Рішення

від 02.12.2019 по справі 904/4543/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4543/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Вязовська К.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41", м. Вишневе, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвестстрой", м. Дніпро "

про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 61 178,30 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління № 41" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвестстрой" про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 61 178,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 20/06/2018-1 від 20.06.2019, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2019.

Ухвалою від 05.11.2019 відкладено судове засідання до 02.12.2019.

Позивач у судове засідання не з`явився, 05.11.2019 надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався.

Ухвали суду надсилались на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, додатках до позовної заяви: 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд 10 Б, кім. 3, зазначена адреса також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємція та громадських формувань.

Також ухвали надсилались на адресу керівника підприємства відповідача Єлістратова К.О. та вони повернулись на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою Судова повістка в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою Судова повістка , які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання , суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата .

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Також, суд враховує, що відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк (встановлений законом).

Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.18 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, судом здійснена направлення ухвали про відкладення розгляду справи на електронну адресу відповідача (40083412@ukr.net) (а.с. 29).

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.12.2019 виготовлено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору поставки, умов та строку поставки товару, встановлення факту невиконання відповідачем договору поставки в частині поставки товару та правомірності вимоги позивача про повернення суми передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2018 між Публічним акціонерним товариством "Шляхово-будівельне управління № 41" (покупець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрвестстрой" (постачальник - відповідач) укладено договір поставки №20/06/2018-1.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник передає у власність покупця щебінь фр.5х20, в кількості 3,0 тис. тонн, а покупець оплачує товар за ціною240,00 грн. за тону, в тому числі ПДВ - 20% (далі - товар), які зазначені в рахунках на передоплату та видаткових накладних, що додаються до договору про закупівлю і є його невід`ємними частинами.

Загальна сума договору складається з сум визначених у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.3. договору, ціна товару узгоджена відповідно до заявки та рахунку на передоплату до цього договору включає: вартість товару, компенсацію послуг постачальника та всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата за поставлену партію товару по цьому договору проводиться покупцем на протязі 3 банківських днів після відправлення постачальником покупцю рахунку на передоплату.

Датою оплати вважається дата відправлення банком покупця коштів за банківськими реквізитами постачальника (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.4. договору, поставка товару проводиться тільки після отримання постачальником 100% передоплати відповідно до рахунку -фактури.

Постачальник здійснює поставку товару транспортом та на умовах визначених у рахунку на передоплату та видатковій накладній зі складу: с. Горщик, Коростенського району (п. 5.2 договору).

Датою поставки товару в розумінні цього договору сторони визначають дату складання залізничної накладної на перевезення товару. (п. 5.8. договору).

Товар вважається переданим у власність покупця в момент завантаження товару у залізничну тару (піввагони, обрізні хопери, тощо) та передачі перевізнику (в даному випадку залізниця, станція відправлення), що підтверджується залізничною накладною з відміткою перевізника про прийняття товару для його перевезення (п. 5.9. договору).

Згідно з п. 9.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору, позивач перерахував на рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 107 061,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №343 від 05.10.2018 (а.с.14).

15.10.2018 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 45 883,20 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000028 (а.с.15).

Товар на суму 61 178,30 грн. відповідач позивачу не передав, попередню оплату у розмірі 61 178,30 грн. не повернув.

25.09.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію №50 від 24.09.2019, в якій зазначив, що на дату складання претензії у відповідача відпала потреба у подальшому отриманні товару за даним договором, у зв`язку з чим позивач просив повернути попередню оплату у розмірі 61 178,30 грн.

Станом на час звернення позивача до суду із цим позовом, відповідач на претензію відповіді не надав, попередню оплату розмірі 61 178,30 грн. позивачу не повернув.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, звертався до відповідача з претензією №50 від 24.09.2019 про повернення грошових коштів у сумі 61 178,30 грн.(а.с.16-18).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк повернення передплати у розмірі 61 178,30 грн. на момент звернення до суду із даним позовом є таким, що настав.

Факт попередньої оплати за товар з боку позивача доводиться матеріалами справи.

Станом на час розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 61 178,30 грн.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Належних доказів, які б свідчили про понесення позивачем витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 5000 грн. позивачем не надано. За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 5000 грн. недоведеною належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвестстрой" про стягнення заборгованості за Договором поставки в розмірі 61 178,30 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвестстрой" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд.10 Б, кім. 3, код ЄДРПОУ 40083412) на користь Публічного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 31, код ЄДРПОУ 05416886) суму основного боргу у розмірі 61 178,30 грн. та витрати по сплаті судового збору розмірі 1 921,00 грн . , про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 5000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.12.2019

Суддя Н.Г. Назаренко