Постанова

від 04.12.2019 по справі 420/3115/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3115/19 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третіх осіб: Акціонерного товариства "Укрсиббанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Укрфінстандарт", ОСОБА_2 , про скасування постанов та визнання протиправними дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019р. ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Першого Приморського ВДВС м.Одеси, за участю третіх осіб: АТ "Укрсиббанк", ТОВ "ФК Укрфінстандарт , ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просила:

- скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження: б/н від 13.12.2013р., видавник Раєв О.Л., Перший Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції; та ВП №45529218 від 20.11.2014р., видавник Білик Р.В., Перший Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції;

- визнати протиправними дії Першого Приморського ВДВС м.Одеси, що полягають у відмові зняти арешт з майна, належного позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у квітні 2019р. вона дізналася про те, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 містить обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна на підставі постанов державних виконавців Першого Приморського ВДВС ОМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.12.2013р. та від 20.11.2014р..

У зв`язку із чим, позивачка звернулась із заявою до Першого Приморського ВДВС ОМУЮ про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та скасування обтяжень. Проте, позивачка отримала відповідь ДВС за №15602 від 8.05.2019р., якою відмовлено в ознайомленні із матеріалами та у скасуванні обтяжень, у зв`язку із закінчення виконавчого провадження та знищення матеріалів.

Позивачка вважає, що наявність арешту майна та заборони на його відчуження накладених державними виконавцями по вже завершеним виконавчим провадженням є порушенням прав власника майна. А закінчення строку зберігання матеріалів виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав.

Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019р. у задоволені адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення норм права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавча служба приймаючи оскаржувані постанови діяла в межах та на підставі чинних норм законодавства України, та на виконання судового рішення, яке на даний час так і не виконано позивачкою.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частки об`єкту житлової нерухомості (квартири) за адресою АДРЕСА_1 . Даний об`єкт нерухомості було отримано позивачкою на підставі свідоцтва про право на спадщину р№2218 від 25.10.2016р..

У квітні 2019р. ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з метою оформлення договору дарування належної їй 1/2 частки квартири та дізналася, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо суб`єкта ОСОБА_1 містить обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна:

- запис про обтяження за №3957549 (спеціальний розділ), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 9298888 від 20.12.2013р., підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 13.12.2013р., видавник Раєв О.Л., Перший Приморський ВДВС ОМУЮ, Одеська обл.;

- запис про обтяження за №7812030 (спеціальний розділ), внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 17456489, дата реєстрації 25.11.2014р., підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер ВП №45529218, виданий 20.11.2014р., видавник Білик Р.В., Перший Приморський ВДВС ОМУЮ, Одеська обл..

6.05.2019р. представник ОСОБА_1., звернувся із заявою до начальника Першого Приморського ВДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області Гусєва О.О. (як правонаступника Першого Приморського ВДВС ОМУЮ) про скасування обтяжень та ознайомлення із матеріалами виконавчих проваджень.

Однак, листом ДВС за №15602 від 8.05.2019р. позивачку було повідомлено про:

- неможливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження ВП №45529218 та 40110470 у зв`язку із їх знищенням;

- відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника визначеними ст.ст.40,59 ЗУ "Про виконавче провадження";

- відсутність станом на момент подання відповіді у Першому Приморському ВДВС м.Одеса відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 .

У травні 2019р. представник ОСОБА_1 звернувся із заявою до Першого Приморського ВДВС м.Одеси про надання інформації щодо виконавчого провадження за №40110470, та в подальшому отримав лист-відповідь за №В-34 від 27.05.2019р., в якому його повідомлено про те, що:

"На примусовому виконанні в Першому Приморському ВДВС ОМУЮ перебувало виконавче провадження за №40110470 з примусового виконання виконавчого листа за №1519/2-3463/11 виданого 26.06.2013р. Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" грошової суми у розмірі 2 977 032,70грн..

Постанова про відкриття винесена 7.10.2013р.

В ході проведення виконавчих дій накладено арешт на майно боржника згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.12.2013р..

Виконавчий документ повернено стягувану згідно п.5 ч.1 ст. 47 ЗУ "Про у виконавче провадження" 27.06.2014р.

19.11.2014р. стягувачем повторно пред`явлено до виконання виконавчий лист за №1519/2-3463/11 виданого 26.06.2013р. Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" грошової суми у розмірі 2 977 032,70грн. Виконавче провадження №45529218.

Постанова про відкриття винесена 20.11.2014р..

В ході проведення виконавчих дій накладено арешт на майно боржника згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20.11.2014р..

Виконавчий документ повернено стягувану згідно п.5 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" 26.06.2015р.".

Під час з`ясування обставин по справі судом першої інстанції встановлено, що постанови про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження №40110470 від 13.12.2013р. та №45529218 від 20.11.2014р., винесені у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа за №1519/2-3463/11 від 26.06.2013р., виданого Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , TOB "Авантаж Конт" в солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в сумі 2 976 382,7грн. на виконання рішення суду від 28.11.2011р., що набрало законної сили 20.11.2012р..

В останнє виконавчий лист пред`явлений до виконання AT "УкрСиббанк" 7.06.2017р. стосовно стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості у сумі 2 976 382,7грн..

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у справі 1519/2-3463/11 Малиновського районного суду м.Одеси ухвалою від 17.05.2018р. замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ "УкрСиббанк" на його правонаступника - TOB "Фінансова компанія "Укрфінстандарт".

За договором №01/04-19 про відступлення прав вимоги від 1.04.2019р. ОСОБА_2 прийняв права вимоги за кредитним договором про надання споживчого кредиту 11351406000 від 28.05.2008р. (п.1.4 Договору), укладеного ПАТ "УкрСиббанк" з ОСОБА_3 .

Докази погашення заборгованості ОСОБА_1 або будь-ким із солідарних боржників суду надано не було.

Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень ДВС, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються ЗУ "Про виконавче провадження" за №606-ХІV від 21.04.1999р. (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних постанов, надалі - Закон №606-ХІV) та ЗУ "Про виконавче провадження" за №1404-VIII від 2.06.2016р. (надалі - Закон №1404-VIII), якій набрав чинності 5.10.2016р..

Положеннями ст.1 Закону №606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб визначених у цьому Законі що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) які провадяться на підставах в межах повноважень та у спосіб визначених цим Законом іншими нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів а також рішеннями що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ст.25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень встановлених цим Законом неупереджено своєчасно повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 5 ч.3 цієї ж статті Закону передбачено що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника опечатувати вилучати передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Нормами ст.32 Закону №606-XIV встановлено що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток) доходи пенсію стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів зазначених у рішенні; інші заходи передбачені рішенням.

У відповідності до ч.1 ст.55 Закону №606-XIV державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно з ч.1,2 ст.57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту

Положеннями абз.4 ч.2 ст.57 Закону №606-XIV передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що виконання рішень суду майнового характеру здійснюється шляхом, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Звернення стягнення на майно боржника реалізується шляхом його арешту, вилучення та примусової реалізації.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник ОСОБА_1 підтвердив факт існування заборгованості за кредитним договором, укладеним ОСОБА_3 з ПАТ "УкрСиббанк" та факт невиконання рішення Малиновського районного суду м.Одеси.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання остаточного судового рішення є окремим елементом права на суд. В рішенні у справі "Immobiliare Saffi v.Italy" від 28.07.1999р. суд вказав, що, коли внутрішнє законодавство держави допускає невиконання остаточного судового рішення на шкоду одній із сторін, право на судовий розгляд стає ілюзорним. Неприпустимо, щоб ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описувала процедурні гарантії, надані сторонам, такі як публічність, справедливість, ефективність розгляду, і при цьому не забезпечувала виконання судового рішення. Тлумачення ст.6 лише як такої, що гарантує право на доступ до суду та проведення судового розгляду, може призвести до ситуацій, несумісних з принципом верховенства права.

Приписами ст.129 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваних постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.12.2013р. та від 20.11.2014р. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом №606-XIV. Тому, підстав для їх скасування не вбачається.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що ні позовна заява, ні апеляційна скарга позивачки не містить жодного посилання на будь-який доказ в підтвердження протиправності чи необґрунтованості дій виконавця під час прийняття зазначених постанов про арешт майна боржника.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині позову.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дії начальника Першого Приморського ВДВС м.Одеси, що полягали у відмові зняти арешт з майна належного позивачці, судова колегія зазначає наступне.

Позивачка в обґрунтованість заявлених позовних вимог посилається на завершення виконавчого провадження, тому державний виконавець відповідно до ч.2 ст.50 Закону №606-XIV та п.3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 2.04.2012р. за №512/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, повинен був зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Проте, судова колегія вважає вказані посилання помилковими та необґрунтованими, оскільки в даному випадку виконавче провадження в розумінні ст.49 Закону №606-XIV (ст.40 Закону №1404-VIII) не завершено. Окрім того, позивачкою не надано будь-якого доказу про виконання нею судового рішення, за яким відкрито дане виконавче провадження.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що 5.10.2016р. набрав чинності Закон №1404-VIII, яким зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється положеннями ст.59 цього Закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ДВС приймаючи оскаржувані рішення діяло в межах та на підставі чинних норма законодавства України.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М.Градовський

Судді: А.В.Крусян

О.В.Яковлєв