначеній довідці та викладена у відзиві на позовну заяву, виплату допомоги припинено з грудня 2018 року, а не з березня 2019 року, як зазначає позивач у позові.

Згідно статті 1 Закону України від 16.11.2000 № 2109-ІІІ Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (далі - Закон № 2109-ІІІ) право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Приписами статті 4 Закону № 2109-ІІІ встановлено, що період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме: державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Як встановлено судом, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ за № 413335 від 08.07.2013 ОСОБА_1 встановлено першу групу "Б" інвалідності з дитинства безстроково (арк.спр. 6 зв.).

Відповідно до статті 6 Закону № 2109-ІІІ Виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особу з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою.

У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

Статтею 14 Закону № 2109-ІІІ визначено, що виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Отже, Законом № 2109-ІІІ чітко визначені підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, в переліку яких не зазначено такої підстави як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Доказів наявності інших підстав для припинення виплати допомоги, визначених Законом № 2109-ІІІ, відповідачем не надано.

Таким чином, враховуючи вище викладене та беручи до уваги приписи статті 4 Закону № 2109-ІІІ, за якими соціальна допомога ОСОБА_1 повинна бути встановлена безстроково (довічно), позовна вимога щодо зобов`язання відповідача поновити виплату соціальної допомоги з моменту припинення, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки суд дійшов висновку, що виплату допомоги позивачеві припинено з грудня 2018 року (у зв`язку зі скасуванням у листопаді 2018 року довідки про взяття на облік ВПО), а не з березня 2019 року, як зазначає позивач у позові, суд вважає за можливе з метою ефективного захисту порушеного права позивача визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати призначеної соціальної допомоги ОСОБА_1 з грудня 2018 року та зобов`язати відповідача відновити виплату такої допомоги з грудня 2018 року, та здійснити виплату заборгованості за весь час припинення виплати державної соціальної допомоги з 01.12.2018.

Позовна вимога про визнання того, що виплата допомоги позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення, задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту порушеного права позивача не передбачено статтями 5 та 245 КАС України, і належним способом захисту є визнання протиправними дій щодо припинення виплати допомоги та зобов`язання відповідача відновити таку виплату з дати припинення.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів з жовтня 2017 року по лютий 2019 року включно, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі № 1240/2176/18 відповідачем 26.02.2019 виплачено ОСОБА_1 заборгованість з державної соціальної допомоги за період з 01.10.2017 по 30.11.2018 в розмірі 30492,00 грн (арк.спр. 7, 16).

Відповідно до статті 12 Закону № 2109-ІІІ суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної допомоги за минулий час здійснюється із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Аналогічні вимоги викладені в пункті 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Статтею 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050).

Абзацом другим пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001№ 159 (далі - Порядок № 159) визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний

місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після

утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не

включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Матеріалами справи підтверджується, що мала місце несвоєчасна сплата відповідачем з вини останнього соціальної допомоги позивачеві у період з 01.10.2017 по 26.02.2019.

У рішенні по справі Будченко проти України (заява № 38677/06, від 24.04.2014) ЄСПЛ висловив таку позицію: Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі Стек та інші проти Сполученого Королівства (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х) (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

Тобто майнове право ОСОБА_1 , передбачене статтею 12 Закону № 2109-ІІІ, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, а відповідач не довів обґрунтованості та законності втручання в право позивача на володіння таким майном шляхом ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною сплатою суми з вини органу соціального захисту населення належної позивачу соціальної допомоги.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги з 01.10.2017 по лютий 2019 року, та задовольнити позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати відповідно до Порядку № 159 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги з жовтня 2017 року по лютий 2019 року.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо недоплати заборгованості за рішенням суду та стягнення з відповідача різниці у нараховані та сплаченій заборгованості за рішенням суду у сумі 6736,50 грн задоволенню не підлягають з огляду на таке.

У справі № 1240/2176/18 розрахунок належної позивачеві суми заборгованості не був предметом розгляду, тому позивач має право оскаржувати в окремому провадженні правильність такого розрахунку, здійсненого відповідачем.

Абзацами першим та другим частини першої статті 2 Закону № 2109-ІІІ встановлено, що державна соціальна допомога призначається у таких розмірах - особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із частинами другою - четвертою статті 2 Закону № 2109-ІІІ прожитковий мінімум визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" та щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України. Розміри державної соціальної допомоги підвищуються у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму. Державна соціальна допомога встановлюється в новому розмірі з дня набрання чинності законом про збільшення розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2109-ІІІ особам з інвалідністю з дитинства I групи встановлюється надбавка на догляд за ними в розмірі:

особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи А I групи, - 75 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

особам з інвалідністю з дитинства, віднесеним до підгрупи Б I групи, - 50 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (далі - Закон № 2148) установити, що державні соціальні допомоги, призначені відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", з 1 жовтня 2017 року перераховуються та після цієї дати до встановлення розміру прожиткового мінімуму, який буде більшим за розмір, встановлений на 1 грудня 2017 року та збільшений на 79 гривень, призначаються з використанням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшеного на 79 гривень.

Пунктом 4 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148 визначено установити, що пенсії та державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсії за особливі заслуги перед Україною), перераховані з 1 жовтня 2017 року відповідно до цього Закону, а також ті, що призначатимуться після цієї дати, встановлюються у розмірі не меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", а в разі збільшення після 1 грудня 2017 року прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ за № 413335 від 08.07.2013 ОСОБА_1 встановлено першу групу "Б" інвалідності з дитинства безстроково (арк.спр. 6 зв.).

Позивачем у позовній заяві визначено розмір належної їй державної соціальної допомоги 37 228 грн, виходячи з періоду з 01.10.2017 по 26.02.2019, та розраховано наступним чином:

(3 (жовтень-грудень 2017 року) х 2178 грн) + (11 (січень - листопад 2018 року) х 2178 грн) + 2245,50 грн (грудень 2018 року) +_(2 (січень - лютий 2019 року) х 2245,50 грн) = 37228, 50 грн.

Фактично відповідачем у лютому 2019 року виплачено 30492,00 грн, тому, на думку позивача, недоплачена сума заборгованості становить 6736,50 грн.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду, відповідачем виплачено суму заборгованості за період з 01.10.2017 по 30.11.2018, а за період з 01.12.2018 по 26.02.2019 соціальна державна допомога не виплачена у зв`язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у листопаді 2018 року.

Згідно із рішенням УСЗН Біловодської РДА про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 21.01.2019 ОСОБА_1 призначено з 01.10.2017 довічно відповідно до Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю державну соціальну допомогу:

- з 01.10.2017 по 30.11.2017 - 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн);

- з 01.12.2017 по 30.06.2018 - 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн);

- з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 2178,00 грн (розмір державної соціальної допомоги 1452,00 грн, надбавка на догляд 726,00 грн);

- з 01.12.2018 довічно - 2245,50 грн (розмір державної соціальної допомоги 1497,00 грн, надбавка на догляд 748,50 грн) (арк.спр. 41).

Щомісячні належні позивачеві суми соціальної допомоги з 01.10.2017, визначені позивачем у позові (жовтень-грудень 2017 року, січень - листопад 2018 року по 2178 грн щомісяця, з грудня 2018 року - по 2245,50 грн щомісячно, відповідають сумам, зазначеним у рішенні відповідача від 21.01.2019, та вимогам статей 2, 3 Закону № 2109-ІІІ, пунктам 3 та 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2148, Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік .

Тобто, за період з 01.10.2017 по 30.11.2018 розмір державної соціальної допомоги ОСОБА_1 становить 2178,00 грн х 14 місяців = 30492 грн, і саме зазначена сума була виплачена позивачеві на виконання рішення суду.

Щодо періоду з 01.12.2018, судом відновлено порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача відновити виплату позивачеві призначеної державної соціальної допомоги з цієї дати з виплатою заборгованості.

Щодо вимог в частині зобов`язання поновити виплату соціальної допомоги на весь час інвалідності ОСОБА_1 , встановленої органами МСЕК, суд зазначає, що частиною першою статті 4 Закону № 2109-ІІІ передбачено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

У відповідності до пункту 2.6 Порядку № 226/293/169 державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Як вбачається з рішення відповідача про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 21.01.2019, державна соціальна допомога призначена з 01.10.2017 - довічно (арк.спр. 41), тобто відповідачем виконано вимоги статті 4 Закону № 2109-ІІІ та пункту 2.6 Порядку № 226/293/169.

Разом з тим, Законом № 2109-ІІІ передбачено підстави для зупинення чи припинення виплати соціальної допомоги, які у майбутньому можуть виникнути.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів).

Проте, вимога позивача про зобов`язання відповідача виплачувати державну соціальне допомогу у майбутньому не є захистом порушеного права, а суд не може захистити права та обов`язки позивача на майбутнє.

Щодо вимоги позивача про винесення окремої ухвали, якою звернути увагу Міністерства соціальної політики на недопустимість подібних дій з боку відповідача до інвалідів дитинства, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Дана норма встановлює право суду, у разі необхідності, постановити окрему ухвалу та не є встановлює обов`язок для суду постановляти окрему ухвалу за результатами розгляду кожної справи.

Суд не знаходить підстав для прийняття окремої ухвали та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про винесення окремої ухвали.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області (код ЄДРПОУ 03196908, місцезнаходження: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 87) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення з 01 грудня 2018 року виплати призначеної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю з дитинства першої групи.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області поновити виплату державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як особі з інвалідністю з дитинства першої групи з 01 грудня 2018 року та здійснити виплату заборгованості за весь час припинення виплати державної соціальної допомоги з 01 грудня 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги з жовтня 2017 року по лютий 2019 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати державної соціальної допомоги з жовтня 2017 року по лютий 2019 року відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 № 159.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 соціальної допомоги за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська