Рішення

від 25.11.2019 по справі 903/597/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2019 р. Справа №903/597/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійські Паливні Рішення»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто»

про стягнення 293584,27 грн.

суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

представники сторін:

від позивача: Зінченко С.О. - виконавчий директор, наказ №68-ОД від 12.11.2019

від відповідача: н/з

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразійські Паливні Рішення» звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» про стягнення 293584,27 грн., з них 288204,28 грн. - основна заборгованість, 4682,86 грн. - 15% річних, 697,13 грн. - втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання за договором поставки №86-92/15 від 19.10.2018, в частині оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2019 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.08.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 підготовче засідання відкладено на 26.09.2019.

10.09.2019 від відповідача надійшов відзив, в якому просять відмовити у задоволенні позову, зазначають, що у деталізації до рахунків вказані номера транспортних засобів, які заправлялися, але не надано жодних доказів належності вказаних вище автомобілів до ТОВ Транс-Ковельавто , а в актах-прийому передач відсутній підпис керівника ТОВ Транс-Ковельавто та печатка підприємства, що свідчить про відсутність поставки дизельного палива. Вважають, що позивач не довів жодними належними та допустимими доказами факт поставки ТОВ Транс-Ковельавто дизельного палива на вказану у позові суму.

20.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначають, що відпуск пального за договором до покупця(або його представників) здійснювався на підставі пред`явлення картки, наявність у деталізаціях до рахунків на оплату даних про транспортні засоби має лише інформаційне значення для покупця. Позивач згідно умов договору видав відповідачу карти Е100, а відповідач має право розпорядитися ними на власний розсуд, видавши їх представникам відповідача для отримання пального згідно умов договору. Доводять, що фактично позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 2070204,28 грн., з них відповідач оплатив 1782000 грн.. Вказують, що відповідачем були вчинені конклюдентні дії по прийняттю товарів, а також оплачено більшу частину поставленого товару.

В судовому засіданні 26.09.2019 оголошено перерву до 02.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Волинської області 02.10.2019 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів по 10.11.2019, розгляд справи по суті призначено на 23.10.2019

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.10.2019 призначено розгляд справи по суті на 14.11.2019.

Ухвалою суду від 14.11.2019 призначено розгляд справи по суті на 25.11.2019. Також постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» .

В судовому засіданні 25.11.2019 позивач подав заяву про подання інших витрат(пов`язаних із забезпеченням прибуття представника позивача у судові засідання) протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення, позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

Відповідач, в судове засідання 25.11.2019 не прибув, уповноваженого представника не направив, проте був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4507000490697.

Оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик у судове засідання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» опубліковано 15.11.2019.

Згідно ч.4 ст.122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -

встановив:

19.10.2018 між ТОВ Євразійські паливні рішення (далі - постачальник) та ТОВ «Транс-Ковельавто» (далі - покупець) укладено договір №86-92/15(далі - Договір)(т.1 а.с.7-11).

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов`язався забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток, а покупець зобов`язався приймати товари та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2-1.3 Договору, найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред`явника картки. Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Як зазначено в Договорі(терміни, які використовуються), пред`явник картки - уповноважений представник покупця, що пред`явив картку для здійснення угоди. Картка - ідентифікаційна, бонусна, облікова, ко-брендингова пластикова картка ТОВ Е100 УА (іншого учасника системи Е100), яка є бездокументарною підставою для здійснення угод, технічним засобом обліку укладених угод, проте не виконує платіжних функцій.

У розділі 3 Договору визначені умови поставки товарів та послуг, зокрема, передбачено, що поставка товару покупцю здійснюється партіями на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням терміналів. Під партією товару сторони розуміють товари в кількості та асортименті, передані покупцю на АЗС, згідно усної заявки покупця (пред`явника карти), виходячи з потреб покупця. Товар відпускається при умові пред`явлення карти покупцем (пред`явником карти) та правильного введення пін-коду. Право власності на товар переходить до покупця в момент заправлення товаром транспортного засобу. По завершенню розрахункового періоду, постачальник відправляє на електронну адресу покупця наступні документи: видаткову накладну/акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери карток, за якими здійснювались угоди, дати угод, назви станцій на яких здійснені угоди; кількість отриманих товарів та послуг). По закінченню календарного місяця постачальник зобов`язаний відправити покупцю оригінали документів вказаних в ч.1 цього пункту, специфікацію та акт звірки взаєморозрахунків, на актуальну адресу для листування покупця (за винятком використання електронного документообігу). Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором, та застосовуються в бухгалтерському обліку в електронній формі.

В свою чергу, у Договорі під розрахунковим періодом розуміється проміжок часу, протягом якого покупець здійснює угоди з використання карток, а постачальник веде облік цих угод. Даним договором встановлюється два розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній день місяця.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за товари/послуги та web-послуги, які були поставлені/надані за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.4.2-4.3 Договору, датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що ціну даного Договору складає сума вартості товару/послуг поставлених/наданих покупцю на підставі цього Договору.

