Постанова

від 04.12.2019 по справі 824/636/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/636/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекспортер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекспортер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у 2018 році належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 35416, 65 грн, за що позивачем нарахована пеня у розмірі 1088,71 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст.300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 листопада 2019 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ТОВ "Медекспортер" зареєстроване як юридична особа 24.03.2017 року. (а.с. 17-26).

28.02.2019 року відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників склав 850,0 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 70833,3 тис. грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не визначена (а.с. 8, 62-63).

Окрім цього, відповідачем на адресу позивача направлено письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно наказу № 12 від 10.09.2018 р. у ТОВ "Медекспортер" створено робоче місце за посадою менеджер зовнішньоекономічної діяльності по англомовному напрямку для працевлаштування особи з інвалідністю та про створення вакансії 13.09.2018 року повідомлено Центр зайнятості у встановленому законом порядку. До того ж, ТОВ "Медекспортер" 29.11.2018 року взяло участь у ярмарку вакансій для роботодавців і осіб з обмеженими можливостями у Чернівецькій міській філії Чернівецького обласного центру зайнятості.

В письмових поясненнях відповідач також вказував, що вжив всіх залежних від нього передбачених чинним законодавством заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у ТОВ "Медекспортер", у зв`язку з чим ним рядок 06 Звіту не заповнено (а.с. 64).

16.04.2019 року позивач направив на адресу відповідача претензію за № 05-45/218, у зв`язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 30354,29 грн та пеню на дату сплати (а.с. 10).

17.04.2019 року позивачем на адресу Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості направлено запит про надання інформації стосовно подання відповідачем звітності з питань працевлаштування інвалідів за формою № 3 ПН у 2018 році (а.с. 11).

Листом № 685/2412.03-19 від 08.05.2019 року Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості повідомлено позивача про те, що ТОВ "Медекспортер" 13.09.2018 року до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості були подано звіт форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у паперовому вигляді) 1 вакансія на посаду менеджер (управитель) із зовнішньоекономічної діяльності, в яких у пункті 3 розділу ІІ зазначено про необхідність направляти інвалідів. Впродовж 2018 року відбулося підтвердження актуальності вакансії у телефонному режимі. Також ТОВ "Медекспортер" брало участь у ярмарку вакансій для роботодавців і осіб з інвалідністю та презентувало робоче місце менеджера (управителя) із зовнішньоекономічної діяльності 29.11.2018 року.

У листі також зазначено, що впродовж 2018 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інвалідів на вакантну посаду менеджер (управитель) із зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку з відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості (а.с. 12-13).

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15.04.2018 року за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій ТОВ "Медекспортер" станом на 07.06.2019 року основний борг склав 35416,65 грн та пеня у розмірі 1088,71 грн (а.с. 9).

Оскільки, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Медекспортер" виконало обов`язок, визначений законом, про сприяння ефективної реалізації своїх прав особам з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедуру реєстрації підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) визначає Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70.

На виконання п. 2 зазначеного Порядку, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 117/13384, затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Аналізуючи доводи апелянта щодо не виконання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому позивачем правомірно було застосовано господарські санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 28.02.2019 року відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми № 10-ПІ (а.с. 8).

Судова колегія зауважує, що згідно із п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Порядок подачі інформації про попит на робочу силу, а також форми цієї звітності, встановлено наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 р. за № 988/23520 "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Відповідно до Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, із аналізу вказаної норми слідує, що законодавством не встановлено періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Вказане свідчить, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 809/750/17 зазначив про те, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, створило робочі місця для інвалідів та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі № 806/1368/17 вказав, що за змістом статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні пошук підходящої роботи для інвалідів здійснює державна служба зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.

Із системного аналізу вказаної норми видно, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17, від 15.04.2019 р. № 824/370/17-а.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань

Враховуючи викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Так, доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме листом № 685/2412.03-19 від 08.05.2019 року Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості, в якому вказано, що ТОВ "Медекспортер" 13.09.2018 року до Чернівецької міської філії Чернівецького обласного центру зайнятості було подано звіт форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у паперовому вигляді) 1 вакансія на посаду менеджер (управитель) із зовнішньоекономічної діяльності, в яких у пункті 3 розділу ІІ зазначено про необхідність направляти інвалідів. Впродовж 2018 року відбулося підтвердження актуальності вакансії у телефонному режимі. Також ТОВ "Медекспортер" брало участь у ярмарку вакансій для роботодавців і осіб з інвалідністю та презентувало робоче місце менеджера (управителя) із зовнішньоекономічної діяльності 29.11.2018 р. (а.с. 45-48, 57-60).

Крім цього, зазначено, що впродовж 2018 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інвалідів на вакантну посаду менеджер (управитель) із зовнішньоекономічної діяльності, у зв`язку з відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості (а.с. 12-13).

По своїй правовій природі адміністративно-господарська санкція є видом господарської санкції, яка застосовуються як захід впливу на порушника у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відтак, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх необхідних заходів, визначених законом щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому ТОВ "Медекспортер" виконало вимоги Закону № 875, щодо сприяння ефективної реалізації своїх прав особам з інвалідністю, зокрема ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і відзвітовано до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позовні вимоги щодо стягнення з товариство з обмеженою відповідальністю "Медекспортер" адміністративно-господарських санкцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому вимога щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Граб Л.С.