Постанова

від 28.11.2019 по справі 823/98/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/98/16 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача (апелянта): Ситнік В.І.,

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сфера-Пласт" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сфера-Пласт" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Сфера-Пласт" з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області в якому просило суд: скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.04.2015 № 0000882301 та № 0000892301.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також не правильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на обставини аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, зазначає, що висновки відповідача, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються виключно на припущеннях та інформації, яку не за законом не можна використовувати в якості беззаперечних доказів. Разом з цим, наголошує, що господарські операції були фактично здійснені та оформлені належним чином, що свідчить про правомірність формування ПП Сфера-Пласт податкового кредиту.

З огляду на зазначене, на думку позивача, судом першої інстанції було прийнято незаконне та необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судове засідання відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та про причини його неявки суду не повідомив.

За наведених обставин та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України судова колегія вирішила здійснити апеляційний розгляд даної справи за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі та наполягав на задоволенні її вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи на виконання постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві старшого лейтенанта податкової поліції Лебедєва І.О. у період з 11 по 16 березня посадовою особою ДПІ у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "Сфера-Пласт" з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Екстрабренд" за період з 01.10.2014 по 31.12.2014.

Результати вказаної перевірки оформлено в Акті від 23 березня 2015 за № 41/23-01-22-0707/35492967 (далі - акт перевірки).

Як вбачається зі змісту вказаного Акту перевіркою встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 3, ст. 4, ст. 8, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено, що в наданих документах відсутні необхідні реквізити первинних документів;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2014 року на суму 106537,00 грн та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 10130,00 грн за рахунок неправомірного відображення в податковому обліку операцій з придбання будівельних матеріалів від ТОВ "Ектрабренд".

Вказаних висновків контролюючий орган дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було надано до перевірки документів складського обліку щодо оприбуткування, переміщення будматеріалів, та інших документів щодо вантажно-розвантажувальних робіт; товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактури.

Разом з цим, надані до перевірки первинні бухгалтерські документи містять ряд недоліків, зокрема, у видаткових накладних відсутні наступні обов'язкові реквізити: записи про місце складання; посада і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення.

Також, перевіркою встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи зі сторони ТОВ "Екстрабренд" підписані директором Гостищевою О.О., яка в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100100000099 визнала, що функцій директора ТОВ "Екстрабренд" не виконувала та виконання таких функцій нікому не доручала, а також нікому не доручала представляти від її імені інтереси ТОВ "Екстрабренд". Первинну, бухгалтерську документацію жодного разу не підписувала та угод, контрактів, договорів з підприємствами - контрагентами не укладала, жодних дій, направлених на виконання таких угод не проводила. Поставок товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств-контрагентів не здійснювала та разом з цим, не бачила їх керівників чи представників (протокол допиту від 26.12.2014).

За встановлених обставин посадові особи, що проводили перевірку дійшли висновку про не підтвердження платником податків фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Екстрабренд" за перевіряємий період, оскільки за відсутності всіх необхідних та належним чином оформлених документів не можливо підтвердити факт отримання ПП Сфера-Пласт від ТОВ "Екстрабренд" ТМЦ (будівельних матеріалів) та використання їз у своїй господарській діяльності.

З огляду на зазначене, перевіркою повноти визначення податкового кредиту в частині відображення в податковому обліку ПП Сфера-Пласт по взаємовідносинах з ТОВ "Екстрабренд" встановлено його завищення за листопад 2014 року на загальну суму 116667,00 грн.

Також, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено його заниження, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2014 року у сумі 106537,00 грн. (ряд.25) та завищення суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 10130,00 грн. (ряд.24).

На підставі вказаних висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ДПІ у м. Черкасах 06 квітня 2015 року було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000892301 (форми "Р"), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 159805,50 грн, в т.ч. за основним платежем 106537,00 грн, за штрафними санкціями 53268,50 грн;

- № 0000882301 (форми "В4") відповідно до змісту якого позивачу зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 10130,00 грн за декларацією № 9073420690 від 18.12.2014 за листопад 2014 року.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення такими, що були прийняті за відсутності законних на те підстав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із виборених в Україні товарів у сумі 106537,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 53268,50 грн., а також змешення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 10130,00 грн. слугувало встановлення факту формування податкового кредиту з ПДВ за правочинами, укладеними без мети настання реальних наслідків та не підтверджених відповідними первинними документами.

Вирішуючи питання щодо правомірності відповідного висновку контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, положеннями п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з приписами ч. 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до положень пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10 та Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

У постановах Верховного Суду України від 5 березня 2012 року та від 04 жовтня 2016 року у справі № 810/7161/14 міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд і до теперішнього часу, про що останнім вказується зокрема, у постановах від 19 квітня 2019 року у справі 804/2615/14, від 30 травня 2019 року у справі № 804/7585/17 та інших.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, всі первинні бухгалтерські документи зі сторони ТОВ "Екстрабренд" підписані директором Гостищевою О.О.

Водночас, відповідно до інформації слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в ході досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100100000099, допитана директор ТОВ "Екстрабренд" Гостищева О.О. показала: "особисто ніяких функцій в якості директора ТОВ "Екстрабренд" не виконувала та нікому не доручала. Жодного разу не підписувала первинну, бухгалтерську документацію. Угод, контрактів, договорів з підприємствами - контрагентами не укладала та жодних дій, направлених на виконання таких угод не проводила. Поставок товарів (робіт, послуг) на адресу підприємств не здійснювала. Жодного разу не бачила їх керівників чи представників. Крім того, нікому не доручала представляти від її імені інтереси ТОВ "Екстрабренд" (протокол допиту від 26.12.2014).

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та валових витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно свідчить про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Крім того, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29.01.2016 у справі №754/1073/16-к було встановлено, що у вересні 2014 року суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Екстрабренд було придбано певними особами з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності.

При цьому, судова колегія враховує правову позицію Верховного Суду України, який в постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3788а15 зазначив що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду про що останнім неодноразово зазначалось у прийнятих ним рішеннях, зокрема, від 30 травня 2019 року у справі № 804/7585/17 та інших.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Водночас, позивачем на надано достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Екстрабренд за перевіряємий період.

При цьому, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи отримані від ТОВ Екстрабренд не є достатніми доказами реального здійснення спірних господарських операцій, що у свою чергу, виключає право ПП Сфера-Пласт на формування податкового кредиту, а також свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та прийняття ним оскаржуваних рішень.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

У свою чергу, наведені апелянтом доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

У свою чергу, вказані позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сфера-Пласт" залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2019 року