Рішення

від 21.11.2019 по справі 902/812/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2019 р. Cправа № 902/812/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в інтересах відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м.Нетішин Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемент", м.Вінниця

про стягнення неустойки згідно договору поставки в розмірі 11866,18 грн

представники сторін в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

24.09.2019 на адресу суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", подана в інтересах Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" 11866,18 грн, з яких: 6097,90 грн - пеня та 5768,28 грн - штраф, що нараховані з посиланням на порушення відповідачем умов Договору №14900/53-124-01-19-09734 щодо поставки товару.

За вказаним позовом ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито провадження у справі №902/812/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.10.2019.

За результатами судового засідання, 29.10.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №902/812/19 та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.11.2019.

На визначену судом дату (21.11.2019) представники обох сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (вх.№12864 від 13.11.2019, вх.№ 12865 від 13.11.2019)

Поряд з тим, суд зазначає, що 25.11.2019 від представника позивача надійшла заява № 45-1580 від 19.11.2019 про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами. При цьому останній зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту також - ГПК України) зобов`язують сторони користуватись рівними процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 81, 182 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Положеннями ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що неявка відповідача в судове засідання 21.11.2019 є підставою до розгляду справи за наявними в ній матеріалами і документами та за відсутності останнього, відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.03.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (далі по тексту також - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" (далі по тексту також - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №14900/53-124-01-19-09734 (далі по тексту також - Договір).

Відповідно до предмета Договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити портландцемент (далі по тексту також - Товар). Виробник, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. Договору).

Так, згідно Специфікації №1 до Договору поставки сторони узгодили: "найменування продукції - портландцемент ПЦ 1-500 Р-Н, навал, кількістю 176,9 тн, за ціною 2 289.00 без ПДВ та загальною вартістю 404 924,10 грн без ПДВ".

Згідно до п.3.1 Договору замовлена партія товару здійснюється протягом 7 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця на поставку партії товару, яка направляється з електронної пошти nagornyuk.kostyantyn@khnpp.atom.gov.ua на електронну пошту tender@ecocement.ua з подальшим направленням письмової заявки постачальнику рекомендованим листом, на адресу 21023, м.Вінниця, вул.Блюхера, буд. 195 А.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з ІНКОТЕРМС 2010 на склад вантажоодержувача за адресою: (ВП ХАЕС/склад РБУ ЕРП, вул.Енергетиків, 20, м.Нетішин, Хмельницька область, 30100) (п.3.2.Договору).

Відповідно до п.п. 3.3-3.4 Договору постачальник, за 2 дні до відвантаження, направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту nagornyuk.kostyantyn@khnpp.atom.gov.ua. Постачальник зобов`язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоодержувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості (п. 5.1 Договору).

Згідно до п.8.2: за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості.

Так, відповідно до умов вказаного Договору, позивачем було надіслано відповідачу заявки :№ 61-2488 від 19.03.2019 на поставку товару в кількості 20-30 тон, № 614037 від 25.04.2019 на поставку товару в кількості 25-32 тони.

В свою чергу відповідачем, згідно видаткових накладних № РН-0000011 від 19.03.2019, № РН-0000009 від 19.03.2019, № РН-0000012 від 25.04.2019 поставлено позивачу узгоджений з останнім товар.

27.05.2019 ТОВ "Укрцемент" направило на адресу позивача лист № 27/05/19-1 від 27.05.2019, в якому повідомило, що обсяг недопоставленої продукції становить 117,18 тон на суму 321870,03 грн з ПДВ. Однак враховуючи, що з 18.03.2019 відпускні ціни на портландцемент ПЦ І-500Р-Н (насип) виробництва ПрАТ "Дікергофф Цемент Україна" підняті для ТОВ "Укрцемент" на 240 грн з ПДВ відсутня можливість здійснити поставку зазначеного товару згідно договору за передбаченою ціною. З огляду на викладене, відповідачем запропоновано позивачу прийняти рішення щодо підписання додаткової угоди до договору № 14900/53/124-01-19-09734 від 12.03.2019.

У відповідь на вказаний лист, 18.06.2019 позивачем надіслано на адресу відповідача лист № 61-5883, в якому вказує, що враховуючи актуальні ціни на портландцемент ПЦІ-500 на ринку України, відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" не бачить підстав для перегляду умов договору та ціни товару. Окрім того, останній просить ТОВ "Укрцемент" здійснити поставку даного товару в кількості 25-30 тон.

В подальшому, листом №61-6390 від 01.07.2019 позивач звернувся до відповідача з проханням терміново виконати постачання портландцементу в кількості 25-30 тон згідно направленого замовлення №61-5883 від 18.06.2019.

