Постанова

від 26.11.2019 по справі 922/1608/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа № 922/1608/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є. , суддя Білецька А.М. , суддя Чернота Л.Ф.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача -Верхацький І.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС№6888/10 від 05.09.2019 р.; довіреність № 14-193 від 17.05.19

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.3237) на рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 (суддя Суслова В.В., повний текст складено 26.09.2019) у справі №922/1608/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61018, м. Харків, вул. Балакірєва, 3)

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 7155596,10 грн., у тому числі: основний борг у сумі 6051927,81 грн.; пеню у сумі 566398,24 грн.; три проценти річних у сумі 155470,99 грн.; інфляційні втрати у сумі 381799,06 грн. , за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач, в порушення п.6.1 договору №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017, не оплатив поставлений у період березня по вересень 2018 природний газ, що є підставою для стягнення з відповідача суми основного боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат. Позивач зазначає також, що відповідач не своєчасно виконав свої зобов`язання з оплати поставленого у грудні 2017, січні та лютому 2018 року природного газу, у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України та пеню на підставі п.7.2 договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі №922/1608/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України основний борг у сумі 6051927,81 грн., пеню у сумі 283199,12 грн., 3% річних у сумі 155470,99 грн., інфляційні втрати у сумі 381799,06 грн. В решті позову, а саме в частині стягнення пені у розмірі 283199,12 грн. - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6051927,81 грн., суд першої інстанції встановив, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем в період з березня по вересень 2018 природний газ.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат задоволені судом першої інстанції в повному обсязі, з посиланням на їх обґрунтованість та арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, господарський суд Харківської області зазначив, що позивачем правомірно нарахована пеня згідно п.8.2 договору, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді прострочення. Однак, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 90%, місцевий господарський суд задовольнив його частково та зменшив заявлену до стягнення пеню на 50% (стягнув з відповідача пеню в розмірі 283199,12 грн.).

Зменшуючи розмір пені на 50%, суд першої інстанції врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань, майновий стан підприємства відповідача, а також те, що основним споживачем послуг відповідача є бюджетні організації.

Позивач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить це рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача пені в розмірі 283199,12 грн. Просить прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст.233 Господарського кодексу України, не врахував інтереси позивача, а також те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням Позивач вважає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та скрутне фінансове становище останнього не є винятковим випадком для зменшення розміру неустойки.

Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів позивача заперечує та зазначає, зокрема, про незначну ступінь своєї вини у виникненні спору, оскільки заборгованість виникла у зв`язку із несвоєчасними розрахунками бюджетних організацій з відповідачем за спожитий природний газ. Відповідач також зазначає про те, що ТОВ Котельні лікарняного комплексу є соціально значущим підприємством, а тому у разі стягнення штрафних санкцій у повному розмірі, робота підприємства буде значно ускладнена і теплопостачання дитячих садків, інтернатів, диспансерів, лікарень буде під загрозою. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

В судове засідання 26.11.2019 відповідач не з`явився.

Відповідач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю прибуття його представника в судове засідання з причин, пов`язаних із хворобою.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання відповідача, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки, які підтверджені документально.

Заявник не надав суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в клопотанні.

Судова колегія приймає до уваги, що представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Враховуючи викладене, відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або керівника підприємства.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 7155596,10 грн., у тому числі: основний борг у сумі 6051927,81 грн.; пеню у сумі 566398,24 грн.; три проценти річних у сумі 155470,99 грн.; інфляційні втрати у сумі 381799,06 грн. , за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.09.2019 у справі №922/1608/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України основний борг у сумі 6051927,81 грн., пеню у сумі 283199,12 грн., 3% річних у сумі 155470,99 грн., інфляційні втрати у сумі 381799,06 грн., судовий збір у розмірі 53666,97 грн. В решті позову, а саме в частині стягнення пені у розмірі 283199,12 грн. - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні 50% пені у розмірі 283199,12 грн., у зв`язку із частковим задоволенням судом першої інстанції клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 90% (а.с.79-82).

В обґрунтування клопотання про зменшення пені відповідач вказав на наступні обставини.

Зобов`язання за договором постачання природного газу №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017 виконані відповідачем на 70%, основний борг сплачувався в добровільному порядку, лише залишок боргу 30% залишається на теперішній час не сплаченим через незалежні від відповідача обставини.

Прострочення оплати було незначним та спричинено несвоєчасними розрахунками бюджетних організацій та неотримання своєчасної компенсації від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла у зв`язку зі зростанням ціни на газ, оскільки природний газ по договору постачається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю під час дії договору в 2017 р. складав 2765207 грн., на підтвердження чого відповідач посилався на протоколи територіальної комісії Харківської обласної державної адміністрації з питань узгодження різниці в тарифах №3 від 09.06.2017 р., та №2 від 15.06.2018 р. (а.с.88-94).

Відповідач стверджує, що основний споживачем теплової енергії є бюджетні організації які несвоєчасно проводять розрахунки, а надходження коштів за результатами судового врегулювання спорів із споживачами відбувається із затримками і не в повному обсязі.

Майновий стан ТОВ Котельні лікарняного комплексу є критичним, підприємство має збитки за 2018 рік в розмірі 4 млн 4673 тис. гривень, а за 2 квартал 2019 збитки складають 1 млн.980 тис. грн.

Всі отримані від бюджетних організацій кошти за теплову енергію направлялись на рахунки в Ощадбанку із спеціальним режимом використання та в той же день від 80% до 95% отриманих коштів відраховувалось на користь НАК Нафтогаз України на оплату поточної заборгованості за газ.

Крім того, відповідач вказує на те, що ТОВ Котельні лікарняного комплексу є соціально значущим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання бюджетних установ в 7 районах Харківської області, а тому, у разі стягнення штрафних санкцій в повному обсязі, робота підприємства відповідача буде значно ускладнена і теплопостачання дитячих садків, шкіл, інтернатів, диспансерів, лікарень буде під загрозою.

На підтвердження викладених обставин відповідачем надано перелік споживачів бюджетних організацій, витяги з протоколів комісії про різницю в тарифах, довідку про структуру споживачів тепла по відпуску теплової енергії, бухгалтерську довідку про структуру та розмір заборгованості споживачів теплової енергії станом на 31.01.2019 р., довідку про структуру споживачів теплової енергії по обсягам виробництва, аналітичну довідку щодо тарифу на теплову енергію для бюджетних споживачів, структуру тарифу на теплову енергію, копії балансу, звіту про фінансові результати за 2018 рік.

Також, відповідач вказує на те, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є надмірно великим порівняно з наслідками затримки оплати для кредитора. Нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних, на думку відповідача, в повній мірі компенсують всі негативні наслідки для кредитора, що виникли в результаті прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За положеннями частини 1 статті 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Судова колегія враховує ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання, в тому числі те, що станом на час звернення до суду з цим позовом зобов`язання за договором №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017 виконано відповідачем на 70%, залишок боргу складав 30%; прострочення з оплати природного газу поставленого у грудні 2017, січні та лютому 2018 було незначним.

Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати за поставлений газ, слід прийняти до уваги наступне.

За умовами п.1.2 договору, поставлений природний газ використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідач є підприємством комунальної форми власності; прострочення виконання зобов`язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства.

Основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною.

Заборгованість споживачів теплової енергії станом на 31.01.2019 становила 20 442 922,94 грн., про що свідчить довідка відповідача (а.с.95).

Скрутне фінансове становище відповідача підтверджується звітами про фінансові результати за 2018 рік та перше півріччя 2019 року, відповідно до якого, збитки за 2018 рік складають 4 млн 4673 тис. гривень, а за 2 квартала 2019 року - 1 млн. 980 тис. грн. (118-122).

Судова колегія також враховує, що прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором зумовлене несвоєчасною компенсацією від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю.

Обсяг узгодженої заборгованості з різниці в тарифах під час дії договору №1223/1718-БО-32 від 26.09.2017 склав 2 765 207 грн., що підтверджується протоколами територіальної комісії з питань узгодження різниці в тарифах Харківської обласної державної адміністрації №3 від 09.06.2017, №2 від 15.06.2018 (а.с.88-93).

Отже, скрутний матеріальний стан відповідача виник з об`єктивних причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання.

Слід також врахувати, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, у відповідача наявні поточні рахунки із спеціальним режимом використання (про що свідчить довідка Державного ощадного банку України №16/6-32/248 від 31.07.2014, а.с.96), а тому більша частина коштів, що надходять на ці рахунки, перераховуються на поточний рахунок позивача, що не дозволяє підприємству самостійно розпоряджатися коштами.

Грошові кошти, що надходять на рахунки відповідача автоматично перераховуються на поточний рахунок позивача без участі відповідача, що свідчить про невеликий ступінь вини у затримці розрахунків за газ.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором є наслідком обставин, які виникли з об`єктивних для нього причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна оплата населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання .

В матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань позивач зазнав збитків.

Судова колегія також приймає до уваги, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є задоволення потреб споживачів, в тому числі населення, бюджетних установ та організацій у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання.

Таким чином, сплата неустойки в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних організацій, зокрема, можливість постачання їм теплової енергії.

Колегія суддів, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання ним умов договору в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ, ступінь виконання зобов`язання та особливості бюджетного фінансування, беручи до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов`язань, погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%.

Доводи апелянта про те, що тяжкий фінансовий стан не є підставою для зменшення розміру пені, не можуть свідчити про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вказане не було єдиним мотивом для зменшення розміру пені, а оцінено судом в сукупності з іншими обставинами.

Посилання позивача на те, що суд першої інстанції не врахував його інтереси, зменшуючи розмір пені, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції проаналізовані та враховані обставини, визначені в ст. 223 ГК України, ч. 3 статті 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, та зменшено розмір пені на 50%, а не на 90%, як просив відповідач.

Стягнення 50 % від заявленої у позові суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача пені в розмірі 283199,12 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі №922/1608/19 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 19.09.2019 року у справі №922/1608/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

У зв"язку із тимчасовою непрацездатністю судді Білецької А.М., повний текст постанови підписано 05.12.2019р.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя А.М. Білецька

Суддя Л.Ф. Чернота