Ціни вважаються прийнятими покупцем та підлягають обов`язковій оплаті, якщо постачальник протягом 15 календарних днів, починаючи від дати отримання видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам.

Згідно розділу 5 Договору, постачальник зобов`язується забезпечити поставку товарів та надання послуг покупцю з використанням картки відповідно до умов цього Договору. Крім того, надає покупцеві інформацію про перелік і місцезнаходження мережі станцій, що здійснюють постачання (надання) товарів та/або послуг відповідно до умов даного Договору, по закінченню календарного місяця надає покупцю наступні документи: специфікацію; рахунки на оплату з деталізованими розшифровуваннями; видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товарів; акти наданих послуг; акт звірки взаєморозрахунків.

В свою чергу, покупець зобов`язаний вчасно оплачувати постачальнику отримані товари та/або послуги, а також web-послуги відповідно до виставлених рахунків на оплату і згідно умов даного договору, підписувати та повертати постачальнику документи вказані в п.5.1.4. цього Договору не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним, своєчасно підписувати надані постачальником акти звіряння розрахунків та повертати оригінали на адресу постачальника не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним, забезпечити підписання чеків/карт чеків, отриманих після здійснення угоди; активувати особистий кабінет шляхом введення отриманого логіна та пароля, вказавши при цьому актуальну електронну адресу та телефон для SMS-сповіщення, а також щоденно переглядати інформацію в особистому кабінеті; ознайомлюватися з повідомленнями, що надійшли від постачальника в особистий кабінет, на телефон та на електронну адресу.

У п.7.2 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем свого обов`язку по оплаті придбаних товарів та/або послуг у встановлені цим договором строки покупець зобов`язаний заплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.

Згідно п. 9.1. договору даний договір набирає чинності з 01.11.2018 та укладений на невизначений строк.

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

01.11.2018 сторонами підписано акт прийому-передачі за Договором, відповідно до якого для забезпечення виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові карти Е100, які є власністю постачальника, а саме: № НОМЕР_1 , 886920027, 886920035, 886920043, 886920050, 886920068, 886920076, 886920084, 886920092, 886920100, 886920118, 886920126, 886920134, 886920142, 886920159(т.1 а.с.12).

01.11.2018 відповідач звернувся із заявою до позивача з проханням активувати видані карти(т.1 а.с.13).

За весь період існування відносин по Договору, відповідачем отримано товару на загальну суму 2070204,28 грн., що стверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі товарів, специфікаціями, які надіслано на електронну адресу відповідача(що узгоджується з умовами Договору в частині застосування в бухгалтерському обліку електронної форми первинних документів)(т.1 а.с.16-19, 24-31, 36-39, 44-51, 99-106, 111-114, 119-126, 131-134, 139-146, 151-154, 159-166, 175-186, т.2 а.с.10-65).

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату товару(т.1 а.с.20-23, 32-35, 40-43, 95-98, 107-110, 115-118, 127-130, 135-138, 147-150, 155-158, 167-174, 187-190, т.2 а.с.66-101).

Відповідно до положень Договору(п.4.6-4.8), усі первинні документи надіслані відповідачу, є фактично прийнятими ним. Жодних заперечень щодо жодного надісланого відповідачу первинного документу до позивача не надходило.

Первинні документи за період листопад 2018 - грудень 2018 були частково підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису, про що міститься відповідна відмітка на документах. Абсолютно всі наведені вище первинні документи надсилались відповідачу, на посвідчення чого до кожного документу додано квитанцію з електронного сервісу обміну документами вчасно про накладення електронного цифрового підпису та відправлення такого документу.

Відповідач частково оплатив поставлений товар в загальній сумі 1782000 грн., що стверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи(т.1 а.с.52-61, т.2 а.с.102-136).

ТОВ Євразійські паливні рішення звернувся до відповідача з претензією №1 від 21.06.2019, у якій просить сплатити заборгованість за Договором.

Вказана претензія із доданими документами згідно переліку надіслана на адресу відповідача 21.06.2019, проте залишена останнім без відповіді та виконання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст.627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст.628 ЦК України).

Приписами ч.2 ст.207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положення ст.628 ЦК України, надають сторонам право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що між сторонами у справі 19.10.2018 року укладено Договір, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що поєднує в собі елементи договору поставки та договору надання послуг.

Статтею 265 Господарського кодексу України(далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В свою чергу, у відповідності зі ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.526 ЦК України, де встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, розірваний сторонами не був, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

На час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує основна заборгованість в сумі 288204,28 грн..

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товару, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 288204,28 грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 15% річних в розмірі 4682,86 грн. та інфляційних витрат в розмірі 697,13 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, п.4.3 Договору, оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого рахунку. При цьому, у договорі встановлено 2 розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній день місяця.

Згідно п.7.2 Договору, сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання з оплати придбаних товарів та/або послуг, відповідач зобов`язується сплатити суму боргу за рахунком-фактурою з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочки, починаючи з дня наступного за днем, в який фактично повинна була надійти оплата.

Сторони у Договорі(п.7.2) погодили інший розмір відсотків річних(15% річних), що узгоджується з положеннями ст.627 ЦК України, згідно якої, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості(свобода договору).

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно абз.3 п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 №14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Суд відзначає, що позивачем допущено помилку при нарахуванні 15% річних, а саме не враховано положення ч.5 ст.254 ЦК України за період прострочення з 16.06.2019 (неділя) по 12.07.2019 на суму заборгованості 148778,50 грн..

Суд провів власний перерахунок 15% річних та інфляційних втрат із врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України у заявлені позивачем періоди прострочення оплати в такому порядку:

за період прострочення з 16.05.2019 по 12.07.2019 на суму заборгованості 92175,18 грн.;

за період прострочення з 31.05.2019 по 12.07.2019 на суму заборгованості 47250,60 грн.;

за період прострочення з 18.06.2019 по 12.07.2019 на суму заборгованості 148778,50 грн.

З огляду на вищенаведений розрахунок, суд вважає, що стягнення 15% річних підставні в сумі 4560,58 грн., а в частині стягнення 122,28 грн. - 15% річних та 697,13 грн. - втрати від інфляції слід відмовити через безпідставність(позивачем не враховано дефляційні процеси, які були наявні в заявлені ним періоди прострочення оплати).

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 292764,86 грн., з них 288204,28 грн. - основна заборгованість, 4560,58 грн. - 15% річних, а в частині стягнення 819,41 грн., з них 122,28 грн. - 15% річних, 697,13 грн. - втрати від інфляції слід відмовити через безпідставність.

Твердження відповідача, що у деталізаціях до рахунків вказані номера транспортних засобів, які заправлялися, але не надано жодних доказів належності вказаних вище автомобілів до ТОВ Транс-Ковельавто відхиляються судом, оскільки в матеріалах справи(т.2 а.с.206-219) наявні копії технічних паспортів на автомобілі, які було надано позивачу самим відповідачем, також реєстраційні номера останніх збігаються з даними зазначеними у деталізаціях до рахунків.

Твердження відповідача, що в актах-прийому передач відсутній підпис керівника ТОВ Транс-Ковельавто та печатка підприємства, що свідчить про відсутність поставки дизельного палива також відхиляється судом, оскільки відпуск пального за даним договором до покупця (або його представників) здійснювався на підставі пред`явлення картки, відповідач оплатив товар на суму 1782000 грн., тобто фактично відповідачем були вчинені конклюдентні дії по прийняттю товарів. Також слід зазначити, що усі первинні документи надіслані відповідачу, є фактично прийнятими ним. Жодних заперечень щодо надісланих відповідачу первинних документів від відповідача до позивача не надходило, крім того, йому направлялася претензія, та до останньої були додані первинні бухгалтерські документи, на які посилається позивач. В матеріалах справи наявні копії податкових накладних(т.2 а.с.144-193), які складено по видаткових накладних, щодо яких відповідач жодних фактичних дій(незгоди з їх складанням та реєстрації) не вчинив, тобто погодився з проведенням поставки товару.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення сторін від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4391,47 грн. судового збору, в іншій частині(14,67 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Разом з тим, оскільки представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено клопотання про те, що докази на підтвердження розміру інших витрат(пов`язаних із забезпеченням прибуття представника позивача у судові засідання) будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення, суд приймаючи рішення у справі, розподіл цих витрат не здійснює.

Керуючись ст.73-79, 86, 185, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» (49041, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. КОМБРИГА-ПЕТРОВА, буд.5, код ЄДРПОУ 37598061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійські Паливні Рішення» (04073, м.Київ, ПРОСПЕКТ СТЕПАНА БАНДЕРИ, буд.9, корпус 2, офіс 2-301, код ЄДРПОУ 42493917) 292764,86 грн. (двісті дев`яносто дві тисячі сімсот шістдесят чотири гривні вісімдесят шість копійок), з них 288204,28 грн. - основна заборгованість, 4560,58 грн. - 15% річних та 4391,47 грн. (чотири тисячі триста дев`яносто одну гривню сорок сім копійок) сплаченого позивачем судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразійські Паливні Рішення» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Ковельавто» в частині стягнення 819,41 грн., з них 122,28 грн. - 15% річних, 697,13 грн. - втрати від інфляції - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

05.12.2019

Суддя А. С. Вороняк