Рішення

від 28.11.2019 по справі 908/2638/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2019 справа № 908/2638/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, м. Енергодар Запорізької області, пр. Будівельників, буд. 17, оф. 5-1)

про стягнення 5 945 862,07 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Кравцов А.В., довіреність № 2797 від 02.09.2019

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 5 945 862,07 грн., які складаються з 4 233 887,25 грн. пені, 774 153,40 грн. 3% річних та 937 821,42 грн. інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості отриманої теплової енергії за період з січня 2018 року по квітень 2019 року за договором № 12Т-13 про надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії від 23.04.2013.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019 справу № 908/2638/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В.).

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №908/2638/19, присвоєно справі номер провадження 18/123/19, підготовче засідання призначено на 30.10.2019; ухвалою від 30.10.2019 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 28.11.2019.

В судовому засіданні 28.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на виконання умов договору №12Т-13 від 23.04.2013 позивачем надано відповідачу послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії згідно двосторонніх актів за період з січня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 62 445 867,45 грн. У зв`язку з простроченням оплати послуг, наданих у спірний період, позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. За доводам позивача, оплата відповідачем вартості отриманих від позивача у період з січня 2018 року по квітень 2019 року послуг з порушенням передбаченого договором строку є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді передбачених договором та ч. 2 ст. 625 ЦК України санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 530, 546, 549, 610-612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Ухвали з інформацією про час та місце судового розгляду справи своєчасно направлялись судом на адресу відповідача.

Згідно поштового рекомендованого повідомлення про вручення кореспонденції копію ухвали суду у справі від 30.09.2019, яка направлялась на адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача 21.10.2019.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та комунальним підприємством «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (споживачем, відповідачем у справі) 23.04.2013 укладено договір № 12Т-13 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, теплопостачальна організація зобов`язалась надати послуги споживачу, зазначені у п. 1.2 Договору в необхідних йому обсягах відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а споживач зобов`язався своєчасно сплачувати за отримані послуги за встановленими тарифами у строки, які передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування послуг: Надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії .

Теплопостачальна організація надає послуги споживачу із параметрами теплоносія відповідно до температурного графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером (першим заступником генерального директора) теплопостачальної організації, та узгодженого місцевими органами влади, в обсягах згідно Додатку № 1 до цього Договору на потреби, вказані в додатках № 2/1 та № 2/2 цього Договору, а саме:

- опалювання (в опалювальний період) - 116,078 Гкал/г в т.ч.: ТРП1:ТРП12 - 84,372 Гкал/г, ЦТП - 31,706 Гкал/г;

- вентиляція (в опалювальний період) - 6,761 Гкал/г в т.ч.: ТРП1:ТРП12 - 4,208 Гкал/г, ЦТП - 2,553 Гкал/г;

- гаряче водопостачання (протягом року) -101,533 Гкал/г в т.ч.: ТРП1:ТРП12 - 74,862 Гкал/г, ЦТП-26,671 Гкал/г.

Згідно із п. 3.1 Договору, розрахунки за отримані послуги здійснюються за наступними тарифами:

- тариф на виробництво теплової енергії (затв. Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕУ) № 47 від 24.01.2013) в розмірі 34,88 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 41,86 грн. за 1 Гкал (з ПДВ);

- тариф на транспортування теплової енергії (затв. рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради № 277 від 15.09.2010) в розмірі 11,56 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) та 13,87грн. за 1 Гкал (з ПДВ);

- тариф на постачання теплової енергії набуде чинності в установленому діючим законодавством порядку.

Відповідно до п. 3.2. договору, орієнтована річна загальна вартість цього Договору згідно з орієнтовним річним плановим обсягом постачання теплової енергії та діючими на момент укладання Договору тарифами становить 23 864 568,62 грн. з ПДВ (Додаток № 1А).

Згідно із п. 4.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.06.2014, розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого в звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума: тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджується уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.

В пункті 4.3 Договору сторони передбачили, що по закінченні звітного місяця, в якому надавалися послуги, споживачем та теплопостачальною організацією підписуються двосторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, двосторонній акт про надання послуг з транспортування, двосторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії за фактичний обсяг теплової енергії.

Споживач зобов`язаний підписати надані нарочно з боку теплопостачальної організації акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, акт про надання послуг з постачання теплової енергії у 3-х примірниках на протязі 2-х робочих днів з моменту одержання з обов`язковим зазначенням дати підписання актів та 2 примірника актів повернути представнику теплопостачальної організації, який одночасно надає споживачу податкову накладну з зазначенням на акті дати її отримання.

У випадку не підписання акту споживачем на протязі 2-х робочих днів, акти підписуються представником теплопостачальної організації з внесенням відповідного запису про відмову та направляться на адресу споживача поштою. Оформлений таким чином акт про надання послуг є фінансовим документом та обов`язковим для виконання, а також є підставою для розрахунків.

Відповідно до п. 4.4 Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється споживачем за фактичний обсяг щомісяця до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за Договором, які не суперечать діючому законодавству.

Згідно із п. 6.1 Договору споживач теплової енергії зобов`язаний зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі оплачувати спожиту теплову енергію, включаючи виробництво, транспортування та постачання теплової енергії за встановленими тарифами, в порядку та в строки, передбачені цим Договором, а також нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору (п. 6.1.1. договору);

- приймати надані послуги та підписувати 2-х сторонні акти про надання послуг,

визначені п. 4.1 цього договору (п. 6.1.2. договору).

Відповідно до п. 11.1 Договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання споживачем та теплопостачальною організацією та діє до 31.12.2013. Дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Матеріали справи не містять відповідних заяв про припинення дії договору, отже Договір є чинним.

Позивачем, на виконання умов договору за період з січня 2018 року по квітень 2019 року надано відповідачу послуги на загальну суму 62 445 867,45 грн., що підтверджується двосторонніми актами за наведений період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач підписав вказані акти про надання послуг без заперечень та зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи споживача.

Строк оплати послуг, наданих у січні 2018 року - до 28.02.2018; у лютому 2018 року - до 31.03.2018, у березні 2018 року - до 30.04.2018, у квітні 2018 року - до 31.05.2018, у травні 2018 року - до 30.06.2018, у червні 2018 року - до 31.07.2018, у липні 2018 року - до 31.08.2018, у серпні 2018 року - до 30.09.2018, у вересні 2018 року - до 31.10.2018, у жовтні 2018 року - до 30.11.2018, у листопаді 2018 року - до 31.12.2018, у грудні 2018 року - до 31.01.2019, у січні 2019 року - до 28.02.2019, у березні 2019 року - до 30.04.2019, у квітні 2019 року - до 31.05.2019.

Згідно платіжного доручення № 50 від 09.08.2018 на розрахунковий рахунок ВП ЗАЕС 13.08.2018 надійшли грошові кошти в розмірі 6 000 000,00 грн., з яких за договором №12Т-13 від 23.04.2013 по акту №160/01 від 31.01.2018 -1 839 943,19 грн.

Згідно платіжного доручення № 57 від 28.08.2018 на розрахунковий рахунок ВП ЗАЕС 29.08.2018 надійшли грошові кошти в розмірі 3 999 548,46 грн. за договором №12Т-13 від 23.04.2013 по актам №№ 160/01, 161/01, 162/01, 163/01, 164/01, 165/01, 166/01, 167/01, 168/01 від 31.01.2018 та №№ 161/02, 162/02, 165/02,167/02, 168/02 від 28.02.2018.

Згідно платіжного доручення № 66 від 12.10.2018 на розрахунковий рахунок ВП ЗАЕС 22.10.2018 надійшли грошові кошти в розмірі 13 147 156,37 грн. за договором №12Т-13 від 23.04.2013 по актам №№ 160/02, 163/02, 166/02, 164/02 від 28.02.2018; по актам №№ 160/03, 161/03, 162/03, 163/03, 164/03, 165/03, 166/03, 167/03, 168/03 від 3103.2018; по актам №№ 160/04, 161/04, 162/04, 163/04, 164/04, 165/04, 166/04, 167/04, 168/04 від. 30.04.2018; по актам №№ 160/05, 161/05, 162/05, 163/05, 164/05, 165/05, 166/05, 167/05, 168/05 від 31.05.2018; по актам №№ 160/06, 161/06, 162/06, 163/06, 164/06, 165/06, 166/06, 167/06, 168/06 від 30.06.2018; по актам №№ 160/07, 161/07, 162/07, 163/07, 164/07, 165/07, 166/07, 167/07, 168/07 від 31.07.2018.

Згідно платіжного доручення № 126 від 22.12.2018 на розрахунковий рахунок ВП ЗАЕС 26.12.2018 надійшли грошові кошти в розмірі 5 161 682,46 грн. за договором №12Т-13 від 23.04.2013 по актам №№ 160/08, 161/08, 162/08, 163/08, 164/08, 165/08, 166/08, 167/08, 168/08 від 31.08.2018; по актам №№ 160/09, 161/09, 162/09, 163/09, 164/09, 165/09, 166/09, 167/09, 168/09 від 30.09,2018; по актам №№ 160/10, 161/10, 162/10, 163/10,164/10, 165/10, 166/10, 167/10, 168/10 від 31.10.2018.

Згідно платіжного доручення № 1 від 26.02.2019 на розрахунковий рахунок ВП ЗАЕС 27.02.2019 надійшли грошові кошти в розмірі 6 367 465,72 грн. за договором №12Т-13 від 23.04.2013 по актам №№ 160/11, 161/11, 162/11, 163/11, 164/11, 165/11, 166/11, 167/11, 168/11 від 30.11.2018.

Таким чином, зобов`язання по сплаті наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за період з січня 2018 по листопад 2018 на загальну суму 30 515 796,20 грн. припинені оплатою в повному обсязі. Зобов`язання по сплаті наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 31 930 071,25 грн. не припинені.

У зв`язку з тим, що вартість отриманих від позивача послуг виробництва, транспортування та постачання теплової енергії відповідачем оплачено не в повному обсязі та з порушенням встановленого договором строку, позивачем нараховано відповідачу 4 233 887,25 грн. пені, 774 153,40 грн. 3% річних та 937 821,42 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов`язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов`язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що вартість отриманих від позивача послуг сплачено в повному обсязі, проте, з простроченням визначеного договором строку (до останнього числа місяця).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 4.5 Договору узгоджено, що у випадку прострочення сплати наданих послуг в строк, зазначений за п. 4.4 цього договору, споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за загальний період з 28.02.2018 по 13.09.2019 та 3% річних за той самий період, виходячи з простроченої сплати вартості наданих послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за кожним окремо актом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд встановив, що розрахунки є вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 4 233 887,25 грн. пені та 774 153,40 грн. 3% річних за порушення строків сплати вартості наданих послуг за договором № 12Т-13 від 23.04.2013 заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення інфляційних втрат суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , врахувавши дату початку порушення грошового зобов`язання та суму боргу, що існувала у спірний період на останній день місяця за кожним окремо актом (загальний період: березень 2018 року - серпень 2019 року), суд встановив, що сума втрат від інфляції складає 637048,93 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 300 772,49 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем при розрахунку не враховано, що у випадку настання зобов`язання по оплаті у перших числах місяця, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно визначати виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція .

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 4 233 887,25 грн. пені, 774 153,40 грн. 3% річних та 637 048,93 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (300 772,49 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті послуг в повному обсязі та у визначений договором строк, не надав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 84 676,34 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, проспект Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, ідентифікаційний код 32166551) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код 19355964; IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ АБ «Укргазбанк» , МФО 320478) 4 233 887,25 грн. (чотири мільйони двісті тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 25 коп.) пені, 774 153,40 грн. (сімсот сімдесят чотири тисячі сто п`ятдесят три грн. 40 коп.) 3% річних, 637 048,93 грн. (шістсот тридцять сім тисяч сорок вісім грн. 93 коп.) інфляційних втрат та 84 676,34 грн. (вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят шість грн. 34 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 05.12.2019.

Суддя В.В. Левкут