На вказаний лист, відповідач відреагував листом №02/07/19-1 від 02.07.2019, із змісту якого слідує, що невиконання останнім зобов`язання щодо поставки товару зумовлено відмовою позивача у підняті ціни на товар та затримкою оплати за вже поставлений товар.

Таким чином, з огляду на невиконання відповідачем зобов`язання за Договором в частині поставки товару в обумовлені строки, позивач, з посиланням на п.8.2 Договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 5768,28 грн та 6097,90 грн - пені. Вказане стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступне.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом та зазначалось раніше, умовами Договору визначено обов`язок відповідача поставити позивачу товар протягом 7 робочих днів з дати отримання письмової заявки від покупця на поставку партії товару.

Так, суд враховує, що заявка позивача № 61-5883 на поставку товару в кількості 25-30 тон отримана відповідачем 24.06.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.14).

Окрім того, факт отримання вказаної заявки засвідчується відповідачем в тексті листа № 02/07/19-1 від 02.07.2019 адресованого позивачу (а.с. 37).

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання щодо поставки товару в кількості 25-30 тон в строк до 04.07.2019 (включно).

Частина 1 ст.530 ЦК передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З викладеного слідує, що відповідачем порушено зобов`язання щодо поставки товару у визначеній умовами Договору кількості в обумовлені строки.

При цьому щодо визначеної відповідачем у листі № 02/07/19-1 від 02.07.2019 підстави для відмови у виконання зобов`язання щодо поставки товару, зокрема щодо збільшення ціни для ТОВ "Укрцемент" на обумовлений сторонами товар слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про зміну чи припинення зобов`язань за Договором поставки № 14900/53-124-01-19-09734.

Окрім того, щодо твердження відповідача про наявність заборгованості у позивача за вже поставлений товар, як підставу для відмову у виконанні зобов`язання щодо поставки товару слід зазначити, що умовами Договору поставки № 14900/53-124-01-19-09734 не передбачено можливості затримки чи відтермінування поставки товару за вказаної обставини.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК).

При цьому, відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тлумачення вказаних норм дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч.2 ст.9 ЦК України та ч.2 ст.4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч.3 ст.549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання, про що і було досягнуто домовленостей між позивачем та відповідачем у Договорі.

Як зазначалось раніше сторонами в пункті 8.2. Договору обумовлено відповідальність постачальника за порушення строку поставки товару, а саме: "постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% від вказаної вартості".

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи викладені приписи Кодексу, правові наслідки прострочення виконання зобов`язання, визначені в п.8.2 Договору, можуть бути застосовані також до випадку невиконання відповідачем, передбаченого умовами Договору, зобов`язання з поставки товару.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є правомірними та обґрунтованими.

При цьому, суд враховує, що визнаний позивачем період нарахування пені: з 05.07.2019 по 16.09.2019 узгоджується із умовами п.п.3.1 та 8.2 Договору та приписами чинного законодавства.

Водночас щодо визначеної позивачем кількості товару (30 тон), відносно якої останнім здійснено розрахунок штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Так, в заявці № 61-5883 на поставку портландцементу позивачем визначену мінімальну кількість товару в розмірі 25 тон та її максимальну кількість у розмірі 30 тон.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що у разі поставки ТОВ "Укрцемент" позивачу портландцементу у розмірі 25 тон зобов`язання відповідача за Договором вважалося б виконаним.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне здійснювати розрахунок штрафних санкцій за невиконання відповідачем зобов`язання по поставці 25 тон товару, загальною вартістю 68670,00 грн з ПДВ.

Одночасно суд зазначає, що у п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17 грудня 2013 року зазначено: "За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки."

Як вже зазначалося судом сторони передбачили, що пеня становить 0.1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення .

Однак враховуючи, що даною умовою договору встановлений розмір пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, - застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені, в межах визначеного у позовній заяві строку (05.07.2019 - 16.09.2019), судом встановлено, що її розмір становить 4739,17 грн. Тоді як штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (68670,00 грн з ПДВ) становить 4806,90 грн.

З огляду на викладене підлягає стягненню пеня у розмірі 4739,17 грн та штраф у розмірі 4806,90 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемент" (вул.Блюхера, буд.195А, м.Вінниця, 21023, код ЄДРПОУ 38328714) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (вул.Енергетиків, буд.20, м.Нетішин, Хмельницька обл., 30100, код ЄДРПОУ 21313677) пеню у розмірі 4739,17 грн; штраф у розмірі 4806,90 грн; 1921,00 грн сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення пені у розмірі 1358,73 грн та штрафу у розмірі 961,38 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02 грудня 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Енергетиків, буд.20, м.Нетішин, Хмельницька обл., 30100);

3 - відповідачу (вул.Блюхера, буд.195А, м.Вінниця, 21023)