Постанова

від 28.11.2019 по справі 160/4306/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 160/4306/19

головуючий суддя І інстанції - Голобутовський Р.З.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року в адміністративній справі № 160/4306/19 за позовом Фермерського господарства "АГРО МАКС" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "АГРО МАКС" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 25.04.2019 року № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 25.04.2019 року № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачем фактично було допущено до роботи 12 працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Фермерським господарством "АГРО МАКС" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 22.03.2019 року № 350-І, направлення про проведення інспекційного відвідування від 22.03.2019 року № 36-4.4-4, головним державним інспектором праці Рашевською Н.О. було проведено інспекційне відвідування позивача ФГ АГРО МАКС з питань оформлення трудових відносин та порядку розрахунку з працівниками при звільненні за адресою: 51032, Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Цибульківка, вул. Шевченко, буд. 24, ЄДРПОУ 41353080, за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.03.2019 року № ДН1670/274/АВ.

За результатом проведеного інспекційного відвідування відповідачем було встановлено факт застосування позивачем праці громадян без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням ст. 24 Кодексу законів про працю України та вчинено дії, спрямовані на приховування трудових відносин, шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру, що заборонено п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення .

01.04.2019 року інспектором праці, складено припис про усунення виявлених порушень №ДН1670/274/АВ.

23.04.2019 року головним державним інспектором праці проведено повторне інспекційне відвідування позивача ФГ АГРО МАКС та перевірки виконання припису №ДН1670/274/АВ від 01.04.2019 року, за результатом якого було складено акт від 23.04.2019 року № ДН 2014/274/АВ-ДН1670П274.

Відповідно до висновків вказаного акту, на час проведення інспекційного відвідування встановлено не виконання в повному обсязі пункту 1 припису від 01.04.2019 року № ДН 1670/274/АВ/П в частині неукладення трудових відносин з фізособами, які були допущені до роботи у ФГ Агро Макс та виконували роботи по утриманню території господарства в належному стані, покіс, прибирання трави, прибирання снігу, прибирання сміття, тощо; роботи по догляду за рослинами та збирання готової продукції у теплицях за дорученням керівника ФГ Агро Макс .

25.04.2019 року т.в.о. начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Катченко В., на підставі акту інспекційного відвідування №ДН1670/274/АВ від 25.03.2019 року, було прийнято постанову про накладення штрафу № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386, яким до ФГ АГРО МАКС застосовано штраф у розмірі 1 502 280,00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні підстави, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно п.п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці

Згідно п. 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на Державну службу України з питань праці (Держпраці) покладено обов`язок по здійсненню державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема, шляхом проведення інспекційних відвідувань, за результатом якого складається акт.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.03.2019 року по справі № 802/2066/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для висновків відповідача щодо укладення позивачем цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудового договору та як наслідок порушення приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України, були наступні обставини:

- предметом укладених з фізичними особами договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на фермерському господарстві Агро Макс , відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. В укладених цивільно-правових договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги);

- умовами цивільно-правових договорів про виконання робіт (надання послуг) з 12 фізичними особами визначено надання послуг (робіт) на певній робочій території, ділянку по виконанню робіт визначених розділом 2 укладених цивільно-праових договорів на території ФГ Агро Макс , що є характерною ознакою надання замовником певної робочої ділянки (робочого місця) для виконання виконавцем послуг (робіт) в основний час роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку позивача з дотриманням правил охорони праці працівників господарства.

Суд апеляційної інстанції, встановивши зміст спірних правовідносин, не погоджується з вказаними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, фермерським господарством АГРО МАКС у 2018-2019 році укладались цивільно-правові угоди із фізичними особами на виконання різного роду тимчасових робіт, а саме:

- цивільно-правова угода № 8/03-19 від 01.03.2019 року була укладена із ОСОБА_1 на виконання робіт з догляду за рослинами та збирання готової продукції - строком дії - 2 місяці у 2019 році;

- цивільно-правова угода № 2/01-19 від 03.01.2019 року була укладена із ОСОБА_2 строком на строк 2 місяці у 2018 році і 5 місяців у 2019 році;

- цивільно-правова угода з № 3/01-19 від 03.01.2019 року була укладена із ОСОБА_3 строком на строк 2 місяці у 2018 році і 5 місяців у 2019 році;

- цивільно-правова угода № 1/01-19 від 03.01.2019 року була укладена з ОСОБА_4 строком на строк 2 місяці у 2018 році і 5 місяців у 2019 році;

- цивільно-правова угода № 7/10-18 від 08.10.2018 року була укладена з ОСОБА_5 строком на строк 1 місяць у 2018 році;

- цивільно-правова угода № 5/10-18 від 01.10.2018 року була укладена з ОСОБА_6 на строк 2 місяці у 2018 року;

- цивільно-правова угода №6/10-18 від 08.10.2018 року була укладена з ОСОБА_7 на строк 2 місяці у 2018 року;

- цивільно-правова угода №9/03-19 від 01.03.2019 року була укладена з ОСОБА_8 на строк 3 місяці у 2019 році;

- цивільно-правова угода №7/03-19 від 01.03.2019 року була укладена з ОСОБА_9 строком дії 3 місяці у 2019 році;

- цивільно-правова угода №6/02-19 від 01.02.2019 року була укладена з ОСОБА_10 на строк 3 місяці у 2019 році;

- цивільно-правова угода №5/01-19 від 03.01.2019 року була укладена з ОСОБА_11 на строк 3 місяці у 2019 році;

- цивільно-правова угода №4/01-19 від 03.01.2019 року була укладена з ОСОБА_12 на строк 3 місяці у 2019 році.

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах, передбачених Договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботу).

В свою чергу, пункт 2 вказаних договорів визначає обов`язки виконавця по цивільно-правовому договору, а саме:

- надання послуг по догляду за рослинами та збиранням готової продукції у теплицях (договір від 01.03.2019 року № 8/03-19, від 01.10.2018 року № 5/10-18, від 08.10.2018 року № 6/10-18, від 01.03.2019 року № 9/03-19, від 01.03.2019 року № 7/03-19, від 01.02.2019 року № 6/02-19, від 03.01.2019 року № 5/01-19, від 03.01.2019 року № 4/01-19, від 01.10.2018 року № 4/10-18,);

- надання різноробочих послуг, які не потребують наявність спеціальних дозволів або підтвердження кваліфікації (утримання території підприємства в належному стані, покіс, прибирання трави, прибирання снігу, прибирання сміття, тощо) (договір від 03.01.2019 року № 2/01-19, від 01.10.2019 року № 2/10-18, від 03.01.2019 року № 3/01-19, від 01.10.2018 року № 3/10-18, від 03.01.2019 року № 1/01-19, від 01.10.2018 року № 1/10-18;

- здійснення правової роботи та правового обслуговування діяльності підприємства, тощо (від 08.10.2018 року № 7/10-18.

Також, п. 4 наведених договорів визначає вартість виконаних робіт та наданих послуг.

Отже, предметом укладених договорів був не сам процес праці, а відповідний кінцевий результат, вартість якого визначалась у встановленому розмірі.

Також, зі змісту пункту 1.2 вказаних договорів вбачається, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Отже, фізичні особи, що надавали послуги за зазначеними цивільно-правовими договорами не мали обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Поряд з вказаним, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в якості свідків були допитані ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які зазначили, що дійсно виконували певні роботи, відповідно до цивільно-правових угод та пояснили, що у трудових відносинах з позивачем не перебувають, оскільки трудовий договір не укладали, а виконували виключно роботу передбачену цивільно-правовими договорами, що укладені між ними та позивачем.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між виконавцями та замовником підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт . Оплата позивачем отриманих від виконавців послуг за цивільно-правовими угодами підтверджується витягом з банківського рахунку позивача.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що укладені угоди не містять обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу, у зв`язку з цим, тлумачення відповідачем змісту цивільно-правових угод як таких, що насправді містять ознаки трудового договору, є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи та приписах трудового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем не було надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б підтверджували факт допуску позивачем до роботи 12 працівників без укладення трудового договору та як наслідок порушення останнім приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу № ДН1670/274/АВ/ТД-ФС/386 від 25.04.2019 року та необхідності її скасування.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року в адміністративній справі №160/4306/19- залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на підставі та в порядку, передбаченому ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко