Постанова

від 02.12.2019 по справі 917/954/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. Справа № 917/954/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, (вх.№2918 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 (суддя Ореховська О.О., ухвалене в м.Полтава, час ухвалення судового рішення - не зазначено, дата складення повного тексту рішення - 27.08.2019р.)

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до відповідача: Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні", Полтавська область, м. Горішні Плавні,

про стягнення 22906,27грн.

ВСТАНОВИЛА:

14.06.2019р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м.Горішні Плавні" про стягнення 22906,27грн. за неналежне виконання зобов`язань за договором №3950/1617- КП-24 постачання природного газу від 31.10.2016р., у тому числі 20689,53грн. - пеня, 2216,74грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного проведення розрахунків за отриманий природний газ, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню та 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 позов задоволено частково; стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 14482,67грн. пені, 2216,74грн. 3 % річних, а також 1921,00грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині - у позові відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є обґрунтованими та законними. Разом з тим, господарським судом першої інстанції, з метою забезпечення балансу інтересів сторін було застосовано приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 30%, що і стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 6206,86грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки в сумі 6206,86грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити; судові витрати за сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, зокрема, приписи статей 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, що призвело до передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, проте, на думку апелянта вказаних дій судом здійснено не було.

Окрім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін, проте, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки, та до того ж, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором постачання природного газу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19; встановлено відповідачу у справі строк до 16.10.2019р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.

30.10.2019р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10233), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2019р. розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 вирішено розпочати з 04.11.2019р. без повідомлення учасників справи, зважаючи на положення частини 10 статті 270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в зазначеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (надалі - постачальник) та Комунальним виробничим підприємством "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" (надалі - споживач) було укладено договір №3950/1617-КП-24 постачання природного газу (надалі - договір) (т.1 а.с. 14-22), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити цього на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).

В подальшому сторони вносили зміни до договору шляхом підписання додаткових угод, а саме: № 1 від 31.10.2016р., № 2 від 22.11.2016р., № 3 від 21.12.2016р., № 4 від 23.01.2017р., № 5 від 24.01.2017р., № 6 від 24.02.2017р., № 7 від 31.03.2017р. (т.1 а.с. 23-32).

Відповідно до умов укладеного договору, сторони узгодили, зокрема, наступне:

- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу (пункт 3.4 договору);

- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору);

- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 8.1 договору);

- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2 договору в редакції додаткової угоди №7 від 31.03.2017р.).

З матеріалів справи вбачається, що постачальником на виконання умов договору було передано у власність споживача природний газ на загальну суму 4082425,56грн., що підтверджується доданими до позовної заяви актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2016р. на суму 1081309,42грн., від 31.01.2017р. на суму 1303647,98грн., від 31.03.2017р. на суму 1697168,16грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (т. 1 а.с. 33-35).

Проте, всупереч взятим на себе договірним зобов`язанням споживач оплату природного газу здійснював несвоєчасно, що підтверджується доданою до позовної заяви випискою щодо операцій по Підприємству "КВП ТЕ м. Горішні Плавні" з 01.10.2016р. по 31.05.2018р. (т.1 а.с. 36-38).

Оскільки споживачем було порушено строки оплати за поставлений природний газ, 14.06.2019р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" про стягнення 22906,27грн. за неналежне виконання зобов`язань за договором №3950/1617- КП-24 постачання природного газу від 31.10.2016р., у тому числі 20689,53грн. - пеня, 2216,74грн. - 3% річних (т.1 а.с.6-52).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Цивільного кодексу України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати переданого газу.

У відповідності до приписів статей 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення, на підставі договору постачання природного газу від 31.10.2016р. №3950/1617-КП-24, штрафних санкцій за період прострочення з 26.01.2017р. по 12.03.2017р. у вигляді пені, передбаченої пунктом 8.2. договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтями 230 та 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як було зазначено вище, пунктом 8.2 договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 31.03.2017р.) сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 20689,53грн., нарахованої за зобов`язаннями грудня 2016р., січня 2017р. та березня 2017р. за період з 26.01.2017р. по 12.03.2017р., вважає його обґрунтованим та законним.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції з метою забезпечення балансу інтересів сторін, було застосовано приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 30%, що і стало підставою для звернення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з відповідною апеляційною скаргою.

Судова колегія зазначає, що статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Крім того, в силу частини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 04.11.2015р. у справі № 6-1120цс15, та Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.12.2018р. у справі №703/1181/16-ц та від 20.03.2019р. у справі № 761/26293/16-ц.

Судова колегія враховує, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем в повному обсязі здійснена оплата отриманого згідно з договором постачання природного газу від 31.10.2016р. №3950/1617- КП-24, та заборгованість відповідача за вказаним договором відсутня.

Та до того ж, предметом даного судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та не може впливати на результати його господарської діяльності.

Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, врахувавши наведені вище обставини, а також враховуючи факт повного погашення заборгованості, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення нарахованої позивачем пені на 30%.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.08.2019р. у справі №917/954/19 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.12.2019р